9.2. Кримінальна відповідальність і її підстави

Кримінальна відповідальність є різновидом юридичної відповідальності (поряд з адміністративною, дисциплінарною та іншими.). Вона наступає в результаті вчинення злочину і являє собою найбільш суворий вид юридичної відповідальності.

Кримінальна відповідальність характеризується тим, що:

– є реакцією держави на вчинення особою злочину;

– є офіційною державною оцінкою в обвинувальному вироку суду діяння, як злочину, а особи, що його вчинила, як злочинця;

– спричиняється настання певних несприятливих наслідків для особи, що вчинила злочин, у вигляді передбачених законом санкцій.

Таким чином, кримінальна відповідальність – це правовий наслідок злочину, що полягає в перетерплюванні винною особою певних позбавлень особистого і (або) майнового характеру.

Виникнення, реалізація й припинення кримінальної відповідальності здійснюється в рамках кримінальних правовідносин. Юридичним фактом, що викликає кримінальні правовідносини, є вчинення злочину. Реалізація кримінальної відповідальності починається з моменту набуття законної сили обвинувального вироку суду, а припиняється – з моменту погашення або зняття судимості.

Відповідно до ч.1 ст.2 КК підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом. Таким чином, у підставі кримінальної відповідальності можна виділити її фактичну і юридичну сторони. Фактична сторона – це вчинення в реальній дійсності суспільно небезпечного діяння, а юридична – це передбаченiсть такого діяння Кримінальним кодексом. Кримінальна відповідальність настає тільки після встановлення судом повної відповідності фактичної та юридичної сторін вчинку. Відсутність однієї зі сторін означає відсутність підстави кримінальної відповідальності. Переконання, бажання й думки, що не реалізувалися в акті конкретного кримінального діяння, не спричиняють кримінальної відповідальності. У ч.3 ст.2 КК закріплене положення про те, що ніхто не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за один злочин більше одного разу.

За певних умов особа, яка вчинила злочин, може бути звільнена від кримінальної відповідальності. Звільнення від кримінальної відповідальності означає виражене в акті компетентного державного органу рішення звільнити особу, що вчинила кримінально карне діяння, від обов'язку зазнавати судового осуду й перетерплювати заходи державно-примусового впливу. Звільнення від кримінальної відповідальності не означає виправдання особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, до неї можуть бути застосовані інші види юридичної відповідальності: цивільно-правова, адміністративна, дисциплінарна та інші.

Загальною підставою звільнення від кримінальної відповідальності особи, що вчинила кримінально карне діяння, є доцільність у даному конкретному випадку досягти виправлення (перевиховання) злочинця іншими методами без застосування засобів державно-примусового впливу.

Звільненню від кримінальної відповідальності властива особлива процесуальна форма. Вона відбувається в припиненні кримінальної справи на стадіях досудового судочинства або судового розгляду, або у відмові порушення кримінальної справи.

До підстав звільнення від кримінальної відповідальності відносяться: 1) дійове каяття особи (ст.45 КК); 2) примирення винного з потерпілим (ст.46 КК); 3) передача особи на поруки (ст.47 КК); 4) зміна обстановки, внаслідок чого особа, або вчинене нею діяння перестали бути суспільно небезпечними (ст.48 КК); 5) закінчення строків давностi (ст.49 КК); 6) акт амністії (ст.86 КК); 7) здійснення вперше злочину невеликої тяжкостi неповнолітнім (ч.1 ст.97 КК); 8) спеціальні підстави звільнення, що містяться в деяких нормах Особливої частини КК (ч.2 ст.111, ч.2 ст.114, ч.3 ст.175, ч.2 ст.255, ч.6 ст.260 і ін.).

Залежно від підстав всі види звільнення від кримінальної відповідальності можна розподілити на дві групи: обов'язкові й факультативні. Обов'язкові - це такі підстави, які не залежать від судових органів і повинні, при наявності необхідних умов, застосовуватися в обов'язковому порядку. До них належать: інститут давностi залучення до кримінальної відповідальності (крім випадків здійснення злочину проти миру й безпеки людства) і акт амністії. Інші види звільнення від кримінальної відповідальності є факультативними, тобто застосовуються за розсудом компетентних органів держави, якщо вони вважатимуть недоцільним залучення особи до кримінальної відповідальності.