Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
724-teoriya-jurnalistiki-moskalenko.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
16.11.2019
Размер:
3.06 Mб
Скачать

Нормативна база діяльності преси

Виявляти обережність щодо осіб, які пропонують інформацію в обмін на послуги чи гроші; уникати торгу за новини.

Бути відповідальними

Журналісти підзвітні перед своїми читачами, слухачами, гля­дачами і один перед одним.

Журналісти повинні:

Давати пояснення до висвітлюваних новин і заохочувати гро­мадськість до діалогу щодо поведінки журналістів.

Заохочувати громадськість до відкритого висловлення скарг на адресу засобів масової інформації.

Визнавати помилки і негайно їх виправляти.

Викривати неетичні дії журналістів та засобів масової інфор­мації.

Дотримуватися тих високих стандартів, яких вимагаєш від ін­ших.

3. Етичні принципи засобів масової інформації

(Із книги: Bagerstam Erik. Pressivaba demokraatikus uhiskonnas. — Eesti Ajakirjanike Ziit.)

Пропонуй коректні новини.

Роль засобів масової інформації у суспільстві і довір'я до них народу передбачають коректне і всебічне висвітлення новин. Треба критично ставитись до джерел новин. Прискіпливо перевіряй факти і цифри навіть у тому випадку, якщо вони були опубліко­вані раніше. Читач і слухач має чітко відрізняти факт від комен-таря. Надай йому таку можливість.

Текст має відповідати рекламному плакату, заголовку і всту­пові.

Не уникай дискусій.

Некоректне повідомлення має бути виправлене. Той, хто ба­жає оскаржити будь-яке повідомлення, має одержати таку мож­ливість. Виправлення і заперечення належить публікувати ма­сам — масивно оперативно, причому так, щоб вони постали пе­ред очами тих, хто прочитав попередні повідомлення. Коментар редакції не завжди має бути присутнім.

165

Теорія журналістики

Без зволікань публікуй осуд своїй газеті (журналу), що винес­ла Комісія з журналістської етики. Поважай особу.

Не порушуй недоторканість (святість) приватного життя пуб­лікацією чи оприлюдненням компрометуючих повідомлень, якщо проголошення не продиктовано інтересами суспільства. Прискіп­ливо зваж усі докази щодо того, чи є потреба повідомляти про родинні конфлікти і про конфлікти, пов'язані з проблемами опі­кування, адже у цій сфері громадськість може завдати шкоди учасникам конфлікту.

Будь гранично делікатним, повідомляючи про самогубство чи про спробу самогубства, не забуваючи про почуття рідних і про недоторканість приватного життя.

З граничною обережністю поводься з публікацією повідом­лень про жертви злочинних вчинків. Не забувай про їх важ­кий стан.

Не підписуй на рекламному плакаті, у заголовку тощо поход­ження, расову приналежність, національність чи стать «героїв» своїх повідомлень, якщо це малосуттєво чи має зневажливий від­тінок. Дотримуйся цього ж принципу щодо посад, політичних переконань і віросповідань.

Обережно поводься з ілюстраціями.

Будь вірним викладеним вище принципам і при доборі ілюс­тративного матеріалу. Уникай ілюстрацій, що можуть завдати шкоди.

Не перекручуй зміст фотографії за допомогою матеріалу чи некоректного шаржу. Фальшиву світлину не видавай за справжню.

Вислухай й іншу сторону.

Прагни дати людям, яких принижували, можливість одразу відповісти на критику. З особливою обережністю спрямовуй за­пити трибунам (трибуну правосуддя, трибуну споживача, трибу­ну виробника), адвокатському зібранню й іншим громадським інстанціям.

Не публікуй повідомлення про злочини, не переконавшись у правильності викладених у ньому фактів. Не публікуй і не пере­давай повідомлень про осіб, які згадувались у зв'язку із скоєни­ми злочинами.

Не поспішай з висновками, не винось обвинувальний ви­рок, доки його не винесуть судові чи владні органи. Оприлюд­ни позиції обох сторін. Розповівши про судову справу, повідом і вирок.

166

Нормативна база діяльності преси

Не згадуй імен всує.

Всебічно зваж, чи не зашкодить людині згадування його іме­ні. Випусти ім'я, якщо його оприлюднення не вимагають інтере­си громадськості. Це стосується й осіб, котрі підозрюються у зло­чинах, а також засуджених.

