Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
724-teoriya-jurnalistiki-moskalenko.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
16.11.2019
Размер:
3.06 Mб
Скачать

Теорія журналістики

її повну відсутність визнали лише 8% респондентів, беззапе­речно визнали її наявність — 30%. У цілому відповіді розподілилися так:

існує — 30%

скоріше існує — 40%

скоріше не існує — 22%

не існує — 8%

сума позитивних відповідей — 70% сума негативних відповідей — 30% 2) Наявність політичної цензури більшою мірою відчувають столичні журналісти:

сума позитивних відповідей — 77,3% сума негативних відповідей — 46,6% III. 1) Більшості опитаних журналістів доводилося особисто стикатися з політичною цензурою — це відзначили 70,6% рес­пондентів:

у тому числі достатньо часто — 31,4% зрідка — 39,2%

практично ніколи не стикалися з політичною цензурою - 23,5% опитаних.

2) Особистий досвід зіткнень з цензурою у столичних і облас­них журналістів практично однаковий, але частота таких зіткнень вища в областях:

Київ області

достатньо часто 25,7% 43,8%

зрідка 45,7% 25,0%

практично ніколи 20,0% 31,2%

важко відповісти 8,6% —

сума відповідей 1 і 2 71,4% 68,8%.

Дивно, але факт: маючи особистий досвід зіткнень з цензу­рою не набагато менший, аніж столичні журналісти (різниця — 2,6%), працівники обласних ЗМІ меншою мірою визнають наяв­ність політичної цензури взагалі (попереднє питання; різниця — 23,9%).

Вірогідно, працівники обласних ЗМІ вважають факти цензу­ри своїх видань результатом сваволі місцевих властей і не поши­рюють саме явище на вищі владні структури.

IV. 1) 3 точки зору журналістів, видання може практично без негативних наслідків для себе публікувати критичні матеріали про Верховну Раду України, рідше — про Кабінет Міністрів Ук­раїни.

132

n

Нормативна база діяльності преси

Публікувати ж критичні матеріали про Президента України для видання не зовсім безпечно, а про кримінальні клани — прак­тично неможливо.

Відповіді на питання: «Чи можуть ЗМІ без негативних наслід­ків для себе публікувати критичні матеріали про... ?» розподі­лилися таким чином:

,., про Верховну Раду України ... про Кабінет Міністрів України ... про Президента України ... про кримінальні клани

«так» і «скоріше так»

86% 62% 43,2% 18%

«скоріше ні» і «ні»

14% 38% 54,9% 74%.

2) Оцінка можливості публікації критичних матеріалів про Верховну Раду без негативних наслідків для видання найвища і приблизно однакова у столичних і обласних журналістів (пози­тивних — 85,7% і 86,6% відповідно), а про кримінальні клани — найнижча і теж приблизно рівна (позитивних — 20% і 13,4%, але у обласних переважає визначене «так»), стосовно Кабінету Мініст­рів і особливо Президента України оцінки виразно відмінні — столичні журналісти вважають таку можливість значно нижчою, аніж їх обласні колеги:

.. про Президента України:

так

скоріше так скоріше ні ні

Київ

8,6% 25,7% 54,3% 11,4%

області

20,0% 44,7% 13,3% 20,0%.

.,. про Кабінет Міністрів:

Київ області

так

скоріше так скоріше ні

НІ

8,6% 40,0%

45,7% 40,0%

40,0% 20,0%

5,7% -

V. Стосовно конкретних негативних наслідків публікації кри­тичних матеріалів працівники ЗМІ на перше місце поставили психологічний тиск на журналіста і редактора — 48%; на друге — економічні санкції проти видавництва — 26%, на третє — фізич­ну розправу з журналістом — 14%.

133

Теорія журналістики

Але і тут є відмінності у точках зору столичних і обласних журналістів. Так, останні, на відміну від київських колег, визна­ли, що силовий спосіб тиску переважає над економічними санк­ціями:

Київ

області

психологічний тиск на

журналіста і редактора

45,7%

50%

економічні санкції

проти видавництва

28,6%

І 8,8%

фізична розправа

з журналістом

8,6%

25,0%.

VI. Журналісти одностайно (100%) визнали наявність в Укра­їні практики «замовних» статей:

Київ

область

всього

так

100%

68,8%

/ \J у ** 4 {J

скоріше так

31,2%

9,8%

скоріше ні

iSi^iisawrW:

ні

.

j«!**«B«*

важко відповісти

t»4%mwmrf

сума позитивних

відповідей

100%.

VII. Остаточне рішення про публікацію матеріалів приймає переважно головний редактор — 47,4% опитаних; далі — заснов­ник ЗМІ — 38,6%; у рідкісних випадках — сам журналіст або творчий колектив (по 4%).

