3.7. Конституційне регулювання питань здійснення правосуддя в

Україні

У відповідності до ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється за принципом розподілу на законодавчу, виконавчу i судову.

Система органів судової влади - це закріплена в Конституції й інших законах України сукупність взаємопов'язаних між собою судів, організованих i діючих за принципами територіальності i спеціалізації. До судової системи входять тільки суди, вказані в законодавстві.

Систему oргaнів судової влади складають: 1) Конституційний Суд України i 2) суди загальної юрисдикції. Цi органи організаційно між собою не пов'язані, вони самостійні й незалежні один від одного; кожний з них має певну компетенцію.

Конституціний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Йому безпосередньо не підпорядковані ніякі інші суди. Завданням Конституційного Суду є гарантування верховенства Конституції як Основного Закону держави на всій території України. Його діяльність регулюється розділом 12 Конституції України i Законом від 16 жовтня 1996 р. "Про Конституційний Суд України".

До cyдів загальної юрисдикції відносяться: Верховний Суд України, який очолює всю систему судів загальної юрисдикції; апеляційні суди, які діють в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; місцеві суди, які діють в межах округів, районів, міст (крім міст районного значення), району в місті, декількох районів або району і міста одночасно. До системи судів загальної юрисдикції відносяться також військові суди, які діють як мicцeвi суди гарнізонів.

Спеціалізованими судами, які також входять до єдиної системи судів загальної юрисдикції є господарські та адміністративні суди.

Організація i діяльність судів загальної юрисдикції регулюється розділом VIII Конституції), а детальніше – Законом "Про судоустрій в Україні». Суди загальної юрисдикції розглядають цивiльні, кримінальнi, господарські, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення. Так виглядає система судів загальної юрисдикції у теперішній час.

Відповідно до чинного законодавства апеляційні суди переглядають рішення судів першої інстанції, що не набрали чинності Апеляційний суд має право повторно розглядати справи по суті.

На відміну від розглянутої апеляційної інстанції, касаційна інстанція не розглядає справу по cyтi i не досліджує фактичні обставини справи. Вона не проводить судове слідство (не допитує свідків, не проводить інші процесуальні дії).

Суддя – це посадова особа державної влади, яка наділена в конституційному порядку повноваженнями зміцнювати правосуддя i виконувати свої обов'язки на професійній основі. Під статусом (тобто правовим положенням) суддів розуміється сукупність їх прав, обов'язків, а також гарантій забезпечення цих прав i виконання обов'язків.

Статус cyддів регулюється Конституцією України i Законом від 15 грудня 1992 р. (з подальшими змінами) "Про статус суддів". Всі судді володіють єдиним статусом i розрізнюються між собою тільки повноваженнями i компетенцією. Особливості правового положення суддів Конституційного Суду України визначаються Законом "Про Конституційний Суд України".

Судді є носіями судової влади i для здійснення правосуддя наділені необхідними повноваженнями. Разом з тим на суддів покладені конкретні обов'язки: забезпечувати повний, всебічний i об'єктивний розгляд судових справ, не допускати вчинків і будь-яких дій, які порочать звання судді i можуть викликати сумнів в його об'єктивності, незалежності тощо (див. ст. 6 Закону "Про статус суддів").

Суддею місцевих судів може бути громадянин України не молодший 25 років, який має вищу юридичну освіту i стаж роботи в галузі права не менше 3-х poків, проживав в Україні не менше 10 років i володіє державною мовою.

Лекція 4. ОСНОВИ АдміністративнОГО правА України