- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Предмет і завдання курсу
- •Теорія журналістики
- •Предмет і завдання курсу
- •Теорія журналістики
- •Інформаційний підхід у журналістиці
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Інформаційний підхід у журналістиці
- •Інформаційний підхід у журналістиці
- •Інформаційний підхід у журналістиці
- •Теорія журналістики
- •Інформаційний підхід у журналістиці
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Інформаційний підхід у журналістиці
- •Теорія журналістики
- •Нормативна база діяльності преси
- •Теорія журналістики
- •Нормативна база діяльності преси
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Змі та рівність між жінкою та чоловіком
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Служби громадського теле- та радіомовлення
- •Фонд evrimages
- •Колекція даних з потоку програм
- •Правові питання у галузі змі
- •Теорія журналістики
- •Політики змі
- •Теорія журналістики
- •Контакти та співробітництво з країнами Центральної та Східної Європи
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Нормативна база діяльності преси
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Компрометація; остракізм (таврування); брехня;
- •4. Порушення професійної честі журналіста:
- •1. Кодекс професійної етики українського журналіста
- •2. Моральний кодекс
- •21 Вересня 1996 р.)
- •Нормативна база діяльності преси
- •Нормативна база діяльності преси
- •Бути відповідальними
- •3. Етичні принципи засобів масової інформації
- •Результативність журналістської діяльності
- •Теорія журналістики
- •IV. З точки зору ефектів, які досягаються в результаті впливу на аудиторію засобів масової інформації, функції преси зводяться до того, щоб:
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Результативність журналістської діяльності
- •Результативність журналістської діяльності
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Система національної преси
- •Теорія журналістики
- •Система національної преси
- •Теорія журналістики
- •Система національної преси
- •Теорія журналістики
- •Висновки
Теорія журналістики
ні видання: журнали, газети), тобто журналіст, який пише, і журналіст мовлення (радіо і телебачення) або радіо- і тележурналіст.
До поняття «журналіст» близько примикають й інші дефініції, у змістовому плані вони є похідними від цього терміна.
Ombudsman — на нашу мову перекладається як трибун. Слово «трибун» дійшло із Стародавнього Риму (наприклад, народні трибуни захищали права плебеїв від замірів патриціїв). Трибун — посадова особа, котра боронить інтереси приватних осіб від можливого свавілля влади, держави чи установи. У літературі зустрічаються терміни «прес-трибун», «трибун правосуддя» і т. д. У сучасній мові трибун — це громадський діяч, видатний оратор і публіцист. Первісне значення слова за давністю, а також, можливо, через політичні причини практично втрачено. Очевидно, слід повернути терміну «трибун», особливо із утвердженням принципів «свобода преси», його первісне значення.
Останнім часом і в журналістській літературі все частіше зустрічаються поняття:
Opinion, опінія — слово, що походить з латинської, означає «загальна думка».
Press — франко- і англомовне слово латинського походження. Press (преса) означає переважно будь-які засоби масової інформації. Заслуговує на увагу думка про те, що слід розрізняти вузьке і широке тлумачення цього поняття: вузьке — періодична преса, широке — усі засоби масової інформації.
Нарівні зі словом «публіцист» все частіше і в нас зустрічається таке поняття, як Publicitet — публіцитет — слово латинського походження із строкатим минулим. У зарубіжній літературі (амер., франц., швед, тощо) воно вживається для визначення необхідності оприлюднення матеріалу чи набуття розголосу, популярності цим матеріалом чи людиною в очах громадськості.
У зв'язку з цим (зауважимо, особливо в умовах вседозволеності, а не справжньої свободи слова) актуальними є такі поняття, як «всебічність» і «об'єктивність».
Шведський професор Йорген Вестерсталь запровадив приблизно таку схему:
Нормативна база діяльності преси
Об'єктивність (правдивість, істинність) піддається виміру. Факт можна перевірити. Адже відомо, що журналіст має перевіряти і переперевіряти факти. Існує добре правило — перевіряти недостатньо якісну інформацію по трьох різних джерелах. Однак вимагати, щоб усі друковані факти завжди були абсолютною істиною, означає повністю паралізувати практичну роботу журналістів, яка й так нагадує змагання із часом.
Але однієї лише вимоги істинності недостатньо для забезпечення діяльності інформації. Той же Ерік Багерстам уважає, що остання має бути також і доречною (релевантною) і відповідати інтересам і потребам громадськості. Можна списати цілу сторінку фактами, що заслуговують на довіру, але якщо вони недоречні, то вимоги конкретності не дотримано.
Отже, журналіст має аналізувати потреби суспільства, враховуючи широкий діапазон інформації і свободу висловлення думок.
Урівноваженість виступів чи письмового повідомлення можна виміряти у секундах чи сантиметрах. Але врівноваженістю не можна зловживати.
Особливо важливо усвідомлювати це журналістському корпусу України під час виборів. По радіо і телебаченню вимагають додержання однакового (з точністю до хвилини) виділення часу на висвітлення ритуальних дебатів і викладу різних передвиборних платформ.
Про це варто нагадати ще раз, адже ми вже маємо гіркий досвід попередніх виборів, коли наша країна стала на шлях побудови правової держави.
Нейтральність викладу передбачає, насамперед, додержання умови, коли журналісти зобов'язані реферувати точки зору різних сторін, не викладаючи при цьому своєї оцінки — ні схвалювати, ні засуджувати. Не можна змішувати факти і думки.
Не секрет, що політична система стає все більш масово-інформативною, а система ЗМІ — все більш політичною. Наслідком цього стало те, що політики:
• все більше часу витрачають на ЗМІ; . адаптувалися до змін ритму ЗМІ;
• все більше відповідають іміджу політика, створеного ЗМІ.
Якщо ми розуміємо під політичною системою лише політичну «еліту» — парламент, уряд, Адміністрацію Президента, верхівки партій або об'єднань, то політична система і система ЗМІ виступають і діють як конкуренти і партнери, знаходячись при цьому у небезпечній еквівалентності.
147