Відмовившись від повідомлення імені людини, не публікуй її фотографії і не повідомляй громадськість про місце її роботи, вік, національність, стать й інших ознаках, по яких її можна піз­нати.

Без особливої потреби не повідомляй про попередню суди­мість конкретної людини за кримінальний злочин.

Уважно перевір дані про осіб, які розшукуються поліцією у зв'язку з проведенням службового розслідування.

Пам'ятай, що вся відповідальність за оприлюднення імені і фотоілюстрацій покладається на того, хто публікує матеріали.

Резюме

Таким чином, свободу журналістської діяльності ми розгляда­ємо у загальному контексті особистих і соціальних свобод; по­няття «свобода преси» — «четверта влада» є відображенням специ­фічного становища журналістики у суспільстві.

Юридичний аспект свободи журналістики — це законодавст­во про журналістику як юридична фіксація рамок соціально-твор­чої свободи.

ЛІТЕРАТУРА

Авраамов Д. С. Профессиональная этика журналиста. — М., 1991.

Багерстам Эрик. Свобода прессы в демократическом обществе. — Тарту, 1992.

Власенко А. Г. Средства массовой коммуникации в современном мире. - М., 1990.

Декларація про державний суверенітет України. — К., 1990.

Давидович В. Е. Грани свободы. — Л., 1990.

Держава і преса. — Суми, 1997.

Журналистика западноевропейских стран. — Л., 1990.

Журналистика и право. — М., 1997.

Журналистика развивающихся стран. — М., 1986.

Закон України «Про інформацію». — К., 1992.

167

Теорія журналістики

Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні». - К., 1992.

Закон України «Про телебачення і радіомовлення». — К., 1993. Заключительный акт Совещания по безопасности и сотрудничеству в Европе. Хельсинки. 30 июля — 1 августа 1975 г. — М., 1987.

За новое политическое мышление в международных отношениях. — М.,1987.

Законодавча влада і преса. — К., 1997. Зарубежная печать. — М., 1986. Ефір і закон. — К., 1996.

Іванов В. Ф. Законодавство і журналістика. Становлення правової бази в Україні та світовий досвід. - К., 1997.

Іванов В. Ф. Законодавче забезпечення механізму доступу до інфор­мації. - К., 1997.

Итоговый документ Венской встречи представителей государств — участников Совещания по безопасности и сотрудничеству в Европе. — М.,1989.

Копшенко О. Л. Влада інформації. — Л., 1990. Москаленко А. 3. Свобода печати: взгляд изнутри // Радуга. — 1988. - № 8-10.

Москаленко А. 3. Вільна преса в демократичній державі. — К., 1995. Ноговицын К. А. Ступени свободы. — Л., 1990. Потятиник Б., Лозинський М. Патогенний текст. — Л., 1996. Права человека: Основные международные документы. — М., 1989. Резонанс. — Суми, 1997.

Свобода слова в Україні: стан, проблеми, перспективи. — К., 1997. Соловьев О. М. и др. Демократия и социальная ответственность. — Владивосток, 1989.

Україна: інформація і свобода слова. — К., 1997.

Чертков В. Л. Авторское право в периодической печати. — М., 1989.

Чичановский А. А. В тенетах свободы. — М., 1995.

Питання для обговорення

  1. Як пов'язане розуміння «свободи» з обраною соціальною позицією?

  2. Як і чому залежить можливість подолання обмежень свобо­ди слова від журналіста, економічної системи, державних орга­нів та різних матеріально-економічних факторів?

  3. Які документи, законодавчі акти регламентують правову основу діяльності журналіста?

  4. Як організована робота З МІ як юридичної особи?

РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Функції як результат Результативність журналістської діяльності поєднання мети та залежить від багатьох чинників. Насампе-

засобів ЇЇ досягнення РеД> необхідно з'ясувати такі визначальні

поняття, як функції і принципи преси. Вони є основою діяльності ЗМІ, підвищення їх ефективності і дієвос­ті, високопрофесійного вирішення журналістами поставлених перед ними цілей і завдань.

У сучасному суспільстві все більше визначається тенденція до виділення і констатування преси як особливої структури зі своїми соціальними функціями, що грунтуються на принципово позакла-совій, суспільній природі соціальної інформації [детально про це йшлося у розділі "Інформаційний підхід у журналістиці"].

