- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Предмет і завдання курсу
- •Теорія журналістики
- •Предмет і завдання курсу
- •Теорія журналістики
- •Інформаційний підхід у журналістиці
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Інформаційний підхід у журналістиці
- •Інформаційний підхід у журналістиці
- •Інформаційний підхід у журналістиці
- •Теорія журналістики
- •Інформаційний підхід у журналістиці
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Інформаційний підхід у журналістиці
- •Теорія журналістики
- •Нормативна база діяльності преси
- •Теорія журналістики
- •Нормативна база діяльності преси
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Змі та рівність між жінкою та чоловіком
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Служби громадського теле- та радіомовлення
- •Фонд evrimages
- •Колекція даних з потоку програм
- •Правові питання у галузі змі
- •Теорія журналістики
- •Політики змі
- •Теорія журналістики
- •Контакти та співробітництво з країнами Центральної та Східної Європи
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Нормативна база діяльності преси
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Компрометація; остракізм (таврування); брехня;
- •4. Порушення професійної честі журналіста:
- •1. Кодекс професійної етики українського журналіста
- •2. Моральний кодекс
- •21 Вересня 1996 р.)
- •Нормативна база діяльності преси
- •Нормативна база діяльності преси
- •Бути відповідальними
- •3. Етичні принципи засобів масової інформації
- •Результативність журналістської діяльності
- •Теорія журналістики
- •IV. З точки зору ефектів, які досягаються в результаті впливу на аудиторію засобів масової інформації, функції преси зводяться до того, щоб:
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Результативність журналістської діяльності
- •Результативність журналістської діяльності
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Система національної преси
- •Теорія журналістики
- •Система національної преси
- •Теорія журналістики
- •Система національної преси
- •Теорія журналістики
- •Висновки
Теорія журналістики
дентом» з підзаголовком «У нинішнього керівника держави не може буди вдалої передвиборної стратегії».
У висвітленні місцевими ЗМІ, зокрема Полтавської, Чернівецької, Закарпатської, Волинської областей, Національної програми «Діти України» пріоритетними є проблеми багатодітних сімей, оздоровлення, навчання дітей, розв'язання питань інвалідності.
Стратегія і тактика журналістської творчості у великій мірі залежить від чіткої системи оперативного інформування журналістів. Насамперед, це щоквартальні, щомісячні чи щотижневі зустрічі керівників облдержадміністрацій з редакторами та відповідальними працівниками місцевих засобів масової інформації. Теми ділових, конструктивних діалогів на цих зустрічах — най-злободенніші соціально-економічні проблеми життя країни, областей, міст, районів. Уже позитивно зарекомендували себе щотижневі чи двотижневі прес-конференції за участю, як правило, перших осіб обласних держадміністрацій і виконкомів Рад народних депутатів. Для журналістів міських, міськрайонних і районних газет, місцевого радіомовлення також влаштовуються зустрічі, прес-конференції з керівниками органів самоврядування і виконавчої влади. Стає традицією проведення на обласному і районному рівнях «круглих столів», брифінгів, організація яких ініціюється відповідними службами владних структур. Про ці заходи журналісти повідомляють на шпальтах друкованих видань, у телерадіопередачах. В областях України систематично відбуваються засідання клубів ринкових реформ, які проводяться комітетами інформації облдержадміністрацій, обласними організаціями Спілки журналістів України та відділеннями Фонду державного майна України.
Важливу роль в інформаційному збагаченні редакційних колективів відіграють прес-релізи, моніторинги, які готують інформаційно-аналітичні відділи, або прес-служби обласних державних адміністрацій. Комітети інформації надсилають редакціям огляди-аналізи з питань діяльності парламенту, уряду, довідки-огляди, тематичні огляди місцевої преси, телебачення і радіо, інформаційно-методичні листи.
