Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

61

.docx
Скачиваний:
4
Добавлен:
19.03.2015
Размер:
52.37 Кб
Скачать

61.Психофізіологічна ціна праці

 Одним з основних понять, що характеризують діяльність у всій її складності, є поняття напруженості праці, що визначається як властивість праці, позначається на якості, викликаючи напругу у працюючих людей, і останнє - як реакція організму на робоче навантаження, що виражається в підвищенні активності фізіологічних систем.    Під терміном "функціональний стан" організму у фізіології праці розуміють "інтегральний комплекс наявних характеристик тих функцій і якостей людини, що прямо чи побічно обумовлюють виконання трудової діяльності". Цей термін може використовуватися тільки стосовно аналізу стану людини при виконанні певної трудової діяльності, тобто поняття функціональний стан припускає його співвіднесеність з поняттям "людина-оператор" і відповідно — тісний зв'язок із продуктивністю, ефективністю і надійністю діяльності.    Продуктивність роботи є кількісно вираженим показником, що інтегрально характеризує результат діяльності за визначений проміжок часу. Ефективність визначається кількістю правильно виконаних завдань, надійність - співвідношенням ефективності і продуктивності.    Існує цілий ряд видів операторської діяльності, результати якої не можуть бути оцінені числом помилок чи швидкістю виконання операцій. Оператор може провести всю зміну в чеканні виходу одного чи декількох параметрів за встановлені границі, але його втручання можуть і не знадобитися. Але він знаходиться в напруженому стані і досить швидко стомлюється. Можлива і інша ситуація, коли результати діяльності можуть бути однаковими і для двох операторів, що мають різну підготовку. Зрозуміло, що гірше підготовлений оператор у процесі роботи буде відчувати більш високий рівень емоційної напруги. Таким чином, для визначення ступеня успішності досягнення поставлених цілей у результаті діяльності необхідно враховувати і ту активну "внутрішню" роботу в організмі оператора, ціною якої йому вдається підтримувати рівень продуктивності і ефективності.    Для оцінки цієї активної "внутрішньої" роботи було введено поняття "ціни діяльності" як змін у функціональному стані організму людини у результаті його професійної діяльності протягом певного часу (наприклад, вахти або чергування).    На сьогодні існують різні підходи до визначення ціни діяльності. Ряд авторів вважає, що тривале збереження високого рівня активності в період після завершення виконання завдання є показником більш високих фізіологічних витрат організму в порівнянні зі швидким поверненням активації до вихідного рівня, що передував виконанню завдання. Таким чином, якщо припустити, що ступінь активації може бути точно оцінений і виміряний інтервал, протягом якого вона повертається до вихідного рівня, то цей інтегральний критерій може бути використаний для визначення цілі діяльності. Однак методи кількісної оцінки ступеня активації нервової системи практично не розроблені.    Інший підхід до визначення фізіологічної ціни діяльності пов'язаний з оцінкою ступеня використання функціональних резервів організму. Для цього застосовується дозоване фізичне навантаження, зокрема велоергометрія, зі ступенями зростанням потужності до визначеного значення, потім навантаження так само ступінчасто зменшується. Протягом проби постійно реєструється ряд фізіологічних параметрів: частота серцевих скорочень, хвилинний обсяг дихання, споживання кисню тощо, після чого в системі координат "величина міцності навантаження - значення фізіологічного параметра" будується графік петлі гістерезису, по якому визначають показники напруги, ефективності мобілізації резервів, енергетичного рівня організму і загальної фізичної працездатності. Цей метод дозволяє оцінити фізіологічну вартість діяльності лише при виконанні фізичної роботи. Але ряд проведених досліджень дозволив встановити, що характер мобілізації функціональних резервів у процесі термінової адаптації до м'язової роботи