4.5. Адміністративні правопорушення та адміністративна

відповідальність

Адміністративна відповідальність полягає у необхідності для правопорушника дати відповідь за неправомірну поведінку перед відповідним державним органом чи посадовою особою та понести невигідні для себе наслідки майнового та морального характеру.

Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності, як правило, буває адміністративне правопорушення. Згідно статті 9 «Кодексу України про адміністративні правопорушення» адміністративним правопорушенням вважається протиправне, винне (умисне або необережне) діяння або бездіяльність, які посягають на державний або суспільний порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління, за яке законодавством передбачена адміністративна відповідальність.

Тобто, ознаками адміністративного правопорушення є протиправність, суспільна шкідливість, винність, небажані наслідки.

Насамперед адміністративне правопорушення є діяння (дія або без дія) заборонене адміністративним законодавством, наприклад, дія – порушення суспільного порядку, порушення водієм правил дорожнього руху, без дія – не виконання вимог законодавства щодо охорони праці на виробництві.

Протиправність адміністративного правопорушення – це порушення загальнообов’язкових правил, встановлених державою. Адміністративний проступок може виявлятися як в протиправних діях, так і в протиправній бездіяльності. У першому випадку здійснюються дії, заборонені законом (наприклад, мисливство в забороненому місті, або в заборонений час), у другому – особа не діє, як запропоновано правовим актом (наприклад, ухилення свідка від явки в суд).

Вина – це психологічне ставлення особи, до її поведінки та наслідків.

Адміністративне правопорушення, як діяння винне, може бути здійснене умисно, або необережно. При прямому умислі порушник свідомо бажає наростання негативних наслідків протиправних вчинків. При непрямому умислі правопорушник, не маючи на меті вчинити проступок, свідомо допускає настання шкідливих наслідків своїх протиправних дій (бездіяльності), але такої поведінки не припиняє.

Необережна вина має місце, коли суб’єкт не передбачав суспільної небезпеки наслідків своєї дії чи бездіяльності, хоча міг і повинен був передбачати такі, або легковажно розраховував відвернути шкідливі наслідки від скоєного. Вона виявляється у вигляді необачності, самовпевненості, легковажності та ін.

Форма, ступінь вини може впливати на обсяг відповідальності, але не на її відворотність.

Суспільна шкідливість адміністративного правопорушення міститься в тому, що ним заподіяна шкода суспільним відносинам, що охороняються державою. Об’єктом правопорушення може бути державний або суспільний порядок, власність, права та свободи громадян, встановлений порядок управління. Шкода може бути як матеріального, так і поведінкового, організаційно-управлінського, духовного характеру. За масштабами заподіяної шкоди адміністративні правопорушення є проступками, тобто менш шкідливі, ніж злочини, за здійснення яких наступає кримінальна відповідальність.

Для притягнення суб`єкта до адміністративної відповідальності велике значення має наявність в його діянні складу правопорушення – це передбачена нормами адміністративного права, сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, при наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Склад правопорушення включає в себе: об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкт і суб`єктивну сторону.

Об`єкт адміністративного правопорушення – це сукупність суспільних відносин, що охороняються адміністративним правом і регулюються нормами трудового, цивільного, земельного, фінансового права, за порушення яких накладаються адміністративні стягнення. Об`єктом адміністративного правопорушення також можуть бути певні соціальні блага (здоров`я, честь, гідність).

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення – це сукупність таких зовнішніх ознак як: діяння (дія або бездіяльність), протиправні наслідки, причинний зв`язок між діянням і наслідками, місце, час, обставини, засоби здійснення правопорушення.

Суб`єктами адміністративного правопорушення можуть бути громадяни, посадові особи, іноземці, особи без громадянства.

Відповідальність громадян настає лише з досягненням ними 16-річного віку до моменту вчинення проступку, а не на час притягнення до відповідальності за нього. Причому, при віці від 16 до 18 років питання про притягнення до відповідальності розглядають комісії в справах неповнолітніх із застосуванням специфічних заходів впливу.

Посадові особи несуть адміністративну відповідальність у двох випадках: коли вони своїми діями порушують певні загальнообов`язкові правила, або коли вони згідно службовим обов`язкам повинні вживати заходи стосовно того, щоб інші особи виконували встановлені правила, але не роблять цього. Так, законодавством передбачена відповідальність посадових осіб за порушення вимог законодавства про працю та охорону праці незалежно від форми власності підприємства, організації, установи [Кодекс Украйни про адміністративні правопорушення, ст.41].

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення складається з вини, мети, та мотивів поведінки правопорушника. Тільки при наявності всіх чотирьох ознак складу правопорушення, діяння особи можна вважати адміністративним правопорушенням, що є підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності.

Адміністративна відповідальність встановлюється законодавством у формі адміністративних стягнень.

Адміністративне стягнення можна визначити як необхідний наслідок порушення (невиконання) адміністративних заборон, що полягає в осуді поведінки порушника і обмеженні його особистих благ, матеріальних та інших правових інтересів.

Стаття 24 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає такі стягнення: попереджання; штраф; відшкодоване вилучення предмета, що є знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення; конфіскація предмета, що є знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом правопорушення; позбавлення спеціального права, наданого громадянинові; виправні роботи, арешт.

Попередження вважається адміністративним стягненням у тому випадку, якщо воно занотовано у письмовій формі або зафіксовано іншим засобом. Це стягнення застосовується щодо малозначних правопорушень і має характер морального засудження правопорушника.

