2.4. Механізм правового регулювання

Основне призначення права в житті суспільства полягає в тому, що воно є засобом цілеспрямованого впорядкування (регулювання ) суспільних відносин.

Правове регулювання засновується на складній взаємодії майже всіх правових явищ: правової свідомості, принципів права, правових норм, актів їхнього тлумачення і застосування, юридичних фактів, правових відносин, суб’єктивних юридичних прав і обов’язків, актів реалізації юридичних норм, правової культури, законності і т. ін.. Для відображення характеру зв’язків між цими явищами, висвітлення функціонального призначення кожного з них у цьому процесі, у правознавстві використовується така категорія як механізм правового регулювання.

Механізм правового регулювання може бути визначений як система послідовно організованих юридичних засобів (явищ), за допомогою яких досягаються цілі правового регулювання.

Мета механізму правового регулювання – забезпечити досягнення суб’єктами правовідносин юридично значущих результатів (явища, стану, процесу тощо) за допомогою правових засобів і механізмів.

Основними елементами механізму правового регулювання є:

– норми права (регламентують суспільні відносини, встановлюють модель задоволення інтересі);

– нормативно-правові акти (є формою вираження правових норм);

– юридичні факти (породжують, змінюють та припеняють юридичні права і обов’язки);

– правовідносини (нормативні вимоги в них конкретизуються для відповідних суб’єктів);

– акти реалізації прав і обов’язків (дії суб’єктів в формі дотримання, виконання і використання правових норм);

–охоронний право застосовний акт (застосовується в разі правопорушення).

Правове регулювання починається з формування його нормативної основи, тобто об’єктивного права. На даному етапі уповноважені суб'єкти формулюють (санкціонують) і викладають у різних правових джерелах (нормативно-правових актах, нормативних правових договорах та ін.) юридичні норми – правила поведінки людей загального характеру, в яких визначаються дозволені і необхідні правові форми взаємодії учасників суспільних відносин, а також конкретні обставини (юридичні факти), що обумовлюють зміни в їхньому правовому положенні.

Власне "запуск" механізму правового регулювання пов'язаний з моментом введення в дію правових норм, що були сформульовані на попередньому етапі. Так закони (якщо спеціально не встановлений інший порядок) вступають у дію через десять днів з моменту офіційного оприлюднення, нормативно-правові акти уряду – одразу після оприлюднення тощо.

Перехід до наступної стадії механізму правового регулювання пов'язаний з виникненням між суб’єктами права передбачених правовими нормами юридичних фактів.

Юридичні факти – це передбачені гіпотезою правової норми конкретні життєві обставини, які зумовлюють виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Ні підставі юридичних фактів норми об’єктивного права трансформуються у суб’єктивне право конкретних осіб.

За вольовим критерієм юридичні факти поділяються на юридичні події та юридичні дії.

Юридичні події – це обставини або явища, виникнення, дія і припинення яких не залежить від волі суб'єктів правовідносин, але з настанням яких виникають певні правові наслідки (хвороба, смерть, епідемія, землетрус тощо).

Юридичні дії – це обставини, настання яких залежить від волі суб'єктів правовідносин. Вони поділяються на правомірні і неправомірні.

Правомірні дії – це дії, що здійснюються на основі і згідно з приписами правових норм. До правомірних дій належать:

– юридичні акти – це правомірна дія суб'єкта, спрямована на досягнення певних юридичних наслідків (подання заяви про прийом на роботу, складання заповіту);

– юридичні вчинки – це правомірна дія суб'єкта, що призвела до юридичних наслідків незалежно від її волі (знахідка скарбу, наукове відкриття).

Неправомірні дії – це дії, що чиняться всупереч приписам правових норм. Залежно від ступеню їх суспільної небезпечності вони поділяються на проступки та злочини.

За правовими наслідками юридичні факти поділяються на правостворюючі (укладання договору оренди, правозмінюючі (зміна умов договору оренди) та правоприпиняючі (розірвання договору оренди).

Юридичні факти є підставою для виникнення основної стадії механізму правового регулювання – правовідносин, тобто суспільних відносин, застосованих на нормах права, сторони яких наділяються суб'єктивними юридичними правами і обов'язками. На даному етапі дії механізму правового регулювання забезпечується деталізація, уточнення на рівні конкретних осіб загальних моделей їхніх стосунків, зафіксованих у юридичних нормах. Встановлення правових відносин дозволяє їх учасникам розпочати безпосереднє здійснення програм поведінки, що становлять зміст реалізації правових норм.

Завершальною стадією механізму правового регулювання є реалізація норм права. На даному етапі суб'єкти правового спілкування здійснюють свої юридичні права і виконують покладені на них юридичні обов'язки. Тобто здійснюють акти реалізації прав. Якщо при цьому характер поведінки вказаних осіб узгоджується з вимогами юридичних приписів, – мета правового регулювання досягнута, отже, механізм правового регулювання спрацював.