визначається конституційними особливостями організму, що являють собою сукупність стійких морфологічних і функціональних якостей людини, обумовлених спадковістю і тривалістю впливу на організм факторів середовища. Це дало можливість припустити, що м'язова діяльність людини частіше зустрічається як тип реагування індивіда на фактори середовища. Тому активна реакція на фізичне навантаження може слугувати підставою для виділення якого-небудь різновиду стратегії адаптації організму людини не тільки до фізичної, але і до операторської діяльності. Однак в останньому випадку необхідна комплексна оцінка психофізіологічного стану людини.    У деяких посібниках з фізіології праці та ряді методичних рекомендацій поняття фізіологічної вартості роботи розглядається з погляду функціональної напруги організму при трудовому процесі і в залежності від переваги фізичного чи інформаційного навантаження називається важкістю, чи нервовою напругою, праці. Нервова напруга визначається ступенем напруги уваги, щільністю сигналів, емоційною напругою, станом аналізаторів (зорового і слухового), їх взаємовідносинами, швидкістю сенсомоторних реакцій, станом серцево-судинної системи по частоті пульсу з урахуванням темпу роботи і щільності робочого дня. Для визначення важкості чи напруженості праці розроблений ряд критеріїв, що дозволяють оцінити ступінь напруги різних фізіологічних і психофізіологічних функцій в залежності від деяких особливостей діяльності (число об'єктів одночасного спостереження, тривалість зосередженого спостереження, час активних дій по відношенню до тривалості зміни, монотонність і ряд інших). В залежності від отриманих результатів цей вид діяльності відноситься до однієї з чотирьох розроблених категорій важкості і напруженості праці. Причому, коли той самий вид праці по різним критеріям потрапляє у різні категорії напруги, кінцева оцінка визначається по одному з основних критеріїв, до яких відносяться увага, щільність надходження сигналів і емоційна напруга, і двом факультативним (усі інші критерії). Коли потрібно визначити один показник спільного впливу конкретних характеристик важкості і напруженості праці, використовується так звана "К - норма", математичне обґрунтування якої було запропоновано в НДІ праці і профзахворювань АМН СРСР.    До недоліків методу визначення фізіологічної ціни діяльності варто віднести відсутність фізіологічно обґрунтованих критеріїв оцінки напруги уваги, що не дозволяє відповісти на основне запитання: який ступінь погіршення уваги і по якій його ознаці (об'єм, стійкість переключення) може найбільш адекватно характеризувати напруженість праці? Не розроблені також кількісні критерії емоційної напруженості. Таким чином, у двох із трьох зазначених раніше основних критеріях напруженості праці немає досить чіткого фізіологічного обґрунтування і кількісного вираження, що, безумовно, позначається на об'єктивності оцінки функціональної напруги організму при трудовому процесі.    Існує і трохи інший погляд на проблему фізіологічної ціни діяльності. Показник вартості результату розглядається у вигляді функції від коефіцієнта складності розв'язуваної задачі, від інтегральної оцінки діяльності і комплексної оцінки психофізіологічного стану оператора:

 

де Пр - показник вартості результату, що обчислюється у визначеному інтервалі часу, характерному для діяльності даного типу тому, що один і той же оператор на різних етапах рішення задачі може змінювати характер діяльності;    'Y - коефіцієнт складності розв'язуваної задачі. Він відображає інтенсивність надходження інформації в часі, відповідальність за прийняття рішення, складність зовнішньої обстановки й інші істотні фактори, що характеризують діяльність оператора в тимчасовому інтервалі, для якого обчислюється Пр;Од — оцінка діяльності, тобто кількісно виражений показник, що інтегрально характеризує результат діяльності; Qe - комплексна оцінка психофізіологічного стану оператора. Висхідні дані для неї різні і залежать від характеру операторської діяльності.

