- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Предмет і завдання курсу
- •Теорія журналістики
- •Предмет і завдання курсу
- •Теорія журналістики
- •Інформаційний підхід у журналістиці
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Інформаційний підхід у журналістиці
- •Інформаційний підхід у журналістиці
- •Інформаційний підхід у журналістиці
- •Теорія журналістики
- •Інформаційний підхід у журналістиці
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Інформаційний підхід у журналістиці
- •Теорія журналістики
- •Нормативна база діяльності преси
- •Теорія журналістики
- •Нормативна база діяльності преси
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Змі та рівність між жінкою та чоловіком
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Служби громадського теле- та радіомовлення
- •Фонд evrimages
- •Колекція даних з потоку програм
- •Правові питання у галузі змі
- •Теорія журналістики
- •Політики змі
- •Теорія журналістики
- •Контакти та співробітництво з країнами Центральної та Східної Європи
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Нормативна база діяльності преси
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Компрометація; остракізм (таврування); брехня;
- •4. Порушення професійної честі журналіста:
- •1. Кодекс професійної етики українського журналіста
- •2. Моральний кодекс
- •21 Вересня 1996 р.)
- •Нормативна база діяльності преси
- •Нормативна база діяльності преси
- •Бути відповідальними
- •3. Етичні принципи засобів масової інформації
- •Результативність журналістської діяльності
- •Теорія журналістики
- •IV. З точки зору ефектів, які досягаються в результаті впливу на аудиторію засобів масової інформації, функції преси зводяться до того, щоб:
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Результативність журналістської діяльності
- •Результативність журналістської діяльності
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Система національної преси
- •Теорія журналістики
- •Система національної преси
- •Теорія журналістики
- •Система національної преси
- •Теорія журналістики
- •Висновки
Предмет і завдання курсу
тя, сповнене особистого, громадського горіння і громадської мужності.
Друга школа — сама журналістика, що включає творчість далеких і близьких попередників і сучасників, соратників по перу.
Невтомна допитливість до всього сущого на землі і прагнення до пізнання того, що було відкрито, спізнано і випробувано іншими, — ось що відзначає кожного з тих журналістів, кому вдалося сказати своє слово про життя людей.
Важливе місце також посідають питання журналістської майстерності, яку слід розуміти ширше, ніж суто літературну кваліфікацію. Сюди слід віднести і професійну принциповість, і вміння прислухатися до співрозмовника, і вміння проникнути в суть явищ, і досконале володіння мовою, і різнобічні знання.
Співробітник засобів масової інформації — це працівник на громадській ниві, який захищає і підтримує загальнолюдські інтереси. Для цього йому необхідні ґрунтовні знання з усіх галузей життя, вміння швидко працювати і досконалий літературний стиль.
Преса — важливий фактор виховання мас. На сторінках газет іде боротьба за серця і душі людей. Велике значення преси в формуванні світогляду, почуттів і норм поведінки людини демократичного суспільства. Важливо, щоб прочитане в газеті знайшло відгук у роздумах і серці читача, щоб прочитане не пройшло без сліду, а викликало б бажання обмінятися думками, відповідно організувати свою поведінку.
Питання про журналістську майстерність в наші дні набуває особливого значення: культурний і теоретичний рівень читачів набагато зріс, вони не бажають миритися і не миряться з літературним примітивом, вони стали значно вимогливішими, більш широким стало коло їх духовних інтересів та запитів.
Складна й важка справа в творчості журналіста — назвати подію чи явище їх власним ім'ям, знайти в них серцевину, виявити справжній зміст і зуміти висловити цей зміст у слові. Точність мови — перший ступінь наукової думки. Звідси вимога суворого, критичного ставлення до слова. Ходульність, фразерство, двозначність, туманність, неясність, поверховість, галасливість, самовпевненість — найлютіші вороги журналіста. Ясна, проста функціональна мова є кращим засобом взаєморозуміння між автором і читачем.
Доречно згадати академіка І. Павлова, який зазначав, що слова завжди були і залишаються тільки вторинними сигналами дійсності. Але є люди, які, спираючись тільки на слова, хотіли б, не спілкуючись з дійсністю, із слів все вивести і все пізнати і на цій
37
Теорія журналістики
підставі скерувати своє і громадське життя. Ось чому прогресивні публіцисти завжди з методичною послідовністю і непримиренністю боролися проти фрази, проти підміни справи фразою.
Тільки дійсність, відображена в свідомості і серці журналіста, дає і багатство думки, і багатство мови, точне й яскраве втілення думки в слові.
Підміна власних почуттів і думок засобами літературної техніки, словесними фокусами може загубити навіть талановитого журналіста. Фальшиво звучить виступ журналіста, коли він вдається до технічних словесних прийомів не для того, щоб за їх допомогою чітко передати читачеві певні думки і почуття, а тішиться надією, що ці засоби самі по собі викличуть якісь думки і почуття, які у нього самого ще не визріли.
У мові журналістського твору виявляються й індивідуальність автора, й загальні особливості зображувальних засобів, й особливості літературної мови даного часу, й специфічні ознаки, обумовлені жанром.
Таким чином, журналістика — це суспільствознавство і людинознавство. Звідси — широке охоплення матеріалу і діапазон тематичного розмаху, вагоме суспільне значення, тобто сучасність у широкому розумінні цього слова.
Історія преси —- це, власне кажучи, історія її відносин з читачем, боротьба за читача, за місце газети у духовному житті народу. Тут велике значення має рівень освіти населення, наявність вільного часу для читання. Але найважливішим все ж таки є рівень суспільної активності читача.
Резюме
Предмет курсу: специфіка журналістської професії, моделі журналіста і способи навчання професії і розвитку творчої особистості з урахуванням умов нової соціально-політичної, економічної й інформаційної ситуації.
Завдання курсу: ознайомити студентів з журналістською професією, її історією, сьогоднішнім і майбутнім, її роллю у суспільстві, показати специфіку професії серед інших інформаційно-творчих, соціально орієнтуючих професій.
38
Предмет і завдання курсу
ЛІТЕРАТУРА
Журналістика й проблеми формування нової політичної еліти в посткомуністичних державах. — К., 1996.
Журналістика в умовах гласності. — К., 1991.
Засоби масової інформації: Українське законодавство. — К., 1995.
Законодательство Российской Федерации о средствах массовой информации. — М., 1996.
Законы и практика средств массовой информации в Европе, Америке и Австрии. — М., 1996.
Здоровега В. П. Вступ до журналістики. — Львів, 1994.
Конституція України. — К., 1996.
Кузнецова О. Основи масової комунікації. — Львів, 1996.
Москаленко А. 3. Вступ до журналістики: Підручник. — К., 1997.
Москаленко А. 3. Основи журналістики: Тексти лекцій. — К., 1994.
Москаленко А. 3. Два кити публіцистики. — К., 1997.
Москаленко А. 3. Комунікативна політологія. Нові тенденції розвитку мас медіа. — К., 1997.
Москаленко А. 3., Губерський Л. В., Іванов В. Ф., Вергун В. А. Масова комунікація: Підручник. — К., 1997.
Миронченко В. Я. Основи інформаційного радіомовлення. — К., 1996.
Основные понятия теории журналистики: новые подходы и проблемы. — М., 1992.
Подолян М. П. Першооснови журналістської творчості. — К., 1997.
Політологія посткомунізму. — К., 1995.
Преса у політичній системі суспільства. — К., 1992.
Проблемы теории печати. — М., 1973.
Прохоров Е. П. Введение в теорию журналистики. — М., 1993.
Сагал Г. 25 интервью. Так работают журналисты. — М., 1974.
Слісаренко І. Ю. Аналіз та прогноз у висвітленні міжнародної тематики українськими засобами масової інформації. — К., 1996.
Справочник для журналистов стран Центральной и Восточной Европы. — М., 1993.
Сучасна українська журналістика: Поняттєвий апарат / За ред. А. 3. Москаленка. — К., 1997.
Теория средств массовой информации и пропаганды как научная дисциплина. — М., 1986.
Українська журналістика: вчора, сьогодні, завтра. — К., 1996.
Ученова В. В. Беседы о журналистике. — М., 1985.
SchultJ,, BuchholdzA. Fernseh-journalist. — Munchen; Zeipzig, 1993.
39
Теорія журналістики
Питання для обговорення
Яке місце належить журналістиці в суспільно-політичному житті?
