- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Предмет і завдання курсу
- •Теорія журналістики
- •Предмет і завдання курсу
- •Теорія журналістики
- •Інформаційний підхід у журналістиці
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Інформаційний підхід у журналістиці
- •Інформаційний підхід у журналістиці
- •Інформаційний підхід у журналістиці
- •Теорія журналістики
- •Інформаційний підхід у журналістиці
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Інформаційний підхід у журналістиці
- •Теорія журналістики
- •Нормативна база діяльності преси
- •Теорія журналістики
- •Нормативна база діяльності преси
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Змі та рівність між жінкою та чоловіком
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Служби громадського теле- та радіомовлення
- •Фонд evrimages
- •Колекція даних з потоку програм
- •Правові питання у галузі змі
- •Теорія журналістики
- •Політики змі
- •Теорія журналістики
- •Контакти та співробітництво з країнами Центральної та Східної Європи
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Нормативна база діяльності преси
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Компрометація; остракізм (таврування); брехня;
- •4. Порушення професійної честі журналіста:
- •1. Кодекс професійної етики українського журналіста
- •2. Моральний кодекс
- •21 Вересня 1996 р.)
- •Нормативна база діяльності преси
- •Нормативна база діяльності преси
- •Бути відповідальними
- •3. Етичні принципи засобів масової інформації
- •Результативність журналістської діяльності
- •Теорія журналістики
- •IV. З точки зору ефектів, які досягаються в результаті впливу на аудиторію засобів масової інформації, функції преси зводяться до того, щоб:
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Результативність журналістської діяльності
- •Результативність журналістської діяльності
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Система національної преси
- •Теорія журналістики
- •Система національної преси
- •Теорія журналістики
- •Система національної преси
- •Теорія журналістики
- •Висновки
Теорія журналістики
освіти, інформаціології у країнах Центральної і Східної Європи, сприяти процесам «Схід-Схід». Для цього залучаються провідні східноєвропейські центри підготовки журналістів, дослідження проблем інформаційного забезпечення побудови громадянського суспільства.
Інститут разом із Спілкою журналістів України, Європейською академією Берліна за сприяння Міжнародної академії інформатизації розробляють також програму «Вільна журналістика у демократичній державі», що спрямована на координацію досліджень у галузі інформаціології, впливу ЗМІ на формування громадської думки, підготовку висококваліфікованих спеціалістів для засобів масових комунікацій.
У зв'язку з цим у підручнику зроблено наголос на кількох важливих моментах:
1. На більш глибоке осмислення й уточнення заслуговує концепція підготовки кадрів — інформаційної еліти.
Цілком у дусі тоталітаризму навчання журналістів — виробників інформації — зводилось до того, щоб навчити майбутнього працівника ЗМІ не самостійно і глибоко мислити, а писати замітки, репортажі, нариси. Не випадково у більшості досліджень у країнах Центральної і Східної Європи професіоналізм журналіста зводився до побудови композиції і дотримання певного стилю. А ще: заучування (особливо у партійних школах) рішень пленумів і з'їздів КПРС, промов «вождів» і «вождиків». Звідси перекос, неподоланий і донині, в тому числі й деякими нашими викладачами, які вчать, як писати, забуваючи про те, що ж майбутній майстер пера скаже людям в умовах інформаційного суспільства, що прийшло на зміну індустріальному й постіндустріально-му суспільству.
Наше суспільство ще називають суспільством інформаційного споживання.
У своїй промові у Київському університеті імені Тараса Шевченка у травні 1995 р. Президент США Б. Клінтон зауважив, що для кращого використання глобальної економіки у так званій ері інформації необхідно вчитися, вчитися, вчитися.