64.Класифікація методів пс.праці та їх характеристика

Психологія праці як галузь психологічної науки використовує весь арсенал загальнопсихологічних методів, наповнюючи їх специфічним змістом. Це обумовлено особливостями об'єкта і цілями дослідження. Крім загальнопсихологічних методів, психологія праці застосовує ряд специфічних прийомів вивчення поведінки людини в умовах трудової діяльності. Більшість методів використовуються в трьох самостійних планах:  • для психологічного аналізу професійної діяльності;  • для проведення різноманітних прикладних досліджень (профвідбору, професійної консультації, раціоналізації праці і відпочинку і т. д.);  • для дослідження особистості конкретного працівника, його здібностей, мотивації, станів.  Існує кілька класифікацій методів психології праці, які пропонують практично однаковий набір методів та критерії їх угруповання. Узагальнюючи їх, можна запропонувати класифікацію методів психології праці, яка включає дві великі категорії методів: групу неексперіментальних методів, що представляє собою цілеспрямоване вивчення професійної діяльності в природних умовах, і групу експериментальних методів, що включає цілеспрямоване вивчення організації умов і способів виконання діяльності.  У першу групу входять два основні методи: метод спостереження та метод опитування, а також ряд додаткових методів і допоміжних засобів.  Друга група включає експеримент у двох своїх різновидах: лабораторний і природний (виробничий), а також метод тестів Неексперіментальним методи  Спостереження є невід'ємною частиною будь-якого виду діяльності психолога праці. У процесі спостереження психолог отримує відомості про найрізноманітніших проявах робочого поведінки: про канали отримання інформації, про завантаження аналізаторів, про умови зовнішнього середовища, про комунікативних процесах у праці і т. п.  Традиційно виділяють два види спостереження: зовнішнє (безпосереднє) і внутрішнє (самоспостереження).  Зовнішнє, або безпосереднє, спостереження дозволяє описати дії, прийоми і рухи працівника, їх відповідність нормативним цілям. Спостереженню піддаються способи оперування знаряддями іматеріалами, емоційні реакції і комунікативні процеси. Тривале спостереження за працівником протягом робочого дня показує зміна робочого поведінки під впливом стомлення.  Безпосереднє спостереження зазвичай проводиться за певним планом. Передбачається виділення з реальної діяльності окремих елементів, які потім і піддаються спостереженню, складання чіткої програми і плану спостереження і фіксацію його результатів.  Важливим принципом спостереження є порівняльний підхід, який передбачає дослідження поведінки людей різного ступеня успішності і з різним стажем роботи, виявлення послідовностіприйомів різних людей при виконанні одних і тих же операцій. Це дозволяє з'ясувати причини успіху в праці та оволодінні професією, чітко виявити психологічну структуру діяльності.  До недоліків методу спостереження відноситься недоступність деяких дуже важливих елементів професійної діяльності безпосереднього сприйняття або їх маскування. Наприклад, досить важко виявити в ході безпосереднього спостереження процес прийняття рішення у хірурга при виконанні операції. Це підвищує частку суб'єктивізму при інтерпретації психологом зовнішніх проявів професійної поведінки.  Для підвищення об'єктивності та точності спостереження застосовують ряд додаткових прийомів і методів, які в першу чергу стосуються реєстрації результатів професійної діяльності. Найбільш поширеними серед них є малюнок робочого дня, хронометраж, аналіз продуктів трудової діяльності.  Фотографія робочого дня являє собою тимчасову реєстрацію послідовності виконання дій, зміну режимів праці та відпочинку, вимушених пауз в роботі і т.п. Застосування фото-і відеозйомки дозволяє фіксувати дії та рухи працівника під час виконання основної діяльності, міміку, маршрути пересування під час роботи. Результати фотографії робочого дня представляються у вигляді графіків, що дає чітке уявлення про чергування роботи і відпочинку в процесі робочого дня, співвідношенні основних і допоміжних функцій і питомій вазі кожної з них у структурі діяльності.  Хронометраж - вимірювання часу трудових операцій. Він дозволяє визначити їх тривалість, частоту повторюваності в певні проміжки часу, інтенсивність трудового процесу. Психологічнийхронометраж проводиться в рамках психологічного аналізу діяльності з метою її оптимізації, правильної організації виробничого навчання.  