Ядром поняття «професіоналізм» у журналістиці є загально-соціальна функція засобів масової інформації: інформаційне об-' слуговування суспільства в цілому, задоволення інформаційних потреб усього суспільного організму, а не його окремих частин. Це, по-перше.

А, по-друге, журналістика з точки зору загальногромадських інтересів покликана виконувати життєво важливу для суспільст­ва політичну функцію: сприяти громадянській злагоді, підтриму­вати соціальну рівновагу, протистояти руйнівним силам.

Це загальні положення, що випливають з нових реалій життя.

Що ж таке функція в класичному розумінні цього слова?

Функція (від латинського fimctio) означає діяльність, здійс­нення, виконання. Це одна з найістотніших характеристик від­повідного об'єкта, що має широке поширення як один з основ­них типів наукового пізнання.

Функціональний підхід має справу лише із спрямованими, організованими системами. Уданому випадку — із системою за­собів масової інформації.

Функція — це результат поєднання мети та засобів її досяг-

169

Теорія журналістики

нення. Ще Гегель, а за ним інші філософи підкреслювали, що форма і функція взаємно обумовлюють одна одну.

Можна назвати три основні значення терміна «функція».

1. Завдання, яке ставиться певному суспільному інституту гру­ пами, котрі заснували його або керують ним:

  • загальні, довгострокові;

  • поточні.

2. Характер, особливості механізму дії певного суспільного інституту, спосіб виконання ним своїх завдань: '■-

  • інформування про зміни в оточуючій дійсності;

  • формування ставлення (позицій, поглядів, думок) до дійсно­сті, тобто мова йде про соціальну орієнтацію.

3. Залежність однієї величини від іншої (на зразок математич­ ного терміна). Зв'язки, що існують між впливом преси й іншими суспільними явищами, у яких преса є одним із головних, визна­ чальних факторів:

  • інтеграція окремих частин суспільства щодо оточуючої дій­сності;

  • передача суспільно-культурної спадщини від покоління до покоління.

За результатами впливу преси на найважливіші сфери людсь­кої діяльності можна виділити такі її функції:

  • політична пропаганда;

  • суспільне виховання;

  • поширення культурних цінностей;

  • регулювання господарських відносин і громадський контроль;

  • розважальна діяльність.

Таким чином, загальне значення терміна: діяльність, обов'язок, робота, призначення.

Визначаючи місце і роль засобів масової інформації в системі наукового управління суспільством, насамперед, слід наголоси­ти на їх властивості об'єднувати загальні зусилля, зв'язувати во­єдино всі ланки і етапи соціального управління.

Наголосимо на організаційних можливостях преси, визначив­ши її як інструмент, основу функціонування і розвитку суспіль­ної організації.

Якщо економічна політика, яка пронизує всі суспільні сфери, являє собою вихідний пункт, основу наукового управління суспільством, то засоби масової інформації, будучи її інстру­ментом, виступають як важливий комплекс публічного, гласного впливу на розвиток соціальних процесів, формування і виражен-

170

Результативність журналістської діяльності

ня громадської думки, згуртування спільності для вирішення тих або інших конкретних завдань.

Як гнучкий і всеосяжний інструмент наукового управління ЗМІ значною мірою забезпечують фактичну, гласну взаємодію між усіма складовими частинами загальнодержавного механізму.

Журналістика як вид громадсько-інформаційної діяльності ніколи не мала б своїх оригінальних рис, якби у неї не було свого надзавдання у розподілі суспільної праці, тобто якби у неї не було своїх функцій.

У розширеному вигляді ланцюжок категорій складається так: об'єкт — предмет — мета — засіб (функція, метод, форма, зміст) — результат (утвердження або заперечення норм, цінностей, діє­вість, ефективність, громадська думка і т. д.).

Функція будь-якого засобу реалізується в діяльності і тільки в діяльності. Саме діяльність об'єднує в єдину функціональну струк­туру такі моменти, як мета, засіб, результат.

Функція — це стабільний, внутрішньо властивий об'єкту спо­сіб діяльності.