У більшості розвинених країн у навчальних закладах готують не просто журналістів, а працівників масової комунікації, добре обізнаних із економікою, з інформаціологією. У Німеччині, наприклад, це здійснюють у 40 центрах (на семінарі у Берліні з цього приводу було роздано довідковий матеріал «Adressen der Aus- und Weiterbildung»). До цього ще треба додати десятки стипендій для журналістів (тут існує навіть періодичний довідник
26
Предмет і завдання курсу
(Stipendien fur Jourrialisten-Bediming um Zeitungen und Kontaktad-ressen). У Німеччині, як і в інших країнах Заходу,• готують не тільки репортерів, редакторів газет, журналів, телебачення, радіо, але й спеціалістів з реклами й різних інформаційних служб, утому числі зі зв'язків з громадськістю, тобто всебічно підготовлених журналістів, обізнаних з технологіями інформації, справжніх професіоналів інформаційного ринку. Саме такого профілю потрібні кадри, які б глибоко орієнтувалися в інформаційних процесах сучасності, добре розуміли, що одним із важелів демократичного суспільства є не тільки ринкова економіка, а й відкритий інформаційний простір.
2. У часи глобальних змін у політичній картині посткомуністичної Європи стає очевидним значення реформи системи освіти країн цього регіону. Особливі труднощі виникають у викладанні журналістики, підготовці професіоналів, які б добре усвідомлювали, що у сучасних умовах ефективність рішень органів державної влади у галузі важливих життєвих проблем суспільства, проведенні економічних, політичних й інших реформ багато в чому залежить від рівня їх правового і науково-інформаційного забезпечення як у рамках світового співтовариства, так і в окремих державах, стосовно до їх реальних проблем.
У державах Центральної Європи і СНД викладання журналістики, інформаційного забезпечення було найбільш ідеологічно контрольованою галуззю освіти. Нині більшість викладачів відчувають труднощі при адаптації до нових умов. У деяких державах вони просто залишають систему освіти і дуже важко знайти їм заміну. А там, де вони залишаються на своїх місцях, їм бракує підготовки, щоб викладання відповідало вимогам часу.
Інститут журналістики й Європейська академія Берліна, виходячи з рекомендацій Європейського центру журналістики, дійшли висновку, що один із ефективних шляхів забезпечення у регіоні міцних підвалин демократичного суспільства полягає у допомозі журналістській професійній просвіті у цей непростий період трансформації. Зосередившись безпосередньо на тому, щоб забезпечити викладачів журналістики необхідним інструментарієм, Європейська академія Берліна і ЄЦЖ організували на базі Інституту журналістики Київського університету систему перепідготовки викладачів у рамках програми Європейської комісії «Тасіс».
Нинішні студенти-журналісти значно сміливіші і навіть краще підготовлені, ніж їхні брати і сестри, старші за них лише на
27
Теорія журналістики
кілька років — це завдяки позитивним змінам, що відбулися у системі освіти. Якщо підготовка викладачів буде ще кращою, ефект стане очевидним у найкоротший строк.
Зрозуміло, що участь Заходу у викладанні журналістики має бути інтенсивною, вагомою і ретельно спланованою, але обмеженою в часі (як це було продемонстровано під час семінарів у Європейській академії Берліна). Зрештою самі викладачі у регіоні повинні взяти на себе повну відповідальність за те, щоб студенти стали саме такими журналістами, котрі необхідні в демократично орієнтованому суспільстві.
Подібні програми необхідно розробляти з урахуванням основних потреб і вад викладання журналістики, які нині є у Східній Європі. Це допоможе викладачам.
3. Цілком прийнятним можна вважати розроблений ЄЦЖ проект, який складається з двох частин і завдяки якому викладачі журналістики матимуть змогу ознайомитися із сучасною технікою викладання у західних школах журналістики і набуті знання запровадити у навчальний процес. Як уявляється, вступні сесії мають охопити такі теми:
роль засобів масової інформації у демократичному суспільстві;
характеристика незалежної журналістики;
гуманізм інформатизації суспільства;
інформаційний світогляд і інтеграція духовного світу особи і суспільства;
використання різних моделей викладання журналістики, пошук новацій, створення нових навчальних планів.
