- •Сучасна історіографія
- •Первісне стадо
- •Матріархат
- •Патріархат
- •Влада і соціальні норми у первісному суспільстві
- •Релігійні погляди
- •Культура первісного суспільства
- •2.Рання історія України: палеоліт, мезоліт, неоліт
- •3.Життя і побут стародавньої людини на території України
- •«Неолітична революція». Її значення для розвитку людства.
- •Мідно – кам’яна доба в історії України. Трипільська культура
- •Бронзовий вік на території сучасної україни
- •7. Ранній залізний вік
- •8. Кіммерійці
- •9. Скіфи: розселення та заняття
- •10. Побут і культура Скіфів
- •11. Мала скіфія
- •12. Сармати
- •14)Концепція походження слов’ян
- •16. Готи, гуни та аври на тер України
- •Авари та болгари
- •17. Антський племінний союз
- •18.Давні вірування словян
- •19.Заняття та побут давніх словян
- •35.Соціально-економічний розвиток Київської Русі
- •36.Система влади на Русі
- •37 .Культура Київської Русі
- •39. Галичина за часів правління Ростиславичів
- •41 Утворення Галицько-Волинського князівства.
- •43.Князювання Данила Романовича Галицького.
- •44. Галицько-Волинська держава за наступників Данила Галицького
- •45. Причини і наслідки занепаду Галицько-Волинського князівства
- •47 Культура галицько-волинського князівства
- •48 Входження до складу Литовської держави
- •49 Становище українського населення у складі вкл
- •50 Великий князь литовский вітовт
- •51.Велике княжіння Руське. Свидригайло.
- •52. Московсько – Літовські війни та їх вплив на розвиток українських земель.
- •53. Люблінська унія та включення українських земель до складу Речі Посполитої.
- •54. Політичне та соціально – економічне становище українських земель в Речі Посполитій .
- •Слов'янська гіпотеза
- •Теорія Вернадського
- •1.2.2. Вятская теорія
- •61)Військово політична організація Запорозької Січі.
- •62) Виникнення Реєстрового козацтва.
- •63) Гетьман Конашевич Сагайдачний
- •64) Походи козаків проти татар і турків
- •65) М. Дорошенко та його реформи.
- •66) Хотинська війна
- •67) Козацько-селянські повстання 16-17 ст
- •69) Повстання під приводом Наливайка та Лободи
- •70) Козацькі повстання під приводом Трясила, Сулими, Бута.
- •70) Повстання Тараса Трясила
- •73) Передумови національно-визвольної війни, початок війни
- •74) Політичний портрет Богдана Хмельницького
- •75) Укр нац рево під проводом Хмельницького
- •92) Виговський
51.Велике княжіння Руське. Свидригайло.
Смерть Вітовта в 1430 р. пробудила у православних сил литовського і руського населення сподівання на зміни до кращого. Вони пов'язувалися насамперед з обранням нового князя литовського. Всупереч положенням Городельської унії литовські та руські феодали без згоди польського короля обрали великим князем литовським Свидригайла (1430—1432). Новий князь одразу взяв курс на державну незалежність Литви, а з нею й руських земель в її складі. Його апарат перестав підкорятися розпорядженням польського короля, почалася заміна польських гарнізонів литовськими. На ці заходи литовської адміністрації та вимогу Свидригайла повернути Литві захоплене поляками Поділля Польща відповіла воєнними діями. У листопаді 1430 р. її війська захопили кілька подільських замків. У відповідь прихильники Свидригайла з місцевої знаті оволоділи Збаражем, Кремінцем та іншими містами. Виступи подільської й волинської людності проти польських властей набирали дедалі ширшого розмаху. Для їх придушення Ягайло влітку 1431 р. повів на руські землі сильне польсько-шляхетське військо. Ламаючи опір місцевих жителів, військо просувалося вглиб Волині. Головною запорукою успіху визвольних змагань на руських землях влітку 1431 р. стала єдність дій патріотично налаштованих кіл руського й литовського суспільств. Перед ними відкривалася реальна перспектива здобуття незалежності для двох держав.