Адміністрації і виконкоми при потребі заслуховують звіти редакцій своїх газет на апаратних нарадах, колегіях, сесіях Рад, практикують зустрічі в колективах редакцій, запрошують керівників місцевих періодичних видань і електронних засобів масової інформації на інструктивні наради, навчання господарського активу. Працівники преси, телебачення і радіо з допомогою міс-
258
Стратегія і тактика журналістської творчості
цевих органів влади проводять зональні семінари, засідання регіональних творчих об'єднань, асоціацій, фестивалі журналістики, творчі конкурси.
У деяких областях за участю працівників державних адміністрацій, журналістів, інформаційно-аналітичних відділів та прес-служб держадміністрацій і виконкомів рад народних депутатів відбуваються відкриті громадські читання: «Свобода слова в краї: стан, проблеми, перспективи».
Отже, чільними напрямами стратегії і тактики журналістської творчості мають бути: національне відродження, конституційне будівництво демократичної держави, розвиток правових, економічних і духовних засад незалежної України.
Резюме
Таким чином, розглядаючи в цілому журналістику як галузь творчої діяльності, необхідно враховувати репродуктивні і творчі завдання журналістів як духовно-інформаційні явища.
Характер взаємозв'язку і взаємодії журналістики з такими феноменами, як масова свідомість, громадська думка, її роль у формуванні психологічного стану суспільства так чи інакше виявляються у тому, яку участь бере преса у становленні і розвиткові інформаційних потреб й інтересів людини.
Національне відродження впливає на стратегію і тактику журналістської творчості. Соціальна структура громадянського суспільства виступає вирішальним фактором формування журналістики. Водночас ЗМІ активно взаємодіють із цією структурою, відстоюючи національні інтереси в умовах інформаційної експансії.
Журналістську творчість слід розглядати як продукт специфічної виробничої діяльності. У виробництві і поширенні друкованої чи мовленнєвої продукції виявляється приватна, групова, суспільна та державна зацікавленість. Журналістика в системі ринкових відносин — це і конкуренція виробництва інформації як інструмента задоволення інформаційних інтересів суспільства, і суспільний та державний вплив на цей процес, і вдосконалення форм власності у сферах журналістської діяльності.
Патерналістична діяльність держави, суспільних інститутів — шлях до створення нормальних умов для функціонування журналістики як галузі творчої діяльності.
259
Теорія журналістики
ЛІТЕРАТУРА
Бухарцев Р. Т. Творческий потенциал журналиста. - М., 1985.
Владимиров В. Комерційна журналістика як галузь інформаційного бізнесу. - Луганськ, 1995.
Горизонты публицистики. — М., 1981.
Горохов В. М. Слагаемые мастерства: Особенности журналистского творчества. - М., 1982.
Декларація про державний суверенітет України. - К., 1990.
Журналістика й проблема формування нової політичної еліти в посткомуністичних державах. - К., 1991.
Засоби масової комунікації як форма бізнесу. - К., 1992.
Засоби масової інформації і становлення Національної армії України. - К., 1994.
Клямкин И. Почему трудно говорить правду //Новый мир. - 1990. -№2.
Кузнецова О. Аналітичні методи в журналістиці. — Львів, 1997.
Кузнецова О. Аргументація в публіцистиці. - Львів, 1997.
Мезенцев М. Г. Публицистический прогноз. - Ростов н/Д., 1987.
Методы журналистского творчества. - М., 1982.
Москаленко А. 3. Два кити публіцистики. - К., 1997.
Москаленко А. 3. Реабілітація слова. - К., 1989.
Подолян М. П. Першооснови жуналістської творчості. — К., 1997.
ІІршгюкД. М. Теорія і практика журналістської творчості: У 2 кн. -К., 1972-1973.
Прохоров Е. П. Искусство публицистики: Размышления и разборы. - М., 1984.
Популяризація науки в Україні: історія і сучасність // За ред. А. 3. Москаленка, О. Ф. Коновця. - К., 1992.
Регіональна преса України: перспективи співпраці. - Рівне, 1995.
Реклама в газеті. - К., 1993.
Роль мас медіа у плюралістичному суспільстві. - К., 1996.