Другу частину програми важливо наповнити практичними аспектами журналістського навчання. У семінари доцільно ввести такі теми:
практика журналістики;
етика засобів масової інформації, кодекс поведінки, відповідальність журналіста;
теорія комунікації (інформації);
виміри громадянського суспільства, політичні рамки, закон.
Безперечно, необхідно уповні оволодіти філософією активного викладання. Одним із найскладніших аспектів змін у викладанні журналістики у Східній Європі є зміна саме стилю викладання, незалежно від предмета, який викладається. Просте заучування та інші пасивні методи навчання стали традиційними у Східній Європі, завдаючи шкоди суспільству, оскільки студенти наслідували той зразок, який нав'язувався їм під час навчання і
28
Предмет і завдання курсу
протягом усього життя. Подібний підхід не личить професії журналіста, оскільки він швидко стає на заваді допитливому розуму, а не сприяє його розвитку. Настав час відходити від трьох «з» — зазубрити, "здати", забути.
Предмет і завдання курсу «Теорія журналістики» спрямовані на те, щоб справжній сучасний журналіст умів не тільки виділяти головне, а й самостійно мислити, використовувати ідеї, не нав'язані йому, а народжені у результаті власного осмислення подій. Далі: активне співпереживання, сприйняття чужих бід і радощів як своїх. І одночасно уміння написати про них образною, метафоричною, яскравою, переконливою мовою. Дуже важлива якість — воля, що змушує працювати у стресових ситуаціях, долати перешкоди.
Щоправда, усьому цьому на одних лише лекціях за програмою з фаху не навчишся.
Деякі школи журналістики Заходу одержали назву у відповідності до їх природи — авторизовані. Зміст і структура цих шкіл заслуговують на увагу. Назвемо лиш найголовніші їх властивості — у порівнянні з навчальним обсягом пересічного нашого вузу вони мають подвійні навчальні плани. Тобто, якщо у нас вивчається до 35 дисциплін, то в авторизованому обов'язкових: 70—75 дисциплін. Поєднана з навчальним процесом і наукова діяльність, тобто у його складі є ще й аспірантура. І весь цей навчальний обсяг компактно та органічно засвоюється студентом за методологією і методикою авторизованої педагогіки (сюди входять наукові дискусії, ділові ігри і системний виклад різних аспектів журналістського професіоналізму і його складових: понять і елементів тощо), як правило, за три-чотири академічних роки, після чого випускникові присвоюється вища професійна кваліфікація або вчене звання (бакалавр, магістр).
Одна з найголовніших цілей Інституту журналістики — виховати завтрашніх журналістів самостійними, допитливими, зосередженими, прямими, одним словом — професійними. Досвід роботи в аудиторіях, під час навчальної і виробничої практики має допомогти їм набути саме таких характеристик. Щоб досягти цього, необхідне партнерство між викладачами і студентами.
У програмі курсу визначено одну з позицій, що сформульована так: журналістика як предмет системного вивчення.
Отже, журналістику ми розглядаємо як науку, як мистецтво і як форму масово-інформаційної діяльності значної групи людей у виробництві, політиці, науці і культурі.
29
Теорія журналістики
Журналістика як Мистецтво у журналістиці - це, здебіль-
мистецтво і як наука шого, вміння писати для народу, оволодіння формами, жанрами і методами роботи в газеті, на радіо і телебаченні.
Талановиті журналісти, ефективні методи і форми роботи в однаковій мірі можливі у пресі різних світоглядних напрямів. Але якщо журналістика може бути різною за своїм політичним, ідейним, світоглядним забарвленням, то вона неодмінно має базуватися на загальнолюдських цінностях, сповідувати злагоду й консолідацію у суспільстві. У цьому — спільність цілей різних, засобів масової інформації.
Наука «журналістика» — це вчення про функції і принципи періодичної преси, радіо і телебачення.
У сучасних умовах прогресивна, демократична преса дотримується тих принципів, які притаманні ЗМІ в процесі становлення громадянського суспільства і національного відродження.