Примітно, що правом приймати рішення користуються пере­важно засновники столичних ЗМІ:

Киш

області

головний редактор засновник ЗМІ

40,0% 54,3%

81,3% 12,5%

сам журналіст творчий колектив інше

5,7%

2,3%

14,3%

О, О /0

VIII. У ситуації тиску журналісти менш усього розраховують на допомогу правоохоронних органів (як столичні, так і облас­ні — 11,4 і 12,5% відповідно); більш за все київські журналісти покладаються на впливових покровителів (37,1%), а обласні — розраховують на свої сили -31,3%.

134

Нормативна база діяльності преси

Київ

області

всього

Звернуся по допомогу

до колег-журналістів

31,4%

25,0%

23,0%

звернуся до

правоохоронних органів

11,4%

12,5%

9,2%

буду шукати впливових

покровителів

37,1%

18,8%

24,6%

сам забезпечу свою безпеку

14,3%

31,3%

15,4%

відмовлюся від публікації

11,4%

6,3%

7,7%

нічого не робитиму

11,4%

12,5%

9,2%

інше

8,6%

6,3%

6,2%

важко відповісти

5,7%

6,3%

4,6%

(Цікаво, що вибір відповіді «звернуся до правоохоронних орга­нів» абсолютно співпадає з вибором «нічого не робитиму»),

IX. Оцінюючи вплив владних і суспільних інституцій на ЗМІ України, журналісти визнали цей вплив різною мірою негатив­ ним. Позитивний, хоч і невисокий, показник одержали лише «фінансово-економічні кола».

Оцінка здійснювалася за 10-бальною шкалою, де 0 — повніс­тю негативний вплив, 10 — повністю позитивний. Підсумкова шкала:

0 — негативний

Міністерство інформації 2,6

політичні партії —

кримінальні клани 3,5

Адміністрація Президента 3,8

Кабінет Міністрів 4,1

Президент 4,8 5 — нейтральний

фінансово-економічні кола 6,3 10 — позитивний

X. Порівнюючи рівень свободи слова в Україні і Росії, журналіс­ ти у переважній більшості схилилися до тієї думки, що в Росії він вищий (54,9%), третина опитаних оцінила його як однаковий (39,4%) і лише 5,9% респондентів вважають, що в Україні рівень свободи слова вищий.

В Україні значно вищий, ніж в Росії — —

В Україні дещо вищий, ніж у Росії 3% 5,9%

приблизно однаковий 15% 29,4%

в Росії дещо вищий, ніж в Україні 12% 23,5%

135

Теорія журналістики

в Росії значно вищий, ніж в Україні 16% 31,4% важко відповісти 5% 9,8%

сума відповідей «в Україні вищий» — 5,9% сума відповідей «в Росії вищий» — 54,9%

«однаковий» — 29,4%

XI. Для забезпечення більш високого рівня свободи слова в Україні журналісти вважають за необхідне перш за все:

  • забезпечити фінансову незалежність ЗМІ та журналістів (84,3%);

  • змінити ставлення до ЗМІ з боку органів державної влади (39,2%).

Потім ідуть такі заходи, як лібералізація законодавчої бази (13,7%) і зміна політичних стереотипів, що склалися у суспільстві.

всього Київ області

лібералізувати законодавчу базу 13,7% 11,4% 18,6%

змінити ставлення до ЗМІ з

боку органів державної влади 39,2% 42,9% 31,3%

змінити політичні стереотипи,

що склалися у суспільстві 11,8% 8,6% 18,8%

незалежність ЗМІ та журналістів

нічого не треба робити — 3,9%

Таким чином, на думку працівників ЗМІ, рівень свободи сло­ва в Україні не відповідає декларативним заявам владних струк­тур і осіб про прагнення до демократичного устрою держав і суспільства:

1. Серед наявних в Україні об'єктивних передумов існування незалежних ЗМІ саме дії державної влади, спрямовані на їх під­тримку, одержали найнижчу оцінку — 2,1 бала за 10-бальною шкалою, де 0 — відсутність передумови, а 10 — наявність її пов­ною мірою.

Більше того, вплив владних інституцій на ЗМІ був визначений як негативний за 10-бальною шкалою, де 0 — повністю негатив­ний, а 10 — повністю позитивний. Одержано такі результати:

Міністерство інформації 2,6

Адміністрація Президента 3,8

Верховна Рада 4,1

Кабінет Міністрів 4,1

Президент України 4,8

136

Нормативна база діяльності преси

2. В Україні існує політична цензура — це відзначили 70% респондентів, лише 8% беззастережно заперечили її існування, а 22%, заперечуючи, виявили певне вагання («скоріше не існує»).

Переважній більшості (70,6%) опитаних журналістів доводи­лося особисто стикатися з політичною цензурою, причому тре­тині респондентів —"досить часто" (31,4%).

3. ЗМІ можуть практично без негативних наслідків для себе публікувати критичні матеріали про Верховну Раду України (86%), рідше — про Кабінет Міністрів (62%).

Публікувати ж критичні матеріали про Президента України не зовсім безпечно для видання (це підтвердили 54,9 респонден­тів), а про кримінальні клани — практично неможливо (74% опи­таних).

  1. Практика «замовних» статей стала в Україні загальновідо­мою і загальновизнаною — її наявність відзначили 100% журна­лістів.

  2. Вплив (тиск) на ЗМІ та журналістів здійснюється через го­ловних редакторів і засновників ЗМІ або самими засновника­ми—в Києві саме останні у переважній більшості приймають остаточне рішення про публікацію матеріалів (54,3% київських журналістів вказали на цей факт), в обласних ЗМІ відповідаль­ність покладається на головних редакторів (81,3 % опитаних жур­налістів з областей).

  3. Серед методів упливу на ЗМІ і журналістів — психологіч­ний тиск на головного редактора та автора, економічні санкції проти видання (переважають у Києві), фізична розправа з авто­ром (переважає в областях).

  4. Опинившись у ситуації тиску, журналісти можуть розрахо­вувати, перш за все, на захист упливових покровителів (переваж­но у Києві), або на власні сили (переважно в областях), і менш за все — на захист з боку правоохоронних органів. На допомогу колег (журналістську солідарність) покладається лише кожен п'ятий з респондентів (в Києві — кожен третій).

У кінцевому підсумку, порівнюючи рівень свободи слова в Україні і в Росії, респонденти у переважній більшості схилися до тієї думки, що в Росії він вищий (54,9%), третина опитаних оці­нила його як однаковий (29,4%) і лише 5,9% опитаних вважа­ють, що в Україні рівень свободи слова вищий.

Для забезпечення більш високого рівня свободи слова в Укра­їні журналісти вважають за необхідне перш за все:

— забезпечити фінансову незалежність ЗМІ та журналістів (84,3%);

137

Теорія журналістики

— змінити ставлення до ЗМІ з боку органів державної влади (39,2%).

Потім ідуть такі заходи, як лібералізація законодавчої бази (13,7%) і зміна політичних стереотипів, що склалися у суспільстві.

Якщо уважно проаналізувати стан і роль засобів масової ін­формації, їх взаємозв'язок з політикою і суспільством, з еконо­мікою і правопорядком, то можна помітити, як на тлі класичних принципів журналістської етики, нерозривно пов'язаної із сво­бодою слова, розгортається (і в яких масштабах!) видима і неви­дима боротьба за тираж і об'єктивну інформацію. Причому пара­доксально, що боротьба за тираж і об'єктивну інформацію йде не паралельно, а буквально знищує їх.

І пояснюється це у значній мірі тим, що сучасна українська журналістика функціонує у суспільстві, що переживає перехід­ний період. Ця ситуація характеризується переходом однієї полі­тичної системи в іншу, яка передбачає демократичний розвиток, плюралізм думок, наявність суспільио-правових засобів масової інформації.

Однак на функціонуванні засобів масової інформації негатив­но позначаються недостатня дієвість правової системи, незадо­вільний захист прав і безпеки журналістів, їх матеріальне стано­вище, а також обмеженість інформаційного ринку.

Як заявила у своїй програмній декларації Київська журналіст­ська організація, назріло питання щодо створення за підтримки урядових структур фонду солідарності і пожертвування для за­хисту свободи преси й інформації, для індивідуальної допомоги журналістам, а також для підтримки окремих засобів масової ін­формації, що знаходяться у важкому економічному становищі, або відчувають на собі політичний тиск.

Одна з чільних умов розвитку свободи преси як гарантії де­мократичних перетворень - підтримка незалежних об'єднань і створення професійної спілки працівників засобів масової ін­формації, враховуючи їх функцію соціальних партнерів (у пи­таннях визначення умов праці; здійснення соціальної програми, насамперед, забезпечення житлом, лікуванням, організація від­починку). Творчі об'єднання і професійні спілки мають відстою­вати інтереси журналістів перед державою, у тому числі у питан­нях законодавства про пресу та авторське право, відігравати ви­рішальну роль у дотриманні професійної етики журналіста, ор­ганізації журналістської самодопомоги тощо.

Злобою дня стало створення демократичної культури засобів ма­сової інформації з допомогою факультетів журналістики, Центру віль-

138

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]