1. Еволюція людини та її суспільної організації.

Перші достовірні представники роду Homo з’явилися близько 2 млн років, а сучасна людина Н. sapiens — біля 160-180 тис. років тому. Найдавніші сліди трудової діяльності датуються 2,5-2,8 млн років (знаряддя з Ефіопії).

Починаючи з мезоліту, неодноразово відбувалися такі коливання в довжині тіла, масивності скелета, формі голови тощо. Епосі первісності властиві такі особливості:

• відбувався антропогенез — біологічна еволюція людини, що завершилася, на думку різних вчених від 40 до 100 тисяч років тому, виникненням виду «людина розумна» (Homo sapiens), а також основних людських рас — надалі глибоких еволюційних змін в біологічній природі людини вже не відбувалося;

• йшло формування мислення (або інтелекту) людини, її мови — в подальші періоди вони лише розвивалися;

• людство розповсюдилося по всіх континентах;

• люди переходять до відтворювального господарства (від полювання і збирання до землеробства і скотарства)

• поряд з антропогенезом розвертається соціогенез — формування суспільних форм життя у вигляді родової, а потім родоплеменної організації;

• складаються перші світоглядні уявлення, ранні форми релігійних уявлень, міфологічних систем.

Сучасна історіографія

В сучасній історіографії прийнято таку періодизацію:

1. первісне стадо;

2. материнський рід (матріархат), розквіт якого є вищою точкою розвитку докласового формації;

3. патріархат, який може складатися з двох етапів:

   1. батьківський рід,

   2. сусідська община (епоха розкладання первісно-общинного ладу).

Первісне стадо

Первісне стадо(пізн палеоліт) — непостійна спільнота, яка виникає й розпадається в залежності від зовнішніх обставин. що стало першою суспільною формою об'єднання людей. Археологічні знахідки свідчать про те, що провідним заняттям первісних людей було полювання на великих тварин.

Найбільшим досягненням дородового суспільства стало освоєння вогню.Первісне стадо було першим етапом у розвитку людської цивілізації.

Перехід від середнього палеоліту до пізнього супроводжувався корінною перебудовою структури найдавніших людських общин: первісне стадо трансформувалося в родоплемінну організацію. Рід (спочатку материнський рід, а пізніше і батьківський рід) був общиною — колективом кровних родичів, між якими категорично заборонялися шлюбні відносини. Рід жив і трудився спільно, мав спільне майно. Склалися різноманітні соціальні зв'язки.

Матріархат

Матріархат — термін, уживаний для позначення материнського роду, першої універсальної стадії в історії людства, яка настає безпосередньо за епохою первісного стада. Охоплює період від верхнього палеоліту до розвинутого неоліту.

Патріархат

Патріархат - останній період первіснообщинного ладу, наступний за матріархатом; форма родової організації первіснообщинного ладу, що характеризується провідною роллю чоловіка в суспільному виробництві ( полювання, рибальство, скотарство та інші важливі для існування колективу роботи ) і соціального життя родової общини (управління її справами, регулювання відносин її членів, відправлення релігійних обрядів ).

Влада і соціальні норми у первісному суспільстві

Для цього періоду існування людства характерна відсутність політичної влади та державних інститутів. Соціальні норми в цей період носять характер звичаїв, традицій,обрядів і табу. Члени первісного суспільства були рівні. Однак владні інститути все-таки існували: члени первісного суспільства підпорядковувалися старійшинам, вождям, проте це підпорядкування було засновано на авторитеті цих людей, підкріпленим можливістю силового впливу на тих, хто відмовився підкорятися . Життя в первісному суспільстві (видобуток їжі, шлюбно-сімейні та інші відносини між людьми) не було хаотичним, воно підпорядковувалося певним звичаям і традицям, в яких закріплювалися ритуали, обряди, табу (заборони вчиняти певні дії) та інші правила поведінки людей в певних життєвих ситуаціях.

Релігійні погляди

Релігійні погляди людства почали виникати на відносно зрілому етапі його розвитку, коли набула розвитку здатність до абстрактного мислення. Людина була безсилою в боротьбі з невідомими і незрозумілими для неї силами навколишньої природи. Зароджуються релігійні вірування. Творчі здібності людини знайшли вихід у таких ранніх формах релігіі, як тотемізм, фетишизм і магія. У первісну добу вони ще не складали єдиної системи. Залежно від умов проживання, кліматичних, ландшафтнихособливостей ареалу, де існувала первісна спільнота, тваринного і людського оточення, що час від часу зазнавали змін, змінювалися й притаманні людині релігійні уявлення. Значною мірою ці зміни були зумовлені й розвитком людського мислення.