4.4. Адміністративні правовідносини

Адміністративно-правові відносини – це правовідносини, що базуються на нормах адміністративного права. До кола адміністративних належать слідуючи види суспільних відносин:

– відносини між центральними органами державного управління загальної та спеціальної компетенції (Кабінет Міністрів – Міністерство освіти і науки України);

– відносини між непідлеглими органами центрального управління (Міністерство освіти – Міністерство внутрішніх справ);

– відносини між органами державного управління та підлеглими їм державними підприємствами і установами (Міністерство освіти і науки України – вищий учбовий заклад);

– відносини між органами державного управління та недержавними підприємствами, установами, суспільними об’єднаннями (Районна державна податкова адміністрація – приватне підприємство);

– відносини між органами державного управління та громадянами (відділ соціального захисту – громадянин, що звертається з заявою про надання йому матеріальної допомоги).

Адміністративні правовідносини мають ряд особливостей, властивих лише їм. Вони складають характерні риси адміністративних правовідносин, які полягають в наступному:

– однією з сторін адміністративного правовідношення обов’язково виступає орган державного управління або посадова особа, наділені відповідними адміністративними повноваженнями. Цей суб’єкт – управномочна особа, інші суб’єкти є правозобов’язаними щодо першого; адміністративно-правові відносини не можуть встановлюватися між окремими громадянами;

– право управомочного органу є одночасно і його обов’язком. Тобто державний управлінський орган зобов’язаний реалізувати свої матеріально-правові і процесуальні права. Невикористання свого права управлінським органом або посадовою особою розцінюється як правопорушення;

– правозобов’язаний суб’єкт, який протистоїть управомоченій стороні, повинен виконувати свої обов’язки під загрозою санкцій у вигляді юридичної відповідальності;

– адміністративні правовідносини можуть виникати за ініціативою будь-якого суб’єкту адміністративного права незалежно від волевиявлення іншої сторони. Більш того, вони можуть виникати проти бажання іншої сторони;

– в якості санкцій, які застосовуються до сторін адміністративно-правових відносин за порушення або невиконання своїх прав та обов’язків, виступають міри адміністративної та дисциплінарної відповідальності;

– суперечки між учасниками адміністративних правовідносин вирішуються в адміністративному порядку управомоченим на те органом чи посадовою особою або судом.

Структура адміністративних правовідносин складається з суб’єктів, об`єктів та змісту.

Суб’єктами адміністративних правовідносин є юридичні особи, до яких належать: органи державного управління, посадові особи державних установ, державні та приватні підприємства та установи, об’єднання громадян (органи самоврядування, кооперативні, самодіяльні організації та їх органи), а також фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства.

Суб’єкти адміністративних правовідносин мають бути правоздатними і дієздатними.

Правоздатність – це спроможність суб’єкта мати право та юридичні обов’язки у сфері виконавчої влади. Адміністративна правоздатність юридичних осіб виникає з моменту реєстрації статуту, а припиняється з їх ліквідацією або застосуванням заходів адміністративного припинення функціонування цих осіб. Правоздатність фізичних осіб у сфері виконавчої влади виникає з моменту народження і припиняється зі смертю.

Адміністративна дієздатність – це здатність набувати, реалізувати права і обов’язки, пов’язані з управлінням. Дієздатність юридичних осіб виникає і припиняється разом з їхньою адміністративною правоздатністю, а дієздатність громадян виникає з досягненням ними 18-річного віку, обмежена адміністративна дієздатність фізичних осіб виникає раніше (з 16 років): дотримання паспортного режиму, правил громадського порядку тощо.

Об’єктом більшості адміністративно-правових відносин (те, з приводу чого вони виникають) виступають дії, діяльність, поведінка людей в здійсненні певних дій або утриманні від них, означає реалізацію адміністративно-правових відносин, використання їх учасниками своїх прав і виконання обов’язків. В деяких адміністративно-правових відносинах (організаційно-майнових) об’єкт складний: поведінка (дії) людей та майно (речі). Для цих відносин характерний зв’язок права та обов’язків їх учасників із здійсненням певних дій з приводу майна (речей).

