Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекции ОП.doc
Скачиваний:
7
Добавлен:
15.11.2019
Размер:
1.32 Mб
Скачать

4.1. Поняття , предмет, метод і джерела адміністративного права

України

Кожна галузь права має свій предмет та метод правового регулювання. Адміністративне право – це право організаційне, право управління, бо воно регулює суспільні відносини, що складаються в галузі державного управління.

Тому, щоб зрозуміти предмет адміністративного права, треба з’ясувати, що таке державне управління.

Будь-яке управління – це цілеспрямований, впорядковуючий вплив. За об’єктом впливу управління поділяється на технічне, біологічне та суспільне.

Технічне управління – це регулювання технічних процесів, управління механізмами, обладнанням. Біологічне управління стосується впливу на розвиток тварин та рослин.

Соціальне управління є організацією суспільної діяльності людей, управління справами суспільства. Для соціального управління властивий вольовий вплив одних суб’єктів на свідомість і волю інших. До соціального управління відносяться державне, громадське, внутріорганізаційне (апаратне), економічне, політичне, військове, церковне, сімейне управління, суспільне самоврядування.

Основним видом соціального управління є державне управління, яке включає і підпорядковує економічне, політичне, військове і частково організаційне управління. Тобто, соціальне та державне управління співвідносяться між собою, як загальне і часткове.

В широкому розумінні державне управління є одним з видів державної діяльності, до якої належать: законодавча діяльність, що здійснюється органами представницької влади (Верховною Радою України, органами регіонального, місцевого самоврядування); виконавчо-розпорядча діяльність, яку здійснюють органи виконавчої влади на чолі з Кабінетом Міністрів України і юрисдикційна, контрольно-наглядова діяльність, яка здійснюється судовою владою, прокуратурою та спеціальними контрольно-наглядовими органами.

У вузькому розумінні державне управління, як безпосередня управлінська діяльність, – це діяльність, яка здійснюється на основі законодавства спеціально створеними органами виконавчої влади для врегулювання суспільно-економічних, політичних та інших відносин в державі.

Предмет адміністративного права складають суспільні відносини, які виникають в процесі управлінсько-розпорядчої діяльності органів державної виконавчої влади, та регулюються нормами адміністративного права. Адміністративно-правові норми визначають компетенцію управлінських органів та правовий статус службовців, їх службову поведінку, сприяють налагодженню правових зв`язків суб`єктів та об`єктів управління.

Норми адміністративного права також встановлюють чисельні правила поведінки громадян, організацій та посадових осіб (наприклад, правила торгівлі, суспільного порядку, охорони праці, навколишнього середовища та інші) та адміністративну відповідальність за порушення цих правил, порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення.

Методи адміністративного права – це засоби, способи та прийоми, за допомогою яких здійснюється правовий вплив на предмет адміністративного права. Переважно це – зобов’язання, заборони та адміністративно-правовий примус. У ряді випадків застосовують і певні дозволи. Наприклад, дозвіл одержувати певну інформацію для здійснення покладених на орган чи посадову особу завдань.

Переважними методами правового регулювання в адміністративному праві є авторитарний (імперативний, наказовий,владний) та субординаційний. Авторитарний метод виправданий «нерівністю» сторін адміністративних правовідносин, а саме: наявністю владного суб`єкту управління та підвладністю іншої сторони, яка виступає об`єктом управління. Наприклад, відносини податкової адміністрації з будь-яким платником податків. Субординаційний метод передбачає одержання обов`язкової згоди на дії об`єкта управління від суб`єкта управління.

За структурою адміністративне право поділяється на публічне та приватне.

Адміністративне публічне право охоплює норми права, що застосовуються до відносин між державою та юридичними особами, які не належать до іноземної держави. Такі норми містяться у законах України «Про об’єднання громадян», «Про державну податкову службу в Україні» тощо.

Адміністративне приватне право охоплює сукупність норм, що регулюють відносини управлінського характеру, які виникають між державою та фізичними особами. Адміністративне приватне право регулює паспортний режим, порядок пересування іноземних громадян у країні, організацій і проведення демонстрацій, мітингів тощо.

За масштабністю дії правових норм в адміністративному праві виділяють:

загальну частину, яка розкриває поняття адміністративного права, зміст адміністративно-правових відносин, адміністративно-правовий статус суб`єктів адміністративного права, сутність методів і норм управління, поняття і склад адміністративного правопорушення і сутність адміністративного процесу;

особливу частину, яка розкриває сутність і зміст регулюючого впливу на економіку, соціально-культурну, адміністративно-політичну та міжгалузеві сфери;

– спеціальну частину, яка регулює адміністративно-правову діяльність суб`єктів управління (органів внутрішніх справ, митних органів).

Джерела адміністративного права – це зовнішні форми відображення адміністративно-правових норм. Адміністративні правовідносини врегульовуються Конституцією України, чисельними законами («Про державну службу», «Про місцеве самоврядування», «Про об`єднання громадян», «Про міліцію»), а також підзаконними нормативними актами. Важливішим джерелом адміністративного права є Кодекс України про адміністративні правопорушення, який був прийнятий 7 грудня 1984 р. і введений в дію 1 червня 1985 р. Він складається з 5 розділів: Розділ Ι «Загальні положення», Розділ ΙΙ «Адміністративне правопорушення і адміністративна відповідальність», Розділ ΙΙΙ «Органи, уповноважені розглядати справи про адміністративне правопорушення», Розділ ΙV «Провадження в справах про адміністративне правопорушення», Розділ V «Виконання постанов про накладання адміністративних стягнень».

Адміністративне право України являє собою систему адміністративних правових норм, інститутів та нормативно-правових актів, що регулюють і охороняють особливе коло суспільних відносин у сфері державного управління.