Адміністративний штраф – це майнове стягнення, що має наслідком вилучення у правопорушника певної грошової суми на кошт держави. Штраф – основна форма адміністративної відповідальності тому, що він висупає як єдина або альтернативна міра стягнення за більшість адміністративних правопорушень. Наприклад, за порушення вимог правил пожежної безпеки в лісах передбачений штраф для громадян від одного до трьох мінімумів прибутків громадян, що не підлягають налогу (податку). Адміністративний штраф не можна застосовувати на заміну інших стягнень, але можна вживати разом з додатковими стягненнями.

Відшкодоване вилучення предмета, що є знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення полягає в примусовому вилученні та реалізації з передачею уторгованої суми колишньому власнику за відшкодування витрат на реалізацію вилученого предмета. Таке адміністративне стягнення застосовується за порушення громадянами правил утримання та перевезення мисливської зброї.

Конфіскація – примусове безоплатне вилучення майна у власність держави. Конфіскації підлягає майно – предмет, що є знаряддям або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення, а також гроші, отримані в наслідок такого правопорушення. Конфіскація застосовується досить часто. Наприклад, конфіскація контрабанди, не ліцензованого товару тощо.

Позбавлення спеціального права, наданого громадянинові (права управління транспортним засобом, дозвіл на мисливство), застосовується за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом на строк до 3 років. Так, позбавлення права управління транспортним засобом передбачене за управління ним у стані сп’яніння, за повторне порушення правил проїзду залізничного переїзду та ін.

Виправні роботи застосовуються на строк до 2-х місяців з відбуванням їх за місцем постійної роботи правопорушника. У цьому випадку до 20% від заробітку правопорушника відшкодовується на користь держави. Виправні роботи застосовуються тільки за рішенням суду за дрібне хуліганство, дрібну крадіжку.

Адміністративний арешт – найсуворіше адміністративне стягнення, яке встановлюється і застосовується у виключних випадках за серйозні правопорушення (хуліганство, вияв неповаги до суду, зловмисна непокора законному розпорядженню працівника міліції). Рішення про застосування адміністративного арешту приймається судом (суддею).

Справи про адміністративні правопорушення розглядають уповноважені органи та посадові особи: адміністративні комісії при виконкомах місцевих рад, виконкоми містечкових та сільських рад, районі (міські) комісії у справах неповнолітніх, комісії по боротьбі з пияцтвом, суди (судді), посадові особи органів (наприклад, митних органів, пожежного, санітарного нагляду).

Порядок розглядання справ з адміністративних правопорушень дуже різноманітний, як і самі справи. Але існують загальні правила, яких слід дотримуватись.

Адміністративне розслідування починається порушенням справи про адміністративне правопорушення. Підставою для порушення справи є скоєння суб`єктом адміністративного правопорушення, яке фіксується в протоколі про адміністративне правопорушення. Останній складається уповноваженою посадовою особою.

У протоколі повинні бути вказані певні дані: дата і місце його складання; дані про особу, що склала протокол; дані про особу порушника, місце, час вчинення і суть правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за це правопорушення, інші матеріали, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, порушником, а за наявності свідків і потерпілих, і цими особами.

Протокол надсилається уповноваженому органу (посадовій особі), який розглядає справу про адміністративне правопорушення. Протокол не складається у випадках, якщо відповідно до законодавства адміністративний штраф накладається або стягується, а попередження фіксується на місці вчинення правопорушення. Порушникові видається довідка (квитанція) встановленого зразка.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається, як правило, за місцем його вчинення. Термін вирішення справи встановлюється законодавством. Справа розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Без присутності особи, що скоїла правопорушення, справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи і якщо від цієї особи не було клопотання про відкладення справи. Законодавство передбачає також випадки, коли присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, обов`язкова.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито. На цій стадії виробництва орган (посадова особа) повинен з`ясувати:

– чи було скоєне адміністративне правопорушення;

– чи винна особа в його скоєнні;

– чи підлягає вона адміністративній відповідальності;

– чи є обставини, що пом`якшують чи збільшують провину;

– чи мав місце матеріальний збиток;

– чи є підстави для передачі матеріалів справи на розгляд громадських організацій, трудового колективу;

– інші обставини, які мали б значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) повинні враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше ніж через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – через два місяці з дня його виявлення. У випадках відмови в порушенні кримінальної справи або її закриття, але, за наявністю в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше ніж через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття.

Постанова у справі оголошується одразу після закінчення розгляду справи особі, притягненої до відповідальності. Копія цієї постанови протягом трьох днів вручається або надсилається особі, щодо якої її було винесено. Така ж копія в той же термін вручається потерпілому на його прохання.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, щодо якої її було винесено, а також потерпілим. Постанова адміністративної комісії, виконкому сільської, селищної ради, державного органу виконавчої влади може бути оскаржена в районному (міському) суді, рішення якого є остаточним. Постанови інших органів (посадових осіб) про стягнення адміністративного штрафу оскаржуються у вищому органі або вищестоящою посадовою особою або в районному (міському) суді, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Скарга подається протягом десяти днів з дня винесення постанови в адміністративній справі. Подання скарги вчасно зупиняє виконання постанови до її розгляду, за винятком постанови про застосування попередження та адміністративного арешту, а також у випадках стягнення штрафу, що береться на місці скоєння адміністративного правопорушення.