Зміст адміністративних правовідносин складається з адміністративного суб`єктивного права і адміністративного обов`язку.

Адміністративне суб`єктивне право включає в себе можливості: а) діяти відповідно до своїх повноважень; б) вимагати певних дій від зобов`язаної сторони; в) впливати на об`єкт управління; г) використовувати форми і методи контролю, заохочення і примусу.

Адміністративний юридичний обов`язок – це закріплена нормами адміністративного права міра необхідної, найбільш розумної і доцільної поведінки суб`єкта, направлена на задоволення інтересів носія адміністративного суб`єктивного права і забезпечена можливістю державного примусу.

Зміст юридичних обов`язків полягає в необхідності: а) здійснення певних дій; б) утримання від здійснення дій, що суперечать інтересам інших осіб; в) вимагати здійснення або нездійснення тих або інших дій від інших осіб; г) нести юридичну відповідальність за невиконання або неналежне виконання передбачених нормою адміністративного права необхідних варіантів поведінки.

Адміністративні правовідносини поділяються на такі види:

а) залежно від кількості суб`єктів – прості і складні;

б) залежно від дії в часі – тривалі і короткочасні;

в) за способом поведінки зобов`язаної сторони – пасивні і активні;

г) залежно від функціонального призначення – регулятивні і охоронні;

д) по галузевій приналежності – матеріальні і процесуальні.

Матеріальні правовідносини виникають та розвиваються на базі матеріальних норм адміністративного права, які встановлюють права та обов`язки органів державного управління, громадських організацій та громадян в галузі державного управління (правовий статус державних

службовців, правила дотримання паспортного режиму).

Процесуальні правовідносини регулюються процесуальними нормами, які встановлюють яким чином, та в якому порядку діють органи державного управління, яка процедура вирішення індивідуальних справ. Наприклад, процесуальними нормами регулюється порядок розгляду скарг на дії посадових осіб;

є) за співвідношенням прав та обов`язків їх учасників адміністративні правовідносини поділяються на вертикальні та горизонтальні. Основою цього розподілу є принцип організаційної підлеглості суб`єктів правовідносин.

Вертикальні правовідносини виникають, коли один з суб’єктів правовідносин знаходиться в організаційній підлеглості від іншого, або коли є обов’язковість акта одного суб’єкта правовідносин (органа, посадової особи) для іншого суб’єкта при відсутності організаційної підлеглості. Прикладом таких відносин можуть бути правовідносини між державним інспектором відділу по нагляду за охороною праці та адміністрацією підприємства.

Учасники горизонтальних правовідносин не знаходяться в організаційній підлеглості. Така ситуація можлива, коли два органи управління видають сумісний акт управління. У цьому випадку відносини між ними будуть «горизонтальними», а їх відносини з підлеглими організаціями, яким цей акт адресовано – «вертикальними». Горизонтальними є правовідносини органу державного управління та окремого громадянина.

Окрім того, за конкретним змістом адміністративні правовідносини поділяються на відносини майнового і немайнового характеру, за способом захисту – на ті, що захищаються в адміністративному порядку, і ті, що захищаються в судовому порядку.

Підставами виникнення, зміни та припинення адміністративних правовідносин є юридичні факти, які залежно від зв`язку з волею людей поділяються на дії та події. Юридичні дії пов`язані зі свідомою діяльністю суб`єктів адміністративного права: видання нормативних актів управління, звернення громадян до органу управління.

Адміністративно-правові відносини можуть виникати також внаслідок подій. Наприклад, у зв`язку з народженням дитини у батьків виникає обов`язок зареєструвати її в органі загсу, а у відповідного органа – право і обов`язок провести таку реєстрацію.

Юридичні дії підрозділяють на правомірні і неправомірні. Правомірні юридичні дії (вчинки і результати діяльності) завжди відповідають нормам адміністративного права (наприклад, подання суб`єктом господарювання документів для державної реєстрації, отримання дозволу на володіння травматичною зброєю). Неправомірні юридичні дії є адміністративними правопорушеннями.