Аналіз продуктів трудової діяльності може бути суттєвим доповненням до методу безпосереднього спостереження. В якості таких можуть виступати як матеріальні, документально фіксовані продукти діяльності (продукти промислового та будівельного виробництва, сільського господарства, інструменти і пристосування, документи, результати образотворчого та графічного праці, тексти і т. д.), так і функціональні (процесуальні) продукти діяльності (суспільний настрій в колективі, створюване його членами або керівником; вербальна продукція працівників у вигляді виступів, доповідей, а також поведінкові прояви активності працівників). Використання цього методу дозволяє:  • визначити деякі вимоги, що пред'являються професією до психічних якостей людини, модернізувати систему навчання тим чи іншим діям;  • зрозуміти специфіку процесу формування навичок в осіб з різною кваліфікацією;  • проаналізувати динаміку працездатності шляхом простежування зміни якості продукції протягом робочого дня.  Варіантом цього методу є і аналіз помилкових дій, збоїв в роботі, нещасних випадків і аварій, що дозволяє розкрити психологічні особливості професій, які пред'являють підвищені вимоги допсихологічних особливостей працівника та специфіку так званих небезпечних професій.  Самоспостереження в психології праці виступає у двох формах: самозвіту професіонала і включеного спостереження (трудового методу).  У першому випадку психолог пропонує фахівцеві думати вголос під час своєї діяльності, промовляючи кожну операцію, кожне спостереження за процесом праці. На початкових етапах такого самозвіту виникають труднощі, пов'язані з необхідністю працівника розподіляти свою увагу між промовлянням роботи і її виконанням. Такий спосіб дозволяє самим працівникам звернути увагу на ті елементи діяльності, на які вони раніше увагу не звертали, що робить позитивний вплив на успішність її виконання.  У другому випадку психолог сам стає учнем і, починаючи вивчати професію, удосконалюється в ній все більше і більше. Таке пізнання професії зсередини дозволяє психологу простежити процесоволодіння професійною діяльністю і ті труднощі, які зустрічаються на цьому шляху. Даний метод одержав у психології назву трудового методу. Трудовий метод призначений для психологічного аналізу професій. Трудовий метод почав розроблятися з перших років існування радянської психотехніки професорами І. Н. Шпільрейн та С. Г. Геллерштейн. Сутність його полягає в тому, що для психологічного розуміння професії «сам психолог починає освоювати даний вид праці, як би сполучаючи в одній особі робітника, який знає професійну роботу, психолога, який вміє і хоче її описати ...». Процес вивчення починався з загального ознайомлення зі  - Структурою підприємства, цеху, дільниці, після чого вибиралося конкретне робоче місце і психолог починав роботу як учень під керівництвом заводського інструктора. Для подолання можливого суб'єктивізму рекомендувалося вивчати одну професію одночасно двом або навіть трьом психотехнікам, яким заборонялося обмінюватися своїми міркуваннями про професії до кінця навчання. Досвід роботи показав подібність основних даних, отриманих різними психотехніки. Професії вивчалися до досягнення таких результатів, які дозволяли психотехніку працювати без інструктора. Природно, що трудовий метод був розрахований тільки на професії середньої кваліфікації, навчитися яким психолог міг не більше за 2-3 тижні.  Після кожного дня навчання «учень» писав спеціальний протокол, що включає 5 основних пунктів: 1. Опис робочого дня. Сюди входило виклад змісту роботи, всі випадкові епізоди та їх переживання «учнем» в даний день. 2. Труднощі. Це фіксація того, що сьогодні було найбільш важким в оволодінні професією. 3.Упражненіе, в цей пункт записувалися позитивні зрушення у професійній роботі в порівнянні з попередніми днями. Відзначалися ступінь автоматизації рухових актів, усунення зайвих рухів, збільшення кількості та поліпшення якості роботи. Цей пункт:протоколу дозволив виявити порівняльну упражняемость окремих психофізіологічних компонентів професійної діяльності. 4.Утомленіе. Під цією рубрикою в протоколі фіксувалося почуття втоми протягом робочого дня: порушення автоматизації, поява помилкових дій, а також об'єктивні показники зниження продуктивності та якості праці. Ці матеріали розкривали найбільш лабільні по відношенню до зовнішнього середовища і тривалості роботи психофізіологічні процеси. 5. У цей пункт записувалися міркування про дефекти в організації та режим праці про нераціональних елементах обладнання, а також про недоліки інструктажу. Все це дозволяло робити припущення про вдосконалення самої роботи, обстановки, в якій вона протікає, та організації виробничого навчання.  Основними перевагами цього методу є:  • отримання шляхом самоспостереження деякою інформацією, недоступною зовнішнього спостереження і різним опитувальних методів;  • вивчення професійної діяльності в лонгитюдинальном розрізі, тобто розгляд самого процесу оволодіння їй;  • більш обгрунтований (з урахуванням особистого досвіду) підхід до внесення пропозицій щодо оптимізації та раціоналізації діяльності.  Разом з тим, трудовий метод має і ряд недоліків.  