Якими основними категоріями оперує наука журналістика? Яка існує діалектична єдність між цими категоріями, як здійснюється між ними взаємозв'язок?
Яким чином здійснюється вироблення теоретичних і практичних орієнтацій, основ аналізу явищ журналістики?
ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПІДХІД У ЖУРНАЛІСТИЦІ
Суспільство Коли ми намагаємося з'ясувати причини
і соціальна інформація виникнення журналістики та історичні
закономірності її розвитку, то повинні мати на увазі такі проблеми:
Початок інформаційних обмінів у людському суспільстві. Синкретизм форм. Усні і писемні форми загальнозначущої інформації, у тому числі ті, що забезпечують функціонування громадської думки. Технічні засоби фіксації і поширення. Пражурналістські явища. Умови і фактори їх появи і зникнення. Рукописні «газети», їх копіювання і розповсюдження. Технічні передумови і соціальні причини виникнення періодичної преси.
«Персональний журналізм» XVII — початку XIX ст. у Європі. Формування політичної преси. Способи розповсюдження. Виникнення багатотиражних видань. "Товстий" журнал і газета середини XIX ст. Виникнення інформаційних агентств. Редакційні «гуртки». Зміни в організації видання. Технічні винаходи ЗО—80-х pp. XIX ст. і розвиток преси. Формування масової та якісної журналістики з кінця XIX ст.
Виникнення радіо і розвиток радіомовлення у першій половині XXст. Телебачення і формування сучасної системи журналістики. Стан і розвиток комунікативних засобів, що використовуються сучасною журналістикою. Утворення системи комунікацій та єдиного глобального інформаційного простору. Проблема «інформаційної безпеки».
У сконцентрованому вигляді на ці запитання можна відповісти таким чином:
Попередниками журналістів були вістовники, усні інформатори; квестори-складальники гіпсових газет Цезаря; шпільмани у Німеччині; глашатаї на Русі; кедді — викрикувачі новин у Англії; французькі нувеллісти — збирачі і поширювачі інформації; українські оратори, проповідники, кобзарі.
41
Теорія журналістики
Перші професійні журналісти з'явилися в Європі. У Росії посольські дяки складали рукописні «Вестовые письма» або «Куранты» для царів. Петро І заснував газету «Ведомости». «Персональний журналізм» можна визначити так: видавець-редактор-журналіст.
Що ж стосується в цілому виникнення і розвитку журналістики, то слід зазначити, що вона являє собою єдність відповідних компонентів, які виникли у різні історичні періоди (спочатку — преса, потім — радіо, кіно і, нарешті, — телебачення) і які, будучи організаційно відособленими, в той же час зв'язані між собою специфічним чином:
по-перше, всезростаючим ступенем спільності об'єкта — аудиторії, на яку спрямований її вплив;
по-друге, єдиними суспільними функціями.
Саме ці характеристики є вирішальними у визначенні взаємовідносин суспільства і соціальної інформації. Щодо цих взаємовідносин у цілому, то їх висвітлення слід у конспективному плані визначити за такими напрямами:
інформаційне забезпечення життєдіяльності суспільства;
масова інформація у структурі соціальної інформації;
семантичний і прагматичний аспекти масово-інформаційної діяльності;
• соціальна інформація і реалії життя суспільства.
На межі тисячоліть проблеми інформації в науці, а також в багатьох інших сферах соціального життя стали не менш популярними, ніж проблеми біології, кібернетики, генетики, генної інженерії. Говорять про так званий інформаційний бум.
Задовго до виникнення теорії інформації було відомо, що суспільне життя на всіх рівнях соціальної організації наповнене різноманітними відомостями, судженнями — різного роду інформацією, яку люди дістають у дитячому садку й університеті, з книг і газет, яку вони виробляють, створюючи наукові праці і кінематографічні стрічки, якою вони, зрештою, обмінюються у безпосередньому спілкуванні одне з одним.
Інформаційна діяльність може набувати різноманітного вигляду:
Творення (виробництво) інформації — формування тих або інших суджень, відомостей і закріплення їх у відповідних текстах, системах знаків.
Переклад інформації — перенесення значення змісту тексту з однієї знакової системи в іншу.
3. Розмноження інформації — відтворення одного й того ж тексту в більшій або меншій кількості примірників.
42