Отже, під функцією в журналістиці ми розуміємо цілеспря­мовану діяльність, що має неперехідний і невипадковий, а за­гальний закономірний характер. Функція включає в себе і мету, і засоби, вона виражає сутність, суспільне призначення преси, визначає роль преси як суспільного інституту.

В. Г. Короленко писав: слово — це не іграшкова кулька, яка летить за вітром. Це знаряддя праці, яке повинно мати певну вагу. І тільки по тому, скільки воно захоплює з собою чужого настрою, ми оцінюємо його значення і силу.

Преса, звернена до масової аудиторії, орієнтує її увагу у пев­ному напрямку і виконує тим самим функцію управління свідо­містю і поведінкою мас.

Посилення ролі преси у системі наукового управління суспіль­ством неможливе без урахування такого явища, як актуалізація, вихід на передній план у певний період тих чи інших її функцій. Цю відмітну особливість сьогоднішньої практики органів масо­вої інформації зумовили динамізм сучасного життя, конкретні ситуації, що калейдоскопічно змінюються, визначення як голов­них, невідкладних тих чи інших завдань розвитку нашого сус­пільства.

З функцій преси, які характеризують її діяльність, вітчизняні теоретики виділяють організаторську, виховну, пропагандистсь­ку, контрпропагандистську, соціологічну.

Підкреслимо, що враховуючи динаміку функцій засобів масо-

171 '

Теорія журналістики

вої інформації, слід чітко уявляти, що вона виходить із повсякден­ної практики, є її складовою, нею ж змінюється. Функції (як пер­шого, так і другого порядку) мають властивість взаємопроникнен­ня, знаходяться в органічній взаємозалежності, постійно взаємо­діють. Гадаємо, що дане явище у життєдіяльності нашої преси має стати об'єктом пильного вивчення журналістської науки.

З чим зв'язана актуалізація так званих класичних функцій, яке їх призначення?

Організаторська функція. Вона завжди становила один із ос­новних напрямів діяльності органів інформації. Але сьогодні відбу­вається помітна активізація цієї функції, що зумовлено зростан­ням впливу публіцистичного слова. Газета, телебачення, радіо стали основними організаторами соціальних перетворень, розбу­дови незалежної держави, утвердження соціальної справедливості.

Виховна функція. Суть і активізація її не потребують, очевидно, детального пояснення. Разом з тим треба зауважити, що її стриж­невим елементом дедалі більше стає формування у людей високої політичної культури і сучасного економічного мислення.

Сучасні реалії диктують необхідність дальшого поліпшення інформування громадськості, висвітлення діяльності господарсь­ких органів, громадських організацій і рухів. Це досить істотне питання, яке має важливе значення для політичного виховання мас, підвищення їх політичної культури, залучення не до мітин­гової і вулично-плакатної, а до свідомої політичної творчості.

У межах виховної функції дедалі гучніше заявляє про себе робота щодо формування нового типу економічного мислення. Вона націлена на розвиток ініціативи і підприємливості, на під­вищення діловитості, відповідальності, на творчий пошук шля­хів, що ведуть до госпрозрахунку, самоокупності тощо в умовах переходу до ринкової економіки.

Пропагандистська функція. Вона зумовлена настійною необхід­ністю дохідливого роз'яснення практичних і теоретичних про­блем становлення правової, демократичної держави, важливості глибокого розуміння загальнолюдських цінностей, ідей націо­нального відродження, питань ментальності українського наро­ду, його етносу, історичної минувшини. У зв'язку з цим підви­щується роль пропагандистської, теоретичної статті, спеціаль­них теле- і радіопрограм, через які значною мірою реалізується пропагандистська функція органів інформації. Відповідно зрос­тають вимоги до пропагандистських публікацій і передач. Вони повинні торкатися найбільш животрепетних, гострих проблем, містити ґрунтовні відповіді на питання, які цікавлять людей, вик-

172

Результативність журналістської діяльності

ладатися ясно і дохідливо. Читач не сприймає пропагандистсь­кого виступу, де немає свіжої думки, нового слова, глибокого аналізу практики.

Кднтрпропагандистська функція. Зростання важливості цієї функції викликане передусім зовнішніми факторами, інфор­маційною експансією з боку шовіністичних сил, посиленням «психологічних» атак на позиції незалежної України.

На які головні напрями, якщо брати змістовий аспект контр­пропаганди, повинні орієнтуватися засоби масової інформації?

