7.1. Поняття сім'ї. Предмет, система і джерела сімейного права

Сім'я відіграє важливу роль у вихованні дитини, становленні особистості функціонуванні суспільства суспільних відносин зазнавало змін. Багатогранність правової природи цього соціального явища обумовлює складність у формулюванні його понять.

Сім'ю складають особи, які, спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Отже, сьогодні на законодавчому рівні чітко закріплені ознаки сім'ї. Враховуючи реалії сьогодення, розширено і перелік можливих підстав її створення. Запропонований концептуальний підхід має стати основоположним і для інших галузей права.

Зважаючи на вагомість сімейних відносин серед інших, вони регулюються не лише звичаями, але й нормами права. Сімейні відносини,регулюються „лише у тій мірі, в якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства” зазначається в ст.7 Сімейного кодексу України (СКУ). Тому поняття сімейних відносин ширше за поняття сімейних правовідносин.

Предметом правового регулювання сімейного права є відносини між подружжям, батьками та братами і сестрами, бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком, а у випадках, визначених законом, між іншими членами сім'ї та родичами.

За правовою природою ці відносини можуть бути особистого немайнового та майнового характеру.

Особливості сімейних відносин:

1. Специфічні юридичні факти є підставами їх виникнення – шлюб, народження дитини, усиновлення, договір патронату та інші.

2. Суб'єктами є лише фізичні особи.

3. Сімейні права та обов'язки є невідчужуваними (їх не можна продати, подарувати, заповісти).

4. В регулюванні цього виду суспільних відносин тісно переплітаються норми права з нормами моралі, звичаями, релігійними канонами.

Ці основні особливості дають підставу для виділення сімейного права з поміж інших галузей в окрему галузь із самостійним предметом правового регулювання.

Суб'єктами сімейних відносин є лише фізичні особи. Окремі елементи їх правоздатності в сімейному праві виникають не з моменту народження, а з досягненням певного віку (право на шлюб виникає в особи з досягненням шлюбного віку). Натомість до досягнення повноліття дитина може вчиняти певні юридично значимі дії самостійно, без згоди батьків чи інших законних представників (наприклад, з семи років давати згоду на зміну свого прізвища в разі зміни прізвища обома батьками, з десяти років давати згоду на визначення свого місця проживання і т.п.).

Систему сімейного права, його структуру складають окремі правові інститути, норми, які перебувають у певній послідовності. Загальна частина містить норми, які стосуються усіх сімейних правовідносин, зокрема норми, що визначають засади та джерела їх правового регулювання, коло учасників, підстави застосування до сімейних відносин цивільного законодавства, а також аналогії закону чи аналогії права, порядок реалізації сімейних прав, обов'язків та механізм їх захисту. Особлива частина включає інститути, наприклад, шлюбу, материнства (батьківства), правового режиму майна подружжя, батьків та дітей, аліментів, форм виховання дітей, що залишились без батьківської опіки тощо.

Отже, сімейне право – це система правових норм, спрямованих на врегулювання особистих немайнових та майнових відносин між подружжям, батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, опікунами, піклувальниками та підопічними, патронатними вихователями та їх вихованцями, інших сімейних відносин між членами сім’ї та родичами.

До джерел сімейного права відносяться нормативно-правові акти, які в сукупності складають сімейне законодавство. Загальні засади правового регулювання сімейних відносин визначені Конституцією України. У ній зазначається, що шлюб грунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї (ст.51).

Основним регулятором сімейних правовідносин є Сімейний кодекс України, прийнятий 10 січня 2002 р., який вступив в дію з 1 січня 2004 р. Розробка і прийняття нового Сімейного кодексу стало вирішальною подією у реформуванні національного сімейного законодавства, в концепцію розвитку якого закладені принципи:

– демократичності, рівності, гарантування прав та свобод особи;

– зміцнення сім'ї та утвердження її ролі в суспільстві;

– побудови сімейних відносин на паритетних засадах, почуттях взаємної любові та поваги, підтримки;

– виховання у дітей почуття обов'язку перед батьками та іншими членами сім'ї, а натомість забезпечення кожній дитині сімейного виховання, можливостей духовного та фізичного розвитку.

Правові норми, запроваджені цим кодексом, сформульовані із врахуванням практики застосування Кодексу про шлюб та сім'ю України 1969 р., положень законодавства зарубіжних країн, пропозицій, висловлених науковцями та практичними працівниками. Норми Сімейного кодексу відповідають реаліям сьогодення, європейським стандартам правового регулювання, узгоджені з положеннями міжнародних актів, насамперед Загальної декларації прав людини та Конвенції ООН про права дитини, ратифікованих Україною.

Варто звернути увагу на нові норми, що з’явилися у Сімейному кодексі. Належне місце серед регуляторів сімейних відносин зайняв шлюбний договір. Новий вид своєрідного за своєю правовою природою договору дозволяє членам сім'ї вирішити важливі питання, передусім, матеріально-побутового характеру, індивідуально для кожної життєвої ситуації.

Вперше задекларовано можливість вирішення окремих питань, керуючись звичаями. Зокрема, запроваджено такий унікальний правовий інститут, як заручини. Відлунням вимог практики стало і врегулювання відносин жінки та чоловіка, що проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу (так званий „громадянський шлюб), повернення в законодавство однієї із можливих форм виховання дітей – патронату.

Сімейний кодекс охоплює широке коло відносин у сфері сім'ї, регулює особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками і дітьми, усиновлювачами та усиновленими, бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком, іншими членами сім'ї.

За своєю структурою СК складається із семи розділів: І. Загальні положення; II. Шлюб. Права та обов'язки подружжя, III. Права та обов'язки матері, батька і дитини; IV. Влаштування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування; V. Права та обов'язки інших членів сім'ї та родичів; VI. Застосування Сімейного кодексу України до іноземців та осіб без громадянства. Застосування законів іноземних держав та міжнародних договорів в Україні; VII. Прикінцеві положення.

До регуляторів сімейних відносин належить також низка законів, зокрема Закон України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 р., Закон України "Про освіту'' від 23 травня 1991 р., Закон України "Про власність" від лютого 1991 р., Закон України "Про органи реєстрації актів громадянського стану" від 24 грудня 1993 р. Підлягають застосуванню також окремі положення Цивільного кодексу України та Цивільного процесуального кодексу України. Важливу роль відіграють