Однак орієнтація Свидригайла переважно на руську знать викликала занепокоєння й протест литовських феодалів. Не бажаючи миритися з реальною перспективою втрати руських земель, литовські князі й бояри організували змову, скинули Свидригайла і проголосили великим князем литовським Сигізмунда Кейстутовича (1432—1440). Сигізмунд відновив унію між Литвою та Польщею 1401 р., повернув Польщі Західне Поділля й прикордонні міста Олеськ, Ратне, Лопатин та ін. Литва визнала зверхність Польщі. Руські землі ж відділились і від Польщі, і від Литви і пішли самостійним шляхом розвитку. Цей період дістав в історії назву "Велике княжіння Руське".
До Східного Поділля, Волині, Київщини й Сіверщини приєдналися Смоленщина, Вітебщина й Полоцька земля. Почалася розбудова держави. На місцях виганяли ставлеників польського короля і прибічників великого князя литовського, владу щодалі повніше перебирала до рук руська аристократія. Свидригайло спільно з німецькими рицарями почав воєнні дії проти Литви. "Велике княжіння Руське" поступово брало гору над метрополією.
Щоб позбавити Свидригайла підтримки національної знаті" Ягайло в 1432 р. видав привілей, яким зрівнював у майнових і особистих правах тих "руських" бояр, що перейшли на бік Сигізмунда, з литовськими боярами-католиками. Іншим привілеєм луцькі феодали зрівнювалися в правах з польською шляхтою. Якщо ці привілеї якоюсь мірою влаштовували руських бояр, то князів аж ніяк, і вони продовжували боротьбу до переможного кінця, в травня 1434 р. Сигізмунд оприлюднив новий документ, який значно розширював права й привілеї литовських і руських феодалів. Привілеї 1432 р. поширювалися й на князів. Великий князь зобов'язувався нікого з феодалів не карати без суду, тобто впроваджував елементи правової держави. Після введення цього привілею руські феодали почали переходити на бік Сигізмунда спочатку поодинці, а потім і групами. Такі переходи активізували жорстокі розправи Свидригайла з незадоволеними, а також його намагання укласти церковну унію й союз з німецькими рицарями.
Ослаблення патріотичних сил незабаром далося взнаки. У вересні 1435 р. під Вількомиром відбулась вирішальна битва між руськими військами князя Свидригайла в союзі з рицарями Лівонського ордену та польсько-литовськими військами Сигізмунда. У жорстокій січі руське воїнство та його союзники зазнали нищівної поразки. Незабаром після цього від князівства Руського відколовся Смоленськ, наступного року Полоцьк і Вітебськ. Ослаблені руські землі залишилися віч-на-віч з двома могутніми, вороже налаштованими державами. Свидригайло відмовився від подальшої боротьби, зрікся титула великого князя "Великого княжіння Руського" й від'їхав на Волинь. Його приклад наслідувала більшість брацлавських, київських і сіверських можновладців.
Патріотична меншість руських князів не поступилася національною ідеєю й продовжила боротьбу за незалежність України. Волинські князі Іван і Олександр Чарторийські організували змову руських патріотів і в 1440 р. вбили Сигізмунда. Одразу ж на білоруських, російських і українських землях спалахнули повстання проти Литви. Вони набрали такого загрозливого характеру, що новообраний великий князь литовський Казимир IV (1440—1492) мусив визнати відновлення Київського й Волинського князівств. Київським князем став син усунутого Вітовтом Володимира Ольгердовича Олелько (Олександр, 1440—1455), волинським — Свидригайло (1440—1452). Десятирічна визвольна боротьба руських князів і бояр завершилася перемогою. Руські землі в черговий раз відновили свою національну автономну державність.