По-перше, він застосовується лише до нескладних для оволодіння професіями, що не потребує великих витрат часу для навчання. При вивченні інших професій можна говорити лише про оволодіння деякими елементами діяльності у формі трудових проб.  По-друге, реєстрація результатів методу пов'язана з певними труднощами. Якщо запис результатів проводиться по закінченні робочого дня по пам'яті, коли дослідник знаходиться в стані втоми, це може негативно позначитися на її якості. Реєстрація даних у ході виконання діяльності порушує природний процес її протікання.  Незважаючи на зазначені недоліки, трудовий метод може давати дуже цінний матеріал, що було підтверджено вітчизняними дослідженнями.  Опитувальні методи традиційно представлені у двох формах: усного опитування (бесіда, інтерв'ю) та письмового опитування (анкетування).  Розмова є одним з широко поширених в психології праці методів і використовується при висвітленні самого широкого кола проблем. Вона абсолютно необхідна при вивченні індивідуальної структури праці, при виявленні професійно-важливих якостей працівника, з'ясуванні особливостей мотивації роботи з даної спеціальності та функціональних станів, особистих професійних планів учнів при виборі професії або її зміну у дорослих людей, при оцінці робочих місць. Бесіда як науковий метод має відповідати ряду вимог:  • будуватися за певним планом, заздалегідь продуманим, але відрізняється досить гнучкою структурою;  • носити природний характер. Бесіда передбачає обопільну активність як з боку психолога, так і опитуваного; ні в якому разі вона не повинна перетворюватися на форму допиту або усній анкети;  • включати тільки ті питання, які не носять внушающего або підказує характеру, і допускати взаємоперевірку відповідей;  • підтримувати довірливий контакт психолога з опитуваним; завершуватися фіксуванням отриманих (в процесі бесіди) результатів.  Реєстрація даних бесіди може здійснюватися як в її процесі, так і після закінчення. Перший спосіб реєстрації може використовуватися при аналізі інтересів людей, впливу умов середовища та інших питань, що не зачіпають глибоко проблеми особистості. У випадку ж індивідуального консультування такий спосіб застосовувати не рекомендується, щоб не викликати у клієнта негативного ставлення до бесіди і небажання давати щирі відповіді. І хоча він пов'язаний з втратою певної кількості інформації, але більш виправданий з етичної точки зору. Використання аудіо-і відеотехніки, безумовно, значно підвищує точність отримання і збереження інформації, але породжує ряд етичних проблем.  Анкетування передбачає отримання відповідей опитуваних у письмовій формі на заздалегідь сформульовані запитання, при цьому психолог може не вступати в прямий контакт з працівниками.Анкетування проводиться в тих випадках, коли потрібно отримати дані від великої кількості людей в короткі часові терміни. Анкети використовуються для з'ясування ціннісних орієнтації працівників і їх відношення до професії та окремих елементів роботи; мотивів та чинників, що впливають на вибір професії; значущих аспектів професійної діяльності; професійно-важливих якостей. Анкетування може проводитися як у присутності психолога, так і заочно (коли анкета заповнюється будинку). Даний спосіб зручний, оскільки не відволікає працівника від виконання своїх трудових обов'язків і дозволяє більш обдумано підійти до відповідей на запитання. Але він має і негативні сторони: можливість заповнення анкети іншою особою, відсутність відповідей на низку запитань, неповний повернення анкет.  Для отримання достовірної інформації за допомогою методу анкетування необхідна правильна організація дослідження. Вона передбачає:  • наявність вступної статті з викладом цілей та завдань дослідження та інструкцій щодо заповнення опитувальника;  • правильну формулювання питань. Вони повинні бути однозначно зрозумілі, стосуватися конкретних аспектів поведінки та діяльності працівника, не містити малоупотребляемих іноземних слів і вузькоспеціальних термінів, не носити внушающего характеру, припускати равновероятности вибору всіх запропонованих варіантів відповіді;  • підготовку такої анкети, яка легко читається, надрукована без помарок і виправлень, зручно графічно оформлена з виділенням відповідних розділів.  У порівнянні з бесідою, яка характеризується розтягнутістю, повільним накопиченням даних при масових обстеженнях, анкетування більш економічно в часі, що й забезпечує йому широке поширення на практиці.  Метод експертних оцінок передбачає опитування фахівців про тих чи інших елементах робочої ситуації або особистості професіонала з метою побудови відповідального ув'язнення. Експертнаоцінка буває індивідуальної, коли її суб'єктом є одна людина, і груповий.  