Наука «журналістика» щоденно збагачується творчим досвідом газет, радіо, телебачення, у діяльності яких все виразніше проступають, розвиваються і поглиблюються такі тенденції, як гласність, об'єктивність, плюралізм, чесність, інформаційна насиченість, сенсаційність.
Гласність. Для незалежної газети — це одне з найголовніших завдань. Читачі повинні знати все, що їх цікавить. Не може бути заборонених тем, крім тих, що можуть суперечити існуючим законам. Редакція має право вимагати від будь-яких інстанцій інформацію, яка цікавить читачів.
Об'єктивність. Оскільки преса стала незалежною від політичних партій і структур влади, вона має відбивати життя таким, яким його бачать журналісти. Звичайно, кожна творча людина — індивідуальність, і побачене вона пропускає через своє серце і свій розум — у такому розумінні суб'єктивізм можливий. Але в цілому журналісти покликані писати правдиво про те, що бачать, не боячись, сподобається це комусь чи ні.
Плюралізм. У десятках тисяч анкет, які заповнюють читачі, вони висловлюються за те, щоб надавати слово в газеті всім існуючим політичним партіям і організаціям. Обов'язок преси — показати всю політичну палітру, яка є в реальності. Можна з будь-яких позицій висловлювати і відстоювати власну думку, але не нав'язувати її будь-кому силою.
Чесність. Без цього неможлива повага читачів, якою треба дорожити. Не фальшивити, а відстоювати істину, старатися бути відвертими і відкритими.
ЗО
Предмет і завдання курсу
Інформаційна насиченість. Газета виходить для масового читача. Тому бажано інформаційно наситити її так, щоб вона щодня була своєрідною енциклопедією життя. Не пропускати важливі події, не відставати від них, тримати руку на пульсі життя.
Сенсаційність. Це поняття, яке у нас чомусь вживали з негативним відтінком, за яке нерідко картали. Сенсаційність — усе те, що незвичайне і незвичне. Адже це цікавить читачів. Сенсаційність у гострій формі привертає увагу до якоїсь пекучої проблеми.
Кожна наука має свій предмет і методи роботи.
Предметом теорії і практики журналістики є засоби масової інформації як форми матеріалізації єдиного процесу, поширення ідей, суспільно значущої інформації і виховання соціальних почуттів, звичок, традицій, спонукань, намірів тощо.
Теорія і практика преси є узагальненням досвіду преси, наукою, яка з'ясовує суть, основні принципи і функції преси, розглядає методи роботи друкованих органів і органів інформації, форми опублікування чи передачі матеріалів, їх жанри.
Таким чином, предметом теорії і практики журналістики як наукової дисципліни є вивчення загальних і специфічних закономірностей, які діють у пресі, на радіо і телебаченні як одному із інститутів політичної системи суспільства.
Отже, предметом курсу «Теорія журналістики» є вчення про пресу, органи інформації, радіомовлення і телебачення, про їх роль у розбудові демократичного суспільства, національному відродженні; вивчення принципів організації, змісту і форм роботи преси в період становлення громадянського суспільства; дослідження засобів підвищення активного впливу преси на інформування і виховання мас.
Фундаментом теорії і практики преси як науки є досягнення гуманітарних наук, у першу чергу філософії і політології, які покладені в основу її методології і визначають її спрямування.
Перше, що впадає в око при вивченні преси, — це її колосальний дійовий вплив на світогляд, думки і поведінку людей. Специфіка цього впливу полягає в тому, що ми маємо справу з такою формою літературної діяльності, яка дає відображення актуальної дійсності зі своєрідною історіографією самої дійсності, яка допомагає розібратися у суспільних процесах і має своїм завданням пояснювати ці процеси і, таким чином, передавати колективний досвід, направляти людей до свідомої суспільної діяльності.
Правильно розуміти характери людей і приховані мотиви їх поведінки, вірно оцінити і показати їх журналіст зможе тільки в
31