Лексика і фразеологія
Серед діалектних відмінностей у лексиці, якщо виходити із принципу співвідносності, слід розрізняти два типи:
п р о т и с т а в н і (співвідносні),
2 ) н е п р о т и с т а в -
н і (неспіввідносні).
Н е п р о т и с т а в н і (неспіввідносні) лексичні діалектні відмінності полягають у наявності в певному діалекті слів, яких немає в інших діалектах, через те що вони не мають відповідних предметів чи понять. Основна маса непротиставних лексичних діалектизмів — це переважно термінологічна лексика, пов'язана із спеціальними галузями господарства, зі специфікою економіки і побуту певного краю, його географічним положенням, із специфікою матеріальної культури тощо.
П р о т и с т а в н і (співвідносні) лексичні діалектні відмінності полягають у тому, що для позначення того ж самого предмета чи поняття в різних діалектах вживаються різні слова або слова, утворені від того ж самого кореня, але з різними словотвірними афіксами, чи слова з такими, особливостями їх фонетичного оформлення, які не випливають із фонетичних закономірностей цих говорів, тощо.
Діалектна лексика українських діалектів за своїм походженням може бути двох основних типів: у ній виділяються, по-перше, архаїчні елементи, а по-друге — іновації.
Діалектні слова-архаїзми являють собою спільнослов'янські (праслов'янські) чи спільносхіднослов'янські (прасхіднослов'янські) слова, що збереглися в українських діалектах до наших днів, не ставши при цьому надбанням словникового складу нової української літературної мови. На діалектні слова цього типу особливо багаті південно-західні, а також поліські діалекти. Так, у південно-західних діалектах знаходимо чимало слів спільнослов'янського походження, які кваліфікуються тепер як діалектизми, оскільки вони залишилися поза словником літературної української мови.
Лексика сучасних українських діалектів є наслідком тривалого історичного розвитку мови; вона склалася протягом ряду епох і відбиває в собі різні етапи складного історичного шляху нашого народу. Саме в лексиці як у найчутливішій до змін ділянці мови в першу чергу відбиваються зміни, що відбуваються в суспільстві, в багатогранному повсякденному житті людей. Зміна суспільно-економічних умов життя суспільства, розвиток виробництва, культури, науки тощо — все це зумовлює, з одного боку, появу нових слів і висловів, а з другого — відмирання застарілих.
Застарілі слова і вислови, зрозуміла річ, зникають не зразу; вони ще певний час зберігаються в живій мові, поступово переходячи в пасивний словник, а з часом втрачаються й зовсім. До того ж утрата застарілих слів відбувається не одночасно в усіх діалектах певної мови. Деякі з цих слів в окремих діалектах отримують додатковий імпульс до життя і живуть ще дуже довго після того, як в інших діалектах вони вже давно зникли.
У наявних працях з української діалектної лексики переважно йдеться про особливості окремих шарів термінологічної лексики. Проте чимало своєрідного спостерігається в різних українських діалектах і в нетермінологічній лексиці. Навіть незначний фактичний матеріал, що міг бути в нашому розпорядженні, досить переконливо свідчить про це. Так, багато прикладів нетермінологічної лексики знаходимо в різних південно-західних діалектах.