Редакційио-видавнича справа: досвід, проблеми, майбутнє. - К., 1997.
Роль засобів масової інформації в суспільно-культурному процесі в Україні. - К., 1993.
Свитин Л. Г. Профессия: журналист. - М., 1996.
Слободянюк Р. Д. Журналістська майстерність. - К., 1994.
Українська преса за межами України. - К., 1996.
Українська журналістика в контексті світової. - К., 1997.
Франко І. Я. Що таке поступ? // Зібр. творів: У 50 т. - Т.45. - С 302.
Чичановський А. А. Инстанция истины. - М., 1989.
260
Стратегія і тактика журналістської творчості Питання для обговорення
Як журналістика впливає на подальший розвиток і становлення суспільства, духовності його громадян?
Чим пояснити факт активного звернення широкої аудиторії до журналістики на сучасному етапі?
Який вплив справляє демократична преса на формування національної свідомості?
Як позначаються ринкові відносини на стратегії і тактиці журналістської творчості?
СИСТЕМА НАЦІОНАЛЬНОЇ
ПРЕСИ
Журналістика Усе те, що має, чим багате суспільство,
в системі соціальних що необхідно для його життя і розвитку, інститутів люди створюють своєю працею. Вони
вступають одне з одним у різного роду стосунки, утворюють соціальні спільності, керуються у своїй діяльності певними ідеями, нормами, принципами.
Що стосується сучасного стану нашого суспільного життя, то саме від того, як підготовлені люди для виконання тих або інших виробничих, соціально-політичних і духовних функцій, наскільки вони усвідомлюють характер вирішуваних завдань, як вони організовані в різних клітинах соціального організму, як вони взаємодіють, наскільки точно узгоджують свої вчинки із суспільними вимогами і принципами, нормами права і моралі, передусім, і залежить доля розбудови громадянського суспільства, здійснення ідеї державності.
Людина в суспільстві не тільки суб'єкт, але й об'єкт управління.
Функціонування і розвиток суспільства складаються, по суті, із свідомих творчих дій мільйонів людей. Звідси незвичайна складність, відповідальність управління людьми, особливо в умовах перехідного періоду. Воно включає раціональну організацію їх праці, економічного, соціально-політичного і духовного життя, політичної культури, дотримання норм права і моралі.
Людина в суспільстві одночасно є суб'єктом і об'єктом виховання. Виховний вплив на людину здійснюється і в рамках всієї соціальної системи, і в рамках духовної сфери суспільства.
Мова йде про те, щоб розкрити перед людиною сенс її власного буття, основні тенденції історичного процесу, навчити її самостійно мислити, приймати правильні рішення.
Владні структури можуть розраховувати на стабільне становище лише у тому випадку, коли вони будуть приділяти достатню
262
Система національної преси
увагу не тільки економічному, але й духовному розвитку суспільства. Для реалізації цієї мети будь-яке суспільство створює відповідні організації, служби і центри. З'являються і спеціальні канали, по яких ціннісні настанови можуть бути донесені до широких верств населення. Таких каналів немало: політичні, громадські партії, організації й рухи, заклади культури, первинні формальні й неформальні групи, школа і церква, преса і телебачення, радіомовлення і кінематограф тощо.
У різних суспільних систем різний і набір засобів, каналів і методів духовного впливу на свідомість особи. Вибір їх залежить від цілей, спрямованості і суті суспільного виховання. Але, безсумнівно, найбільш оперативним, дохідливим і дійовим каналом формування громадської думки (як фундаменту духовного впливу на свідомість мас) є система засобів масової інформації — преса, телебачення, радіо, документальне кіно, нові види аудіовізуальних комунікацій тощо.
Для нормального функціонування будь-якої соціальної системи необхідний безперервний потік інформації. Він відповідно орієнтує кожну особу і тримає її у стані інформаційної насиченості. Кожна людина зі свого боку постійно знаходиться в інформаційному потоці. Адже лише за умови безперервного інформаційного спілкування із зовнішнім середовищем людина здатна продуктивно мислити й активно діяти. При цьому почувати себе впевнено вона може лише тоді, коли її свідомість відображає суспільне, або, в усякому разі, приведене у певне співвідношення до нього.