Однією з різновидів групової оцінки є метод узагальнення незалежних характеристик. Він використовується при описі професійно важливих якостей конкретного професіонала. Його сутність полягає в отриманні інформації про особу з різних джерел, якими можуть бути керівники організації або підрозділу, колеги, підлеглі, в силу тих чи інших обставин добре знають досліджуваного фахівця.  Специфічним методом експертної оцінки професіонала, що застосовуються у психології праці, є метод критичних інцидентів. Його суть полягає в тому, що працівники, які добре знають професію, призводять реальні приклади поведінки фахівців, що характеризують високу або низьку ефективність професійної діяльності. Причому наводяться такі зразки професійної поведінки, які залежать тільки від самого працівника, а не від зовнішніх факторів. У професійній психодіагностику цей метод використовується як основа для виявлення вимог до професійно-важливим якостям працівника і критерієм обгрунтованості підбору тестів при проведенні професійного відбору.  Метод анамнезу передбачає збір даних про історію розвитку конкретної особистості як суб'єкта трудової діяльності. Він використовується зазвичай у професійному консультуванні для визначення ступеня стійкості мотивів, для виявлення деяких здібностей і особистісних особливостей, що не піддаються безпосередньому спостереженню, для побудови прогнозів професійної кар'єри особистості. Інформаційною основою даного методу є висловлювання самого випробуваного (суб'єктивний анамнез), висловлювання про нього інших людей і характеризують його документи (об'єктивний анамнез).  Даний метод можна застосовувати до малоразработанной в нашій науці проблемі ретроспективного аналізу ситуацій вибору професій, професійної переорієнтації, типології професійної кар'єри.  II. Експериментальні методи  Сутність експерименту, основного методу в психології, полягає в тому, що явище вивчається в спеціально створеної або природній обстановці. Його головне достоїнство - можливість створення певних умов і їх коригування, точна фіксація результатів дослідження та їх використання в конкретній ситуації. Традиційно виділяють два види експерименту з точки зору умов його організації: лабораторний і природний.  Лабораторний експеримент являє собою моделювання ситуацій професійної діяльності в умовах лабораторії. Така модель дозволяє встановити точний контроль за змінними, регулювати дозування, створювати і контролювати необхідні умови, неодноразово відтворювати експеримент у тих же самих умовах. Основним недоліком лабораторного експерименту є штучність створеної ситуації. Складність полягає не тільки в точному моделюванні дійсній ситуації, що практично неможливо, а й у тому, що випробовувані опиняються в нових умовах, що іноді чинить негативний вплив на результати експерименту.  Природний експеримент проводиться в природних для працівника умовах праці, на його звичайному робочому місці (у кабіні літака, цеху, навчальному класі). Експериментальна ситуація може створюватися поза свідомістю самих працівників. Позитивним моментом такого експерименту є повна природність умов.  Негативним моментом даного різновиду експерименту є наявність неконтрольованих чинників, дія яких не встановлено і не може бути кількісно виміряне. Здійснення контролю за цими факторами викликає значні труднощі. Інший недолік природного експерименту полягає в необхідності отримання інформації в короткий термін, щоб уникнути порушення виробничого процесу.  Тестовий метод, на відміну від спостереження, опитувальних методів і експерименту, які можуть застосовуватися для дослідження різних елементів професійного середовища і професійно важливих якостей, використовується тільки при вивченні суб'єкта праці. У вітчизняній психодіагностиці пропонується три основних підходи до вивчення психологічних особливостей суб'єкта і,відповідно, три групи тестів: об'єктивний, суб'єктивний і проективний. Об'єктивний підхід передбачає діагностику особливостей особистості на основі результатів виконання певних завдань і способу їх виконання. Тести, що реалізують даний підхід, називаються об'єктивними. До їх числа відносяться тести інтелекту і тести здібностей, досягнень, з одного боку, і деякі особистісні тести - з іншого. Суб'єктивний підхід передбачає діагностику властивостей, засновану на самооцінці і самоописании людиною своєї поведінки та особистісних особливостей. У цю групу тестів входять найрізноманітніші особистісні тести - опитувальники, які поділяють на тести, що оцінюють особистісні риси, і тести, що діагностують; інтереси і установки людей.  Специфікою проективного підходу є проведення діагностики, заснованої на аналізі особливостей взаємодії суб'єкта з зовні нейтральним, безособовим матеріалом, на який суб'єкт проектує свої установки, бажання й особистісні якості.  65.Методи реконструкції в психології праці.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]