- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Предмет і завдання курсу
- •Теорія журналістики
- •Предмет і завдання курсу
- •Теорія журналістики
- •Інформаційний підхід у журналістиці
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Інформаційний підхід у журналістиці
- •Інформаційний підхід у журналістиці
- •Інформаційний підхід у журналістиці
- •Теорія журналістики
- •Інформаційний підхід у журналістиці
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Інформаційний підхід у журналістиці
- •Теорія журналістики
- •Нормативна база діяльності преси
- •Теорія журналістики
- •Нормативна база діяльності преси
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Змі та рівність між жінкою та чоловіком
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Служби громадського теле- та радіомовлення
- •Фонд evrimages
- •Колекція даних з потоку програм
- •Правові питання у галузі змі
- •Теорія журналістики
- •Політики змі
- •Теорія журналістики
- •Контакти та співробітництво з країнами Центральної та Східної Європи
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Нормативна база діяльності преси
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Компрометація; остракізм (таврування); брехня;
- •4. Порушення професійної честі журналіста:
- •1. Кодекс професійної етики українського журналіста
- •2. Моральний кодекс
- •21 Вересня 1996 р.)
- •Нормативна база діяльності преси
- •Нормативна база діяльності преси
- •Бути відповідальними
- •3. Етичні принципи засобів масової інформації
- •Результативність журналістської діяльності
- •Теорія журналістики
- •IV. З точки зору ефектів, які досягаються в результаті впливу на аудиторію засобів масової інформації, функції преси зводяться до того, щоб:
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Результативність журналістської діяльності
- •Результативність журналістської діяльності
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Система національної преси
- •Теорія журналістики
- •Система національної преси
- •Теорія журналістики
- •Система національної преси
- •Теорія журналістики
- •Висновки
Теорія журналістики
її повну відсутність визнали лише 8% респондентів, беззаперечно визнали її наявність — 30%. У цілому відповіді розподілилися так:
існує — 30%
скоріше існує — 40%
скоріше не існує — 22%
не існує — 8%
сума позитивних відповідей — 70% сума негативних відповідей — 30% 2) Наявність політичної цензури більшою мірою відчувають столичні журналісти:
сума позитивних відповідей — 77,3% сума негативних відповідей — 46,6% III. 1) Більшості опитаних журналістів доводилося особисто стикатися з політичною цензурою — це відзначили 70,6% респондентів:
у тому числі достатньо часто — 31,4% зрідка — 39,2%
практично ніколи не стикалися з політичною цензурою - 23,5% опитаних.
2) Особистий досвід зіткнень з цензурою у столичних і обласних журналістів практично однаковий, але частота таких зіткнень вища в областях:
Київ області
достатньо часто 25,7% 43,8%
зрідка 45,7% 25,0%
практично ніколи 20,0% 31,2%
важко відповісти 8,6% —
сума відповідей 1 і 2 71,4% 68,8%.
Дивно, але факт: маючи особистий досвід зіткнень з цензурою не набагато менший, аніж столичні журналісти (різниця — 2,6%), працівники обласних ЗМІ меншою мірою визнають наявність політичної цензури взагалі (попереднє питання; різниця — 23,9%).
Вірогідно, працівники обласних ЗМІ вважають факти цензури своїх видань результатом сваволі місцевих властей і не поширюють саме явище на вищі владні структури.
IV. 1) 3 точки зору журналістів, видання може практично без негативних наслідків для себе публікувати критичні матеріали про Верховну Раду України, рідше — про Кабінет Міністрів України.
132
n
Нормативна база діяльності преси
Публікувати ж критичні матеріали про Президента України для видання не зовсім безпечно, а про кримінальні клани — практично неможливо.
Відповіді на питання: «Чи можуть ЗМІ без негативних наслідків для себе публікувати критичні матеріали про... ?» розподілилися таким чином:
,., про Верховну Раду України ... про Кабінет Міністрів України ... про Президента України ... про кримінальні клани
«так» і «скоріше так»
86% 62% 43,2% 18%
«скоріше ні» і «ні»
14% 38% 54,9% 74%.
