9.1. Поняття, предмет, принципи і джерела кримінального права

Кримінальне право займає особливе місце в системі права України і має риси і принципи, властиві праву в цілому (нормативність, обов'язковість). Разом з тим кримінальне право відрізняється від інших галузей права власним предметом і методом. Предметом кримінального права є суспільні відносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням злочину й застосуванням за це певних покарань. Кримінально-правові відносини виникають з моменту здійснення злочину і припиняються з повною реалізацією кримінальної відповідальності за скоєний злочин. Структура кримінальних правовідносин складається з суб’єктів, об’єктів та змісту. Суб’єктами (учасниками) кримінально-правових відносин є, з одного боку – держава в особі уповноважених органів (органи дізнання, прокуратура, суд), а з іншого боку – особа, що скоїла злочин. Об’єктом цих правовідносин є особисті, майнові та інші види добробуту, які зазнають право обмеження внаслідок злочину, скоєного особою. Змістом цих правовідносин є взаємні право і обов’язки учасників. Обов’язок органів держави і їх право, згідно до законів України, притягнути особу до кримінальної відповідальності за скоєний злочин та застосувати до неї кару. Особа, яка скоїла злочин, зобов’язана понести цю відповідальність і мати право вимагати, щоб відповідальність і покарання повністю відповідали нормам кримінального права. Зазначені відносини регулюються за допомогою властивому тільки кримінальному праву методу правового регулювання, що укладається у визначенні того, які суспільно небезпечні діяння є злочинами і які покарання застосовуються до осіб, які їх вчинили. Таким чином, методом кримінального права є заборона, оскільки норми даної галузі права забороняють під погрозою кримінального покарання робити суспільно небезпечні діяння.

Завдання кримінального права сформульовані безпосередньо в кримінальному законодавстві. У ч.1 ст.1 Кримінального кодексу України зазначено, що своїм завданням воно має правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

Сучасному кримінальному праву властиві наступні принципи: 1) принцип законності. Він означає, що ніхто не може бути визнаний винним у здійсненні злочину і покараним не інакше як за вироком суду відповідно до закону; 2) принцип рівності громадян перед кримінальним законом. Особа, що вчинила злочин, підлягає кримінальній відповідальності незалежно від статі, раси, національності, походження, посадового положення й інших обставин; 3) принцип невідворотності кримінальної відповідальності, який полягає в тому, що особа, яка скоїла злочин, підлягає кримінальній відповідальності. Цей принцип повинен містити в собі своєчасне притягнення до такої відповідальності, а також відсутність яких-небудь привілеїв при залученні до кримінальної відповідальності; 4) принцип особистої відповідальності означає, що кримінальну відповідальність може нести тільки фізична особа, винна в здійсненні злочину. Ніякі інші особи не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за діяння, які вони не вчиняли; 5) принцип винної відповідальності полягає в тому, що особа повинна відповідати тільки за такі діяння, які заподіяні нею навмисно або необережно; 6) принцип справедливості виражається в тому, що кримінально-правові міри, які застосовуються до злочинця, повинні відповідати вазі скоєного злочину, ступеня його провини, особистісними характеристиками злочинця й інших ознак, що проявились у даному конкретному випадку; 7) принцип демократизму. Цей принцип виражається в різних формах участі громадськості при правовій оцінці діянь, призначенні покарань, звільненні від кримінальної відповідальності та ін.; 8) принцип гуманізму, що знаходить свій прояв у визнанні цінності людської особистості, незалежно від того, потерпілий це або злочинець.

Таким чином, кримінальне право являє собою систему взаємозалежних і побудованих на певних принципах юридичних норм, які встановлюють, які суспільно небезпечні діяння є злочинами і які покарання застосовуються до осіб, які їх вчинили.

Кримінальне право України кодифіковано, єдиним джерелом права в даній галузі є Кримінальний кодекс. У галузі кримінального права немає підзаконних актів, не допускається застосування юридичних прецедентів або правових звичаїв.

Кримінальний кодекс України був прийнятий 5 квітня 2001 р. і введений у дію з 1 вересня 2001 р. В ньому знайшли відбиття й закріплення найбільш істотні й принципові положення Конституції України про захист прав і свобод людини і громадянина.

Кримінальний кодекс України складається із Загальної й Особливої частини. Загальна частина об’єднує 15 розділів і містить норми, що визначають завдання, принципи, підстави, умови кримінальної відповідальності, поняття й види злочинів, поняття та мету покарання, порядок призначення покарання, а також умови і порядок звільнення від покарання, умови застосування примусових засобів медичного характеру і примусового лікування, особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх. Особлива частина включає 20 розділів, у яких дається вичерпний перелік складів злочинів, розміщених по главах залежно від об'єкта зазіхання, а також встановлюються вид і межі покарання за кожний злочин.

Для того, щоб правильно застосувати закон про кримінальну відповідальність, необхідно точно визначити час здійснення злочину, час і місце чинності кримінального закону, громадянську приналежність обвинувачуваного. Кримінальний закон діє в часі, просторі й за колом осіб.

Чинність кримінального закону у часі визначається наступними положеннями: 1) злочинність і караність діяння визначаються законом, що діяв на час вчинення цього діяння (ст.4 КК); 2) закон, що скасовує злочинність діяння або пом'якшує кримінальну відповідальність, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності (ч.1 ст.5 КК); 3) закон, що встановлює злочинність діяння або посилює кримінальну відповідальність, не має зворотної дії в часі (ч.2 ст.5 КК); 4) закон, що частково пом'якшує відповідальність, а частково її посилює, має зворотну дію у часі лише в тій частині, яка пом'якшує кримінальну відповідальність (ч.3 ст.5 КК).

Чинність кримінального закону в просторі визначається територіальним принципом його застосування. Всі особи, які вчинили злочини на території України, підлягають кримінальній відповідальності за законами України. Виключення становлять іноземні громадяни й піддані, що користуються особистою недоторканністю (члени парламентських делегацій, дипломати). В разі вчинення ними злочину питання про їхню відповідальність вирішується дипломатичним шляхом (ст.6 КК).

Чинність кримінального закону за колом осіб означає, що громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочини за межами України, підлягають кримінальній відповідальності за Кримінальним кодексом України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами. Якщо зазначені особи за вчинені злочини зазнали кримінального покарання за межами України, вони не можуть бути притягнені в Україні до відповідальності за ці ж злочини (ст.7 КК). Інше положення діє відносно іноземців і осіб без громадянства, що не проживають в Україні постійно. Якщо вони вчинили злочин за її межами, то підлягають відповідальності за законами України тільки у випадках, передбачених міжнародними договорами, або у випадках вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів проти громадян України або інтересів Української держави (ст.8 КК).