Інформаційний потік неоднорідний. Якщо розглядати його структуру, то одразу ж можна виділити два основних компоненти: організовану (офіційну) і неорганізовану (неофіційну) інформацію. У схемі це можна зобразити так:
Під організованою інформацією ми розуміємо будь-які повідомлення (потік повідомлень), що виходять із інституцій -них джерел суспільства. Під неорганізованою — ту, що надходить у розпорядження особи стихійно, поза контролем громадських організацій; до неї можна віднести міжособистісні форми
263
Теорія журналістики
інформаційного спілкування, а також чутки, анекдоти, інформацію закордонних джерел тощо.
Організована інформація посідає панівне становище у стабільно функціонуючому суспільстві. Вона є основою формування громадської думки, задовольняє головні інформаційні потреби особи. Межа між цими двома компонентами інформаційного потоку дуже рухома і прозора. Значення і ефективність організованої інформації прямо пропорційні її правдивості, актуальності, об'єктивності, соціальній спрямованості тощо. Якщо офіційні повідомлення не дають відповіді на питання, які хвилюють особу, роль неорганізованої інформації зростає, і навпаки.
Місце системи ЗМІ у загальному масово-інформаційному потоці і вплив різних каналів на свідомість особи можна зобразити у схемі:
Масово-інформаційний потік, як і особа, функціонує в певному соціальному середовищі, де вирішальними є виробничі відносини. Вони впливають не лише на людину, але й на всі складові частини феномена, яким є масово-інформаційний потік.
264
Система національної преси
У схемі виділені значення і роль системи засобів масової інформації. Соціальний зміст преси, телебачення, радіомовлення й інших засобів масової інформації не тільки прямо формує громадську думку, але й справляє великий вплив як на інші компоненти потоку, так і на соціальну дійсність.
Уся система ЗМІ — це засіб здійснення єдиного процесу поширення ідей, вчень, теорій, суспільно значущої інформації, виховання соціальних почуттів, звичок, спонук, намірів тощо.
Спробуємо встановити характер, загальні риси, внутрішню структуру системи ЗМІ, взаємовідносини між її складовими частинами.
Критерієм визначення будь-якої системи служить наявність ряду істотних ознак, властивих саме даній системі.
Система засобів масової інформації — це єдність відповідних компонентів, які виникають в різні історичні періоди (спочатку преса, потім кіно і радіо, і, нарешті, телебачення).
Визначимо систему засобів масової інформації з точки зору поняттєвого апарату.
Отже, засоби масової інформації (ЗМІ) — це своєрідна система, що охоплює періодичні друковані видання, радіо-, теле:, відео-програми, кінохронікальні програми, інші форми періодичного поширення масової інформації.
Згідно із законодавством України, друкованими засобами масової інформації є періодичні друковані видання (преса) — газети, журнали, бюлетені тощо і разові видання з визначеним тиражем; аудіовізуальними засобами масової інформації є: радіомовлення, телебачення, кіно, звукозапис, відеозапис тощо,
В епоху інформаційного споживання відбувається бурхливий розвиток системи ЗМІ. При цьому її ядро складають газетні і журнальні редакції, видавництва, студії радіо і телебачення з їх різноманітною продукцією. Але до ЗМІ по праву належать вже й інформаційні служби (телеграфні агентства, агентства преси, рекламні бюро, прес-служби, агентства паблік рилейшнз, професійні журналістські клуби і асоціації).
Останнім часом до системи ЗМІ входять соціальні інститути і особи як засновники видань і програм, органи управління "системою журналістики, а також організації, що займаються підготовкою і перепідготовкою кадрів. У системі все більше змінюються інститут видання, служби зв'язку (у тому числі космічного) і доставки інформаційної продукції, що використовуються у журналістиці тощо.
Таким чином, система ЗМІ у структурному плані представле-
265