2) Оцінка можливості публікації критичних матеріалів про Верховну Раду без негативних наслідків для видання найвища і приблизно однакова у столичних і обласних журналістів (позитивних — 85,7% і 86,6% відповідно), а про кримінальні клани — найнижча і теж приблизно рівна (позитивних — 20% і 13,4%, але у обласних переважає визначене «так»), стосовно Кабінету Міністрів і особливо Президента України оцінки виразно відмінні — столичні журналісти вважають таку можливість значно нижчою, аніж їх обласні колеги:
.. про Президента України:
так
скоріше так скоріше ні ні
Київ
8,6% 25,7% 54,3% 11,4%
області
20,0% 44,7% 13,3% 20,0%.
.,. про Кабінет Міністрів:
Київ області
так
скоріше так скоріше ні
НІ
8,6% 40,0%
45,7% 40,0%
40,0% 20,0%
5,7% -
V. Стосовно конкретних негативних наслідків публікації критичних матеріалів працівники ЗМІ на перше місце поставили психологічний тиск на журналіста і редактора — 48%; на друге — економічні санкції проти видавництва — 26%, на третє — фізичну розправу з журналістом — 14%.
133
Теорія журналістики
Але і тут є відмінності у точках зору столичних і обласних журналістів. Так, останні, на відміну від київських колег, визнали, що силовий спосіб тиску переважає над економічними санкціями:
|
Київ |
області |
психологічний тиск на |
|
|
журналіста і редактора |
45,7% |
50% |
економічні санкції |
|
|
проти видавництва |
28,6% |
І 8,8% |
фізична розправа |
|
|
з журналістом |
8,6% |
25,0%. |
VI. Журналісти одностайно (100%) визнали наявність в Україні практики «замовних» статей:
|
Київ |
область |
всього |
так |
100% |
68,8% |
„/ \J у ** 4 {J |
скоріше так |
— |
31,2% |
9,8% |
скоріше ні |
— |
— |
iSi^iisawrW: |
ні |
—. |
— |
j«!**«B«* |
важко відповісти |
— |
— |
t»4%mwmrf |
сума позитивних |
відповідей |
— |
100%. |
VII. Остаточне рішення про публікацію матеріалів приймає переважно головний редактор — 47,4% опитаних; далі — засновник ЗМІ — 38,6%; у рідкісних випадках — сам журналіст або творчий колектив (по 4%).
Примітно, що правом приймати рішення користуються переважно засновники столичних ЗМІ:
|
Киш |
області |
головний редактор засновник ЗМІ |
40,0% 54,3% |
81,3% 12,5% |
сам журналіст творчий колектив інше |
5,7% 2,3% 14,3% |
О, О /0 |
VIII. У ситуації тиску журналісти менш усього розраховують на допомогу правоохоронних органів (як столичні, так і обласні — 11,4 і 12,5% відповідно); більш за все київські журналісти покладаються на впливових покровителів (37,1%), а обласні — розраховують на свої сили -31,3%.
134
Нормативна база діяльності преси
|
Київ |
області |
всього |
Звернуся по допомогу |
|
|
|
до колег-журналістів |
31,4% |
25,0% |
23,0% |
звернуся до |
|
|
|
правоохоронних органів |
11,4% |
12,5% |
9,2% |
буду шукати впливових |
|
|
|
покровителів |
37,1% |
18,8% |
24,6% |
сам забезпечу свою безпеку |
14,3% |
31,3% |
15,4% |
відмовлюся від публікації |
11,4% |
6,3% |
7,7% |
нічого не робитиму |
11,4% |
12,5% |
9,2% |
інше |
8,6% |
6,3% |
6,2% |
важко відповісти |
5,7% |
6,3% |
4,6% |
(Цікаво, що вибір відповіді «звернуся до правоохоронних органів» абсолютно співпадає з вибором «нічого не робитиму»),
IX. Оцінюючи вплив владних і суспільних інституцій на ЗМІ України, журналісти визнали цей вплив різною мірою негатив ним. Позитивний, хоч і невисокий, показник одержали лише «фінансово-економічні кола».
