Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
724-teoriya-jurnalistiki-moskalenko.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
16.11.2019
Размер:
3.06 Mб
Скачать

Інформаційний підхід у журналістиці

уважно стежить за прогнозом погоди. Але існує інтерес і в тому випадку, коли сам споживач не може його точно висловити, — він виявляється об'єктивно у поведінці людей.

Найбільш конкретні і зрозумілі самій людині мотиви звер­нення до того чи іншого каналу інформації. Вибір здійснюється з урахуванням достовірності і повноти повідомлень, авторитет­ності джерела, цікавості форми повідомлень.

Потреби, інтереси і мотиви визначають цінність інформації, що є основою вибору між окремими повідомленнями і каналами передачі новин. Існує кілька критеріїв оцінки. Ми розглянемо деякі з них:

Новизна. Повідомлення, вже відоме споживачеві, не принесе йому користі. Навряд чи, скажімо, один і той же звіт пресової агенції читач почне вивчати у різних газетах.

Достовірність. Вона розуміється як точність (ступінь набли­ження до реального «прототипу» повідомлення) і як повнота (роз­криття змісту і значення того, що відбувається).

Доступність. Радіопередача незнайомою мовою не принесе ніякої користі, як і балетний спектакль для незрячих або філо­софська дискусія («Бути чи не бути») у дитячому садку.

Своєчасність. Запізніле штормове попередження явно не до­поможе тонучому кораблеві. З іншого боку, надмірна деталізація плану роботи на тривалу перспективу заважає застосувати його у несподіваних ситуаціях, які можуть виникнути.

Відповідність запитам споживача. Крім того, що аудиторія не потребує даної інформації, вона часом і не настроєна на сприй­няття нових фактів. Великі мислителі і художники минулого, ніби випередивши у своїй творчості час, часто не знаходили прижит­тєвого визнання.

Відповідаючи вищезгаданим критеріям, соціальна інформація одночасно підпорядковується головній вимозі: вона ефективна тоді, коли відображає прогресивні суспільні тенденції і сприяє діяльності соціальних сил.

Значення соціальної інформації, таким чином, пов'язане, на­самперед, з постійною потребою суспільства у саморегулюванні. Соціальний світ являє собою складну систему, в якій кожен еле­мент взаємодіє з багатьма іншими. Взаємодія передбачає нала­годжений зв'язок, оперативне інформування про наміри і дії скла­дових частин системи. Для розуміння соціально регулюючої ролі інформації можна скористатися аналогією із залізницею. Навіть пересічний спостерігач усвідомлює, що без чіткої служби повідом­лення хаос та безладдя призвели б до повної зупинки руху. Го-

51

Теорія журналістики

ловною фігурою є диспетчер, який володіє усією поточною інфор­мацією.

Поглянемо на журналістську інформацію з іншого боку. Різні сфери громадського життя поставляють своєрідні за змістом і значенням факти. Виділяються кілька видів інформації: еконо­мічна, технічна, духовна, військова, наукова, порівняльна та ін. Серед них немає поділу за ступенем важливості — усі вони необ­хідні для нормального функціонування і розвитку суспільного організму. Адже торгівля не може «замінити» науку, а економі­ка — духовну творчість.

І все ж таки один із видів інформації — політична — посідає особливе місце. Через неї в найбільш узагальненій і концент­рованій формі відображаються суть і перспективи розвитку да­ного суспільного ладу. Політика залежить від матеріальних умов життя людей, економіка первинна щодо політики.

Але наукову аксіому не можна тлумачити спрощено, забуваю­чи про її діалектичне багатство. Важко, зрештою, визначити, де закінчується політична інформація, а де починається соціальна. Зупинимося хоча б в оглядовому плані на системі, джерелах інформації, порядку доступу до неї та статусі учасників інформа­ційних відносин.

Право громадян на інформацію є одним із найістотніших показників демократизму суспільства і держави.

Оскільки інформаційні ресурси є одними з найважливіших і вагоміших національних багатств країни, а витрати на інформа­цію та інформатизацію найбільше виправдовують себе в еконо­мічному, духовному та інших відношеннях, прийнятий у 1992 р. Закон України «Про інформацію» відкриває їй дорогу до ринку і разом з тим передбачає наявність системи її охорони, що стосу­ється насамперед інформації, яка складає державну та іншу та­ємницю.

Виходячи з того, що обмін інформацією є одним із найбільш прогресивних і масштабних напрямів міжнародного співробіт­ництва, Закон «Про інформацію» визнає доцільною і необхід­ною участь України у цьому співробітництві. Разом з тим, грун­туючись на Декларації про державний суверенітет України і Акті проголошення її незалежності, він закріплює інформаційний су­веренітет України і його гарантії в галузі обміну інформацією.

Під інформацією, наголошується в Законі, слід розуміти офі­ційні документовані або публічно оголошені відомості про фак­ти, події, явища і процеси, що відбуваються в державі, суспільст­ві і навколишньому середовищі.

52

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]