Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
724-teoriya-jurnalistiki-moskalenko.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
16.11.2019
Размер:
3.06 Mб
Скачать

Теорія журналістики

засобів інформації, не поділяючи їх при цьому на державні і не­державні.

Виступ Президента на III Всеукраїнському пленумі творчих спілок митців України засвідчив, що, з точки зору глави держа­ви, обидві категорії ЗМІ потрапляють під загальне визначення 00 «ретранслятори політики держави», котрим «вкрай необхідна якщо не програма, то концепція висвітлення та роз'яснення політики держави» (Урядовий кур'єр. — 1995. — 11 лист.).

Висловлювання про те, як саме слід висвітлювати і роз'ясню­вати політику держави, цілком відповідає принципам свободи слова: «об'єктивно і чесно оцінювати те, що відбувається сьогод­ні у нашому домі».

Але далі з'ясовується, що об'єктивність і чесність мають деякі особливості, зокрема щодо висвітлення недоліків і здобутків. «Недоліки та втрати прораховуються легко і звично, а набуте — важко. Адже його треба спочатку усвідомити, зрозуміти, зважи­ти. А це не так просто для суспільства, привченого жити за зако­нами радянської пропаганди».

Отже, якщо суспільство з причин радянської пропаганди не помітить сьогоднішніх здобутків, то допомогти йому усвідомити і зрозуміти повинні засоби масової інформації, покликані «обе­рігати тендітні паростки нового... в... економічній, політичній та гуманітарній сферах».

Таким чином, об'єктивність і чесність ЗМІ дещо зміщується в бік здобутків. І це диктується вищими інтересами суспільства, оскільки «якщо пересічний український громадянин добровіль­но відмовиться від уже досягнутого, не встигнувши його навіть усвідомити, політична енергія України вихлюпнеться гейзером із багнюки» (Виступ на III Всеукраїнському пленумі творчих спі­лок митців // Урядовий кур'єр. — 1995. — 11 лист.).

Отже, модель інформаційної взаємодії влади і громадян набу­ває завершеної форми. Влада визначає, яка саме інформація до­поможе громадянам усвідомити здобутки. Громадяни інформа­цію споживають. А засоби масової інформації слугують ретран­слятором.

Така модель дуже добре знайома суспільству, «привченому жити за законами радянської пропаганди». Як і всі її складові — до цензури включно.

Події, що відбувалися безпосередньо після виступу глави дер­жави, засвідчили, що модель увійшла в дію.

120

Нормативна база діяльності преси

В останній день 1995 р. зникла з ефіру «Післямова» — попу­лярна, згідно з багатьма опитуваннями, краща на українському телебаченні інформаційно-аналітична програма, яку виробляла незалежна телекомпанія «Нова мова». Закриття програми спів­пало в часі з нагородженням творчого колективу «Післямови» Міжнародною премією ім. Пилипа Орлика за 1995 р. за значний внесок у розвиток демократії в Україні.

Український медіа-клуб побачив у ситуації з «Післямовою» «запровадження політичної цензури, відкритий тиск на засоби масової інформації» (Київський вісник. — 1996. — 4 січн.). Пре­зидент Національної телекомпанії України легко спростував зви­нувачення: «Мова йде не про контроль над відео, яке показує «Післямова», а тими акцентами, які розставляє програма» (Ки­ївський вісник. — 1996. — 9 лют.).

5 вересня 1995 р. офіційний державний орган — газета «Уря­довий кур'єр» - засудив діяльність «тих медіа, що фінансуються з опозиційних каналів», а також поставив під сумнів саму мож­ливість дискутувати проблему свободи слова: «...для чого нині здіймають шум навколо «свободи слова». А ситуація ...дуже про­ста: деяким силам вкрай потрібен потужний рупор для антипре-зидентських атак». Чому в демократичній Україні не має права на існування опозиція і критика дій Президента, урядова газета не пояснювала.

18 вересня не вийшла в ефір програма новин «Вікна». Про­грама містила інтерв'ю з Головою Верховної Ради України, у якому він несхвально оцінював заяву Президента про намір балотува­тися на другий термін.

У жовтні на тривалий час зникла з ефіру програма «СІТ—-ЗО», яка повідомила про певні порушення правил ліцензування з боку Національної телекомпанії України. Тимчасова слідча комісія Верховної Ради по вивченню ситуації в телеінформаційному про­сторі України кваліфікувала цей випадок як «встановлення цен­зури».

Слід зазначити, цензури, уможливленої Законом про телеба­чення, згідно з яким за якість програм відповідає мовець. А мов­цем є державна телекомпанія, яка, таким чином, отримує за­конне право цензури («контролю над акцентами»), і отже, про­грами новин, що готуються недержавними телекомпаніями, фак­тично знаходяться під контролем Національної телекомпанії, а тепер — Міністерства інформації, і залежать від позиції його керівництва.

121

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]