Діалектні групи і говори української мови

Уся різноманіть діалектних одиниць нашої мови зводиться зрештою до трьох основних діалектних угруповань, що об'єднують однотипні діалекти з рядом спільних фонетичних, граматичних і лексичних ознак, якими вони й розрізняються між

собою.

У сучасній українській діалектології розрізняють три наріччя, або діалектні групи:

1) поліську, або північноукраїнську,

2) південно-західну,

3) південно-східну

Ця класифікація підтверджується даними численних монографічних, а також лінгвогеографічних досліджень. При огляді в попередніх розділах фонетичної системи, граматичної будови й лексики української діалектної мови були визначені в загальних рисах взаємовідносини між основними діалектними угрупованнями української діа-

лектної мови на різних структурних рівнях. Так, на рівні фонетики більше спільного мають південно-східні і південно-західні діалекти, в той час як для поліських діалектів властива дуже своєрідна фонетична система. На рівні граматики (морфології і синтаксису), а також на рівні словотворення і лексики чітко окреслюються з-поміж інших південно-західні діалекти, хоч на кожному із структурних мовних рівнів кожне з основних діалектних угруповань української мови характеризується більшою чи меншою кількістю специфічних ознак, якими вони протиставляються одне одному і літературній українській мові.

Поліські діалекти обіймають північну частину української мовної території, а саме: північно-західні райони Сумської області, Чернігівську область та північні райони Київської, Житомирської, Ровенської, Волинської облас-тей України, а також деякі південні райони Біло-русі окремі суміжні населені пункти Польщі. Північна межа поліських діалектів — це межа з білоруською мовою, часто не зовсім чітко виявлена, з численними перехідними українсько-білоруськими говірками; напівнічному ж сході — це досить окреслена межа української з російською мовою. Західна

межа проходить приблизно по р. Західний Буг, на західному узбережжі якої також наявні окремі українські говірки.

Південна межа поліських діалектів приблизно прохо-

дить через такі населені пункти з заходу на схід: Володимир-Волинський, Луцьк, Ровно, Новоград-Волинський, Житомир, Фастів, Переяслав-Хмельницький, Прилуки і далі на схід приблизно по р. Сейм. Вздовж цієї лінії на північ тягнеться досить широка (місцями до 100 км) смуга перехідних говірок на північноукраїнській основі. Поліські, або північноукраїнські, діалекти характеризуються цілим рядом специфічних ознак у фонетиці, граматиці й лексиці.

Південно-західні діалекти nqninpem на території південно-західних областей Української РСР, а також частково в прикордонних зонах Польщі, в Східній Словаччині та в суміжних районах Румунії і Молдавії; переселенські українські говірки південно-західного типу є також в Америці, зокрема в Канаді, США тощо.

На півночі південно-західні діалекти межують з північною діалектною групою української мови, на сході розмежування між південно-західними і південно-східними діалектами проходить приблизно через такі населені пункти півночі на південь: Фастів — Біла Церква — Ставище —Тальне — Первомайськ — Ананьїв — Тирасполь — нижня течія Дністра, на заході — це межа з молдавською, румунською, угорською, словацькою, польською мовами. Для південно-західних діалектів властиві специфічні риси, якими вони, з одного боку, відрізняються від інших діалектних груп чи однієї з них, а з другого — від літературної української мови.

1