Оцінка здійснювалася за 10-бальною шкалою, де 0 — повністю негативний вплив, 10 — повністю позитивний. Підсумкова шкала:
0 — негативний
Міністерство інформації 2,6
політичні партії —
кримінальні клани 3,5
Адміністрація Президента 3,8
Кабінет Міністрів 4,1
Президент 4,8 5 — нейтральний
фінансово-економічні кола 6,3 10 — позитивний
X. Порівнюючи рівень свободи слова в Україні і Росії, журналіс ти у переважній більшості схилилися до тієї думки, що в Росії він вищий (54,9%), третина опитаних оцінила його як однаковий (39,4%) і лише 5,9% респондентів вважають, що в Україні рівень свободи слова вищий.
В Україні значно вищий, ніж в Росії — —
В Україні дещо вищий, ніж у Росії 3% 5,9%
приблизно однаковий 15% 29,4%
в Росії дещо вищий, ніж в Україні 12% 23,5%
135
Теорія журналістики
в Росії значно вищий, ніж в Україні 16% 31,4% важко відповісти 5% 9,8%
сума відповідей «в Україні вищий» — 5,9% сума відповідей «в Росії вищий» — 54,9%
«однаковий» — 29,4%
XI. Для забезпечення більш високого рівня свободи слова в Україні журналісти вважають за необхідне перш за все:
забезпечити фінансову незалежність ЗМІ та журналістів (84,3%);
змінити ставлення до ЗМІ з боку органів державної влади (39,2%).
Потім ідуть такі заходи, як лібералізація законодавчої бази (13,7%) і зміна політичних стереотипів, що склалися у суспільстві.
всього Київ області
лібералізувати законодавчу базу 13,7% 11,4% 18,6%
змінити ставлення до ЗМІ з
боку органів державної влади 39,2% 42,9% 31,3%
змінити політичні стереотипи,
що склалися у суспільстві 11,8% 8,6% 18,8%
незалежність ЗМІ та журналістів
нічого не треба робити — 3,9%
Таким чином, на думку працівників ЗМІ, рівень свободи слова в Україні не відповідає декларативним заявам владних структур і осіб про прагнення до демократичного устрою держав і суспільства:
1. Серед наявних в Україні об'єктивних передумов існування незалежних ЗМІ саме дії державної влади, спрямовані на їх підтримку, одержали найнижчу оцінку — 2,1 бала за 10-бальною шкалою, де 0 — відсутність передумови, а 10 — наявність її повною мірою.
Більше того, вплив владних інституцій на ЗМІ був визначений як негативний за 10-бальною шкалою, де 0 — повністю негативний, а 10 — повністю позитивний. Одержано такі результати:
Міністерство інформації 2,6
Адміністрація Президента 3,8
Верховна Рада 4,1
Кабінет Міністрів 4,1
Президент України 4,8
136
Нормативна база діяльності преси
2. В Україні існує політична цензура — це відзначили 70% респондентів, лише 8% беззастережно заперечили її існування, а 22%, заперечуючи, виявили певне вагання («скоріше не існує»).
Переважній більшості (70,6%) опитаних журналістів доводилося особисто стикатися з політичною цензурою, причому третині респондентів —"досить часто" (31,4%).
3. ЗМІ можуть практично без негативних наслідків для себе публікувати критичні матеріали про Верховну Раду України (86%), рідше — про Кабінет Міністрів (62%).
Публікувати ж критичні матеріали про Президента України не зовсім безпечно для видання (це підтвердили 54,9 респондентів), а про кримінальні клани — практично неможливо (74% опитаних).
