Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекции ОП.doc
Скачиваний:
7
Добавлен:
15.11.2019
Размер:
1.32 Mб
Скачать

5.5. Здійснення цивільних прав і виконання обов’язків. Захист

цивільних прав. Позовна давність

Суб’єктивне цивільне право – це міра можливої поведінки уповноваженої особи, якій відповідає поведінка забов’язаної особи.

Зміст суб’єктивного цивільного права полягає у можливості для уповноваженої особи:

– поводити себе певним чином;

– вимогати певної поведінки від інших осіб;

– звертатися у разі необхідності до державних органів(суду та ін.) за захистом порушеного права.

Цивільний кодекс встановлює принципи та межі здійснення цивільних прав, які полягають в наступному:

– особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх прав не може бути підставою для їх припинення. Особа може відмовитися від свого майнового права, передати своє майнове право за плату або безоплатно. Здійснювати свої цивільні права особа повинна у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа повинна поважати права інших осіб і не повинна порушати їх, не зловживати своїми правами, не завдавати шкоду іншим особам, довкіллю або культурній спадщині, не порушувати моральні залади суспільства. Не допускається використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку та недобросовістна конкуренція.

Суб’єктивне цивільне право може бути реалізоване як особисто, так і через інших осіб – представників. Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона(представник) забов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво буває обов’язковим і добровільним (договірним).

Обов’язкове представництво встановлюється законом (батьки є представниками їх неповнолітніх дітей, прокурор-представник інтересів держави в суді).

Добровільне (договірне) представництво виникає на підставі договору або довіреності. Довіреність – це письмове повноваження, яке одна особа видає іншій особі для представництва своїх інтересів перед третіми особами. За обсягом повноважень довіреності бувають:

– одноразовими – на здійснення однієї конкретної дії (наприклад, продаж будинку);

– спеціальними – на здійснення певних однорідних дій (наприклад, отримання пенсії особи, що не може самостійно її отримати);

– генеральними (загальними) – на повне управління майном.

Субєктивний цивільний обовязок – це міра обов’язкової поведінки особи забов’язаної. Цивільні обов’язки повинні виконуватися у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Не можна вимагати від особи здійснення дій, які не є обов’язковими для неї. Виконання цивільних обов’язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або законом.

Суб’єкт цивільних правовідносин має право на захист порушеного права або охоронюваного законом інтересу, звернувшись до суду. Законодавством передбачено такі способи захисту цивільних прав особи:

– визнання права (права власності на певну річ);

– відновлення становища, яке існувало до моменту порушення права (повернення речі з чужого незаконного володіння);

– припинення дій, що порушували право (припинення забруднення довкілля суб’єктом господарювання);

– присудження до виконання обов’язку в натурі (у разі порушення строку проведення ремонту забов’язана сторона все одно повинна закінчити ремонт);

– припинення або зміна правовідношення (розірвання договору оренди земельної ділянки у разі її нецільового використання);

– компенсація моральної шкоди ( у разі опублікування у пресі неправдивих відомостей про особу);

– стягнення у правопорушника збитків, у випадках передбачених законом чи договором (неустойка, штраф, пеня).

Зазначені способи захисту цивільних прав реалізуються за допомогою спеціальних засобів: через подання позову до суду, іноді в адміністративному порядку шляхом звернення до органів державної влади та місцевого самоврядування, шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису на борговому документі, самообороною, яка допускається в умовах необхідної оборони або крайньої необхідності.

Повнота захисту цивільних прав в багатьох випадках залежить від додержання строків, встановлених законом. Суттєве значення має строк позовної давності – це строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати судового захисту цього права.

Позовна давність встановлена для стабільності та визначеності цивільних правовідносин, для оперативного реагування на порушення цивільних прав, полегшення розгляду спорів в суді.

Строки позовної давності поділяються на загальні та спеціальні. Загальний строк позовної давності встановлений в три роки.

Спеціальна позовна давність в один рік встановлюється для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені); про спростування недостовірності інформації, поміщеної у засобах масової інформації; у зв’язку з перевезенням вантажу, пошти; про оскарження дій виконавця заповіту; про розірвання договору дарування; про переведення на співвласника прав та обов’язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частку у праві спільної часткової власності.

Позовна давність у п’ять років встановлюється до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства чи обману, строк у десять років застосовується до вимог про застосовування наслідків нікчемного правочину.

Сторони не можуть скорочувати строки позовної давності, встановлені законом. Але за домовленістю сторін вони можуть бути збільшені.

Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг позовної давності зупиняється якщо пред’явленню позову перешкоджала надзвичайна або непереборна сила; у разі відстрочення виконання забов’язання (мораторій) на підставах, встановлених Законом; у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акту, який регулює відповідні відносини; якщо позивач або відповідач перебуває у складі збройних сил України, що приведені на військовий стан. Після припинення названих обставин перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Перерив перебігу позовної давності відбувається коли боржник вчинив дії, які свідчать про визнання ним обов’язку (сплатив частину боргу).Після перериву перебіг позовної давності починається заново.

Незалежно від спливу строку позовної давності заява про захист цивільного права має бути прийнята судом до розгляду. Суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі. Але якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позовна давність не поширