Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
724-teoriya-jurnalistiki-moskalenko.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
16.11.2019
Размер:
3.06 Mб
Скачать

Теорія журналістики

Народний депутат України Олександр Бобриньов, правий він чи неправий, мав право застерегти державне керівництво Украї­ни та її провідні політичні сили від помилкових, на його погляд, дій і дати бачення обстановки навколо Севастополя, яке випли­ває з першоджерел, з думки його виборців і є, за твердженням депутата, більш точним, ніж офіційне. Однак, заявив він у Вер­ховній Раді України, жоден із загальнодержавних засобів масової інформації не дав йому можливості заявити свою точку зору.

Ще однією спробою тиску на українську пресу, актом проти її незалежності, проти «об'єктивної інформації про процеси, які відбуваються в країні» назвали в своїй заяві 12 київських газет і журналів нововведення Національної телекомпанії України — підвищення тарифів на публікацію програм і передачу права на їх поширення газеті «Шулявка».

Різко висловився в журналі «Віче» (1996. — № 11) письмен­ник Володимир Дрозд. Він вважає, що державою запроваджено такі умови, коли письменницька праця стає наче й недоцільною, непотрібною, є лише «самодіяльним заняттям у вільний від ос­новної роботи час», «справою честі, доблесті й геройства» завдя­ки надії, що «колись комусь наші книжки будуть потрібні».

«...Рідна незалежна держава, — наголошує відомий прозаїк, — визискує письменника з такою неусвідомленою ненавистю, що й зла мачуха в казках на таке нездатна... Я п'ять років мав справу з новітнім українським чиновником і знаю, що кажу».

Як зауважили учасники парламентських читань, ледве пролу­нає більш або менш гостра критика на адресу вищих посадових осіб держави, що не сприяє їх іміджу та інтересам, це саме і оголошується замахом на національну безпеку, антидержавними та антиукраїнськими виступами.

Ще не дуже дивуєшся, коли далекий від інформаційної сфери «районний городничий» з Миколаївщини розпинає групу вете­ранів війни за винесену на сторінки районної газети критику соціальної політики Президента України, заявляє, що на май­бутнє таких публікацій не допустить.

Набагато гірше і страшніше, коли компетентний працівник недавнього ще Мінпресінформу України подає офіційну довідку щодо становища періодичної преси в Криму і абсолютно побіж­но згадує справді непринадні, недостойні для громадян України виступи, а зате весь праведний гнів, весь набір звинувачень в антидержавності спрямовує проти публікацій з критичною оцін­кою дій Президента, Уряду України, інших державних органів, наполягання на перегляді їх та змінах на краще.

300

Система національної преси

Отже, на запитання: в яких умовах функціонує сучасна україн­ська журналістика? — можна відповісти однозначно: обставини "громадського буття тиснуть на засоби масової інформації із не­бувалою силою. Суспільство вкрай напружене, розхитане, люди знервовані і часом готові на все. Життя народу не тільки не пол­егшується, але все більше ускладнюється. Злидні стали нормою існування більшості людей. Зросла організована злочинність, аморальність укорінюється все глибше. І все це, на тлі тотально­го розвалу економічних зв'язків, повної дестабілізації народного гослодарства, виявів вандалізму, ослаблення, а то й паралічу ви­конавчої влади, коли закони штампуються, а ніхто їх не виконує.

Взаємодія соціальних Дуже влучно про стан сучасної українсь- факторів і преси кої преси написала в день 50-річчя Ін-

ституту журналістики у газеті «Слово-зброя» вихованка Інституту, головний редактор газети «День» Лариса Івшина: «Спочатку здавалося, що проблема в цензурі, згодом виявилося, що в свободі».

«Архітектори перебудови», як їх охрестили у всьому світі, розпочинаючи її при загальному схваленні, закликали спершу устряти в бій, а там видно буде. Однак передбачливості їм за­бракло.

Найбільшим, і чи не єдиним, надбанням так званої перебудо­ви, і це загальновизнано, стала політика демократизації і глас­ності. І журналістів-професіоналів вона торкнулася найбільше, можливо, не менше політиків. Адже стихія публіциста — політи­ка. Недостатня політична культура народу (а звідки їй було взя­тися за умов сталінщини і брежнєвщини?),.неврахування відмін­ності, аж до протилежності економічних політичних інтересів тих чи інших груп населення призвели до того, що такі величезні цінності, як гласність і демократія були взяті на озброєння не лише прогресивними силами, а й деструктивними. Тими, хто дбає насамперед про свої власні, егоїстичні або групові, корпо­ративні інтереси, усе настійливіше випробує проголошену дер­жавну суверенність України на стискання та на розрив.

Як заявив І Всеукраїнський з'їзд редакторів газет і журналів (листопад, 1993 p., Київ), економічна та соціально-політична бездіяльність урядових структур призвела Україну до драматич­ної ситуації: безгосподарність, корупція, зростання злочинності підривають надію людей у саму можливість демократичних ре­форм, побудови справедливої правової держави. Все це негатив­но позначається на розвої української культури, духовності на-

301

Теорія журналістики

роду. Поглиблюється, набуває катастрофічних масштабів криза української періодики, книгодрукування, інших засобів масової комунікації. Видання ледь зводять кінці з кінцями, різко впали тиражі газет і журналів. Щодо преси з боку державних органів здійснюється грабіжницька політика.

Як ніколи гостро постало питання про розбудову власної па­перової промисловості, модернізацію поліграфії, демонополіза­цію розповсюдження преси в країні. Проте на державному рівні ці питання не вирішуються, ніхто практично не несе відпові­дальності за злиденну долю преси.

З'їзд також окреслив нагальні проблеми розвитку сучасних ЗМІ, їх прагнення ефективно діяти на ниві розбудови Укра­їнської держави. Це насамперед такі напрями: зміцнення мате­ріально-технічної бази редакцій, вирішення професійних та со­ціальних проблем працівників засобів масової інформації; ство­рення української паперової промисловості; демонополізація поширення періодики в країні; підготовка і перепідготовка кад­рів журналістів.

Ось у таких умовах журналістам доводиться працювати у пе­рехідний період. Якою нині є позиція журналістів, їх роль у цій економічній та громадсько-політичній ситуації?

Насамперед, журналістика зуміла відійти від тієї загально­прийнятої лінії, яка була властива нашій пресі в минулому. Ма­ється на увазі тодішнє хорове, в унісон, схвалення «мудрої полі­тики», «оспівування грандіозних досягнень». Журналісти почали все впевненіше і сміливіше скидати із себе чари і шори «мудрого керівництва», подавати голос на захист скривджених і приниже­них, вторгатися у свинцеву непроникність святая-святих — та­ємницю командно-адміністративної системи, почали являти власному народові і всьому світу криваво-трагічні і кричущо-га­небні сторінки нашої недавньої історії.

Хоч це, відверто кажучи, далеко не завжди було легко. А точ­ніше, майже завжди викликало явний чи прихований спротив відомих і цілком певних партократичних сил. І даремно було б думати, що це стосувалося лише апаратних «верхів» або влуч­них, ладних розвалити все і вся радикалів (як часто уявляють собі і пишуть деякі друковані органи), але й певної частини на­селення.

Боронь Боже, ми далекі від того, щоб закликати, приміром, до приглушення критики, замовчування недоліків, а тим більше злочинів — колишніх чи сьогоднішніх. Йдеться про те, що у своїй масово-інформаційній діяльності, а журналістика саме та-

302

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]