По-перше, пропаганда досвіду у розбудові правової держави.

По-друге, широке висвітлення проблем національного відро­дження.

І, по-третє, викриття різноманітних інсинуацій, випадків інформаційної експансії.

На жаль, контрпропагандистська тематика ще не посіла в ба­гатьох органах інформації належне місце. Вона не стала зміс­товною, актуальною й оперативною. Ще не всі редакції правиль­но розуміють суть завдань контрпропаганди, не скрізь ще доско­нало володіють її формами, часом опусаються до галасливості, роздратованості, переймаючи гірші зразки близького закордон­ня. Турбує й недостатня оперативність контрпропагандистських публікацій і передач.

Соціологічна функція. її посилення виходить з об'єктивного фактору, що засоби масової інформації покликані за своєю при­родою завжди бути трибуною загальнонародної громадської думки.

Соціологічна функція преси з особливою силою виявилася піс­ля проголошення незалежності України (грудень, 1991р.), коли на сторінках газет, журналів, у радіо- і телепрограмах розгорнулося масове обговорення питань громадянських свобод, соціальної спра­ведливості, впровадження ринкових відносин, проблем націо­нального відродження, входження України в Європейський дім, налагодження її зовнішніх зв'язків на міжнародній арені.

Зауважимо, що при здійсненні цієї функції особливо гостро перед журналістами постає завдання — досконало володіти при­йомами, методами і формами соціологічного аналізу.

Засоби масової інформації є одним із видів соціальних інсти­тутів. Суспільна система покладає на кожний соціальний інсти­тут певні функції, виконання яких необхідне для нормальної ді­яльності цієї системи. На засоби масової інформації також пок­ладені свої, особливі, властиві тільки цьому інституту функції.

Для прогресивного розвитку суспільної системи необхідно, щоб у кожного члена суспільства, поряд із становленням його свідо-

173

Теорія журналістики

мості, формувались вірна соціальна орієнтація і світогляд, які б відповідали цілям і завданням цього суспільства, а також соці­альна активність, спрямована на здійснення цих завдань і цілей.

Основний зміст діяльності засобів масової інформації полягає в поширенні певного роду соціальної інформації про різні сфери (духовної, економічної, громадсько-політичної й ін.) оточуючої дійсності.

Протягом десятиріч ми були "замкнені" на так званих "ле­нінських" пропагандистських, агітаційних і організаторських функціях.

Тим часом, як помічено теоретиками, засоби масової інфор­мації глобалізуються, все більше вирізняються такі їх функції, як інформаційна, критики й контролю, розважальна, освітня, ін­тегральна (за поділом німецьких учених).

А вже згадуваний швейцарський професор Роджер Блюм ви­діляє вісім функцій, які він коментує таким чином:

Функція інформування

Завданням ЗМІ є контроль за станом оточуючого середови­ща, повідомлення людям усіх новин, за допомогою яких вони зможуть зрозуміти навколишній світ. ЗМІ передають такі нови­ни, які повинні навчати, просвіщати, давати їм ті знання, котрі вони більше ніде не зможуть отримати. Це означає, що ЗМІ про­дукують гласність у передачі інформації. Саме ця функція, котра продукує гласність та передає інформацію споживачам, і є най­важливішою, головною функцією ЗМІ.

Функція артикуляції

ЗМІ повинні не тільки передавати те, що сказали «сильні цього світу», вони повинні бути «відображувачем думки безсловесних мас», як це сказав відомий німецький науковець у галузі ЗМІ Франц Ронненберг. Вони повинні також надавати людям можли­вість висловлювати власну думку, виражати повногласно їхні потреби, протести, їх радощі та турботи. Це відбувається тільки тоді, коли у розпорядженні аудиторії є спеціальний «форум ду­мок» (наприклад, сторінка читацьких листів, «відкритий мікро­фон»), та тоді, коли про думки людей щодо їхніх проблем журна­лісти дізнаються за допомогою інтерв'ю, шляхом розслідувань та опитувань.

Функція соціалізації

Під функцією соціалізації розуміється передача культурних здо­бутків, освітня функція ЗМІ. Оскільки до завдань преси нале­жить передача зразків, цінностей та норм буття, котрі є гідними та можливими для людини, що загальноприйняті у суспільстві,

174

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]