16. Готи, гуни та аври на тер України

Готи.У III ст. своє панування в Північному Причорномор'ї встановили германські племена готів, утворивши тут Готську державу - Гетику. Столицею держави готів було так зване "Дніпрове місто", яке знаходилося поблизу одного з порогів Дніпра (неподалік від нинішнього с. Башмачка Запорозької області). Закріпившись у Північному Причорномор'ї, готи почали свою військову експансію на Балкани і Малу Азію. Найбільшої могутності й сили політичне об'єднання готів досягло в середині IV ст. н. е. за правління короля Германаріха (332-375 рр.). Під кінець правління Германаріха почалася невдала для готів війна з племенами антів. Після смерті готського короля військову суперечку з антами продовжив його спадкоємець Вінітарій. Саме він у 375 р. підступно вбив антського князя Божа з синами та 70 старійшинами. Але вже наступного року готи були розгромлені кочовими племенами гунів, які підтримали антів у їх боротьбі проти готської держави. Після цієї нищівної поразки Гетика як держава швидко занепала. Більша частина її населення перейшла в наддунайські землі, менша - залишилася на території Кримського півострова.

Гуни. Після перемоги над готами гуни невдовзі захопили величезні території від Дону до Дунаю. Вони зруйнували грецькі колонії в Причорномор'ї, підкорили племена готів, аланів, слов'ян. За правління Аттіли (сер. V ст.) держава гунів контролювала величезні простори від Рейну до Волги. І тільки після поразки в Каталаунській битві (451 р.) гуни нарешті були зупинені. Каталаунська поразка підірвала могутність гунської імперії. Після смерті у 453 р. царя Аттіли його держава розпалася, а гуни поступово розпорошилися серед місцевих народів.Одягаються вони в полотняні сорочки або шкури, харчуються сирим м'ясом та корінням.

Авари та болгари

У VI ст. у Північному Причорномор'ї з'явилися орди аварів. Вони напали на антів, спустошили їхні землі. Боротьба виявилася дуже виснажливою, і антський племінний союз розпався (602 р.). Ще одну загрозу для слов'ян у цей час становили напади булгар (болгар). Частина булгар осіла на Камі та Волзі, створивши тут державне утворення (Волзьку Болгарію), а інша, пройшовши через територію сучасної України, осіла у східній частині Балканського півострова, заснувавши міцну державу - Дунайську Болгарію. До її складу ввійшли землі південних слов'ян, культура яких перевищувала культуру переможців.

17. Антський племінний союз

Найпершим слов'янським державним утворенням на території України був антський племінний союз. Археологічним підтвердженням існування Антії є пам'ятки черняхівської культури (ІІІ-V ст.), знайдені археологами по всій Україні. Воєнну могутність антського союзу підтверджують джерела.

Прокопій Кесарійський писав, що «анти не підлягають одній людині, а з давніх-давенживуть у демократії. Тому про все, що для них корисне чи шкідливе, вони міркують спільно. Єдиного бога-громовержця визнають вони владикою світу і в жертву йому приносять священних тварин. Живуть в убогиххатинах, далеко розташованих одна від одної, і часто міняють місце проживання. Вирушаючи на війну, багато хто з них іде на ворога піший, тримаючи в руках невеликий щит і дротики. Панцирів носять: деяківиходять у бій без хітона і без плаща, у дуже коротких штанях, що закривають лише частину тіла. У них проста мова. Вони високі на зріст і надзвичайно сильні. Колір обличчя в них не зовсім білий, волосся не русе і не переходить у чорне, а рудувате.

Антам часто доводилося воювати з різними кочовими племенами, які рухалися через їхні землі з півночі на південь, як готи, або зі сходу на захід, як авари, булгари, хозари. Постійно чекали нападу ворогів, які палили села, забирали в рабство людей, навіть орати й сіяти хліб доводилося зі зброєю.

Слов'янські військові ватажки - князі (від «князь» - кінний витязь) - водили дружини в грабіжницькі походи проти Римської та Візантійської імперій. Візантійці малюють слов'янських антських воїнів високими, сильними, добре озброєними, які легко зносили незгоди військових походів, а в битвах виявляли хоробрість, кмітливість і хитрість. Озброєні щитом, списом, сокирою, вони сміливо атакували ворогів.

Сучасники стверджують, що антські вожді могли виставити військо у 100 тис. воїнів. Вони розбили війська готів Германаріха. Згодом анти завдали поразки і його наступнику, готському рексу Вінітарію, який прагнув підкорити їх своїй владі. Лише захопивши шляхом підступної омани царя антів Божа, його синів та 70 старійшин і скаравши їх на розп'яття, Вінітарій тимчасово підкорив антів. Але їх підтримали гуни: цар Баламбер покарав Вінітарія. Під владою готів анти не згубили своєї національної самобутності, залишилися слов'янами. Про це говорять їхні імена (Ардагаст, Пирогаст) і те, що Дніпрові пороги вони називали «Вільний», «Ненаситець», а їх самих сирійський історик тих часів іменує народом рос.

Під час навали гунів предки українців не лише змогли співіснувати із завойовниками, але й своєю вищою культурою почали впливати на диких кочівників. Гунська знать вживала місцеву мову. У 448 р. візантієць, який побував у гунів з посольством, відзначив, що послів частували їжею, яку господарі називали „стравою", подавали напої - «квасос», «медос». Спільно з царем гунів Аттілою анти і склавини ходили в походи проти Римської імперії.

У 559 р. на Антію напав аварський хан Боян. Для переговорів анти відрядили послів на чолі з Мезамиром. За горду і незалежну поведінку Боян наказав його стратити.

Ослаблений у боях з аварами, а також від втрати великої частини населення, яка пішла з готами та гунами, антський союз занепадає. Востаннє анти згадані у джерелах під 602 р.