- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Предмет і завдання курсу
- •Теорія журналістики
- •Предмет і завдання курсу
- •Теорія журналістики
- •Інформаційний підхід у журналістиці
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Інформаційний підхід у журналістиці
- •Інформаційний підхід у журналістиці
- •Інформаційний підхід у журналістиці
- •Теорія журналістики
- •Інформаційний підхід у журналістиці
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Інформаційний підхід у журналістиці
- •Теорія журналістики
- •Нормативна база діяльності преси
- •Теорія журналістики
- •Нормативна база діяльності преси
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Змі та рівність між жінкою та чоловіком
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Служби громадського теле- та радіомовлення
- •Фонд evrimages
- •Колекція даних з потоку програм
- •Правові питання у галузі змі
- •Теорія журналістики
- •Політики змі
- •Теорія журналістики
- •Контакти та співробітництво з країнами Центральної та Східної Європи
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Нормативна база діяльності преси
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Компрометація; остракізм (таврування); брехня;
- •4. Порушення професійної честі журналіста:
- •1. Кодекс професійної етики українського журналіста
- •2. Моральний кодекс
- •21 Вересня 1996 р.)
- •Нормативна база діяльності преси
- •Нормативна база діяльності преси
- •Бути відповідальними
- •3. Етичні принципи засобів масової інформації
- •Результативність журналістської діяльності
- •Теорія журналістики
- •IV. З точки зору ефектів, які досягаються в результаті впливу на аудиторію засобів масової інформації, функції преси зводяться до того, щоб:
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Результативність журналістської діяльності
- •Результативність журналістської діяльності
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Система національної преси
- •Теорія журналістики
- •Система національної преси
- •Теорія журналістики
- •Система національної преси
- •Теорія журналістики
- •Висновки
Теорія журналістики
Народний депутат України Олександр Бобриньов, правий він чи неправий, мав право застерегти державне керівництво України та її провідні політичні сили від помилкових, на його погляд, дій і дати бачення обстановки навколо Севастополя, яке випливає з першоджерел, з думки його виборців і є, за твердженням депутата, більш точним, ніж офіційне. Однак, заявив він у Верховній Раді України, жоден із загальнодержавних засобів масової інформації не дав йому можливості заявити свою точку зору.
Ще однією спробою тиску на українську пресу, актом проти її незалежності, проти «об'єктивної інформації про процеси, які відбуваються в країні» назвали в своїй заяві 12 київських газет і журналів нововведення Національної телекомпанії України — підвищення тарифів на публікацію програм і передачу права на їх поширення газеті «Шулявка».
Різко висловився в журналі «Віче» (1996. — № 11) письменник Володимир Дрозд. Він вважає, що державою запроваджено такі умови, коли письменницька праця стає наче й недоцільною, непотрібною, є лише «самодіяльним заняттям у вільний від основної роботи час», «справою честі, доблесті й геройства» завдяки надії, що «колись комусь наші книжки будуть потрібні».
«...Рідна незалежна держава, — наголошує відомий прозаїк, — визискує письменника з такою неусвідомленою ненавистю, що й зла мачуха в казках на таке нездатна... Я п'ять років мав справу з новітнім українським чиновником і знаю, що кажу».
Як зауважили учасники парламентських читань, ледве пролунає більш або менш гостра критика на адресу вищих посадових осіб держави, що не сприяє їх іміджу та інтересам, це саме і оголошується замахом на національну безпеку, антидержавними та антиукраїнськими виступами.
Ще не дуже дивуєшся, коли далекий від інформаційної сфери «районний городничий» з Миколаївщини розпинає групу ветеранів війни за винесену на сторінки районної газети критику соціальної політики Президента України, заявляє, що на майбутнє таких публікацій не допустить.
Набагато гірше і страшніше, коли компетентний працівник недавнього ще Мінпресінформу України подає офіційну довідку щодо становища періодичної преси в Криму і абсолютно побіжно згадує справді непринадні, недостойні для громадян України виступи, а зате весь праведний гнів, весь набір звинувачень в антидержавності спрямовує проти публікацій з критичною оцінкою дій Президента, Уряду України, інших державних органів, наполягання на перегляді їх та змінах на краще.
300
Система національної преси
Отже, на запитання: в яких умовах функціонує сучасна українська журналістика? — можна відповісти однозначно: обставини "громадського буття тиснуть на засоби масової інформації із небувалою силою. Суспільство вкрай напружене, розхитане, люди знервовані і часом готові на все. Життя народу не тільки не полегшується, але все більше ускладнюється. Злидні стали нормою існування більшості людей. Зросла організована злочинність, аморальність укорінюється все глибше. І все це, на тлі тотального розвалу економічних зв'язків, повної дестабілізації народного гослодарства, виявів вандалізму, ослаблення, а то й паралічу виконавчої влади, коли закони штампуються, а ніхто їх не виконує.
Взаємодія соціальних Дуже влучно про стан сучасної українсь- факторів і преси кої преси написала в день 50-річчя Ін-
ституту журналістики у газеті «Слово-зброя» вихованка Інституту, головний редактор газети «День» Лариса Івшина: «Спочатку здавалося, що проблема в цензурі, згодом виявилося, що в свободі».
«Архітектори перебудови», як їх охрестили у всьому світі, розпочинаючи її при загальному схваленні, закликали спершу устряти в бій, а там видно буде. Однак передбачливості їм забракло.
Найбільшим, і чи не єдиним, надбанням так званої перебудови, і це загальновизнано, стала політика демократизації і гласності. І журналістів-професіоналів вона торкнулася найбільше, можливо, не менше політиків. Адже стихія публіциста — політика. Недостатня політична культура народу (а звідки їй було взятися за умов сталінщини і брежнєвщини?),.неврахування відмінності, аж до протилежності економічних політичних інтересів тих чи інших груп населення призвели до того, що такі величезні цінності, як гласність і демократія були взяті на озброєння не лише прогресивними силами, а й деструктивними. Тими, хто дбає насамперед про свої власні, егоїстичні або групові, корпоративні інтереси, усе настійливіше випробує проголошену державну суверенність України на стискання та на розрив.
Як заявив І Всеукраїнський з'їзд редакторів газет і журналів (листопад, 1993 p., Київ), економічна та соціально-політична бездіяльність урядових структур призвела Україну до драматичної ситуації: безгосподарність, корупція, зростання злочинності підривають надію людей у саму можливість демократичних реформ, побудови справедливої правової держави. Все це негативно позначається на розвої української культури, духовності на-
301
Теорія журналістики
роду. Поглиблюється, набуває катастрофічних масштабів криза української періодики, книгодрукування, інших засобів масової комунікації. Видання ледь зводять кінці з кінцями, різко впали тиражі газет і журналів. Щодо преси з боку державних органів здійснюється грабіжницька політика.
Як ніколи гостро постало питання про розбудову власної паперової промисловості, модернізацію поліграфії, демонополізацію розповсюдження преси в країні. Проте на державному рівні ці питання не вирішуються, ніхто практично не несе відповідальності за злиденну долю преси.
З'їзд також окреслив нагальні проблеми розвитку сучасних ЗМІ, їх прагнення ефективно діяти на ниві розбудови Української держави. Це насамперед такі напрями: зміцнення матеріально-технічної бази редакцій, вирішення професійних та соціальних проблем працівників засобів масової інформації; створення української паперової промисловості; демонополізація поширення періодики в країні; підготовка і перепідготовка кадрів журналістів.
Ось у таких умовах журналістам доводиться працювати у перехідний період. Якою нині є позиція журналістів, їх роль у цій економічній та громадсько-політичній ситуації?
Насамперед, журналістика зуміла відійти від тієї загальноприйнятої лінії, яка була властива нашій пресі в минулому. Мається на увазі тодішнє хорове, в унісон, схвалення «мудрої політики», «оспівування грандіозних досягнень». Журналісти почали все впевненіше і сміливіше скидати із себе чари і шори «мудрого керівництва», подавати голос на захист скривджених і принижених, вторгатися у свинцеву непроникність святая-святих — таємницю командно-адміністративної системи, почали являти власному народові і всьому світу криваво-трагічні і кричущо-ганебні сторінки нашої недавньої історії.
Хоч це, відверто кажучи, далеко не завжди було легко. А точніше, майже завжди викликало явний чи прихований спротив відомих і цілком певних партократичних сил. І даремно було б думати, що це стосувалося лише апаратних «верхів» або влучних, ладних розвалити все і вся радикалів (як часто уявляють собі і пишуть деякі друковані органи), але й певної частини населення.
Боронь Боже, ми далекі від того, щоб закликати, приміром, до приглушення критики, замовчування недоліків, а тим більше злочинів — колишніх чи сьогоднішніх. Йдеться про те, що у своїй масово-інформаційній діяльності, а журналістика саме та-
302