Практика «замовних» статей стала в Україні загальновідомою і загальновизнаною — її наявність відзначили 100% журналістів.
Вплив (тиск) на ЗМІ та журналістів здійснюється через головних редакторів і засновників ЗМІ або самими засновниками—в Києві саме останні у переважній більшості приймають остаточне рішення про публікацію матеріалів (54,3% київських журналістів вказали на цей факт), в обласних ЗМІ відповідальність покладається на головних редакторів (81,3 % опитаних журналістів з областей).
Серед методів упливу на ЗМІ і журналістів — психологічний тиск на головного редактора та автора, економічні санкції проти видання (переважають у Києві), фізична розправа з автором (переважає в областях).
Опинившись у ситуації тиску, журналісти можуть розраховувати, перш за все, на захист упливових покровителів (переважно у Києві), або на власні сили (переважно в областях), і менш за все — на захист з боку правоохоронних органів. На допомогу колег (журналістську солідарність) покладається лише кожен п'ятий з респондентів (в Києві — кожен третій).
У кінцевому підсумку, порівнюючи рівень свободи слова в Україні і в Росії, респонденти у переважній більшості схилися до тієї думки, що в Росії він вищий (54,9%), третина опитаних оцінила його як однаковий (29,4%) і лише 5,9% опитаних вважають, що в Україні рівень свободи слова вищий.
Для забезпечення більш високого рівня свободи слова в Україні журналісти вважають за необхідне перш за все:
— забезпечити фінансову незалежність ЗМІ та журналістів (84,3%);
137
Теорія журналістики
— змінити ставлення до ЗМІ з боку органів державної влади (39,2%).
Потім ідуть такі заходи, як лібералізація законодавчої бази (13,7%) і зміна політичних стереотипів, що склалися у суспільстві.
Якщо уважно проаналізувати стан і роль засобів масової інформації, їх взаємозв'язок з політикою і суспільством, з економікою і правопорядком, то можна помітити, як на тлі класичних принципів журналістської етики, нерозривно пов'язаної із свободою слова, розгортається (і в яких масштабах!) видима і невидима боротьба за тираж і об'єктивну інформацію. Причому парадоксально, що боротьба за тираж і об'єктивну інформацію йде не паралельно, а буквально знищує їх.
І пояснюється це у значній мірі тим, що сучасна українська журналістика функціонує у суспільстві, що переживає перехідний період. Ця ситуація характеризується переходом однієї політичної системи в іншу, яка передбачає демократичний розвиток, плюралізм думок, наявність суспільио-правових засобів масової інформації.
Однак на функціонуванні засобів масової інформації негативно позначаються недостатня дієвість правової системи, незадовільний захист прав і безпеки журналістів, їх матеріальне становище, а також обмеженість інформаційного ринку.
Як заявила у своїй програмній декларації Київська журналістська організація, назріло питання щодо створення за підтримки урядових структур фонду солідарності і пожертвування для захисту свободи преси й інформації, для індивідуальної допомоги журналістам, а також для підтримки окремих засобів масової інформації, що знаходяться у важкому економічному становищі, або відчувають на собі політичний тиск.
Одна з чільних умов розвитку свободи преси як гарантії демократичних перетворень - підтримка незалежних об'єднань і створення професійної спілки працівників засобів масової інформації, враховуючи їх функцію соціальних партнерів (у питаннях визначення умов праці; здійснення соціальної програми, насамперед, забезпечення житлом, лікуванням, організація відпочинку). Творчі об'єднання і професійні спілки мають відстоювати інтереси журналістів перед державою, у тому числі у питаннях законодавства про пресу та авторське право, відігравати вирішальну роль у дотриманні професійної етики журналіста, організації журналістської самодопомоги тощо.
Злобою дня стало створення демократичної культури засобів масової інформації з допомогою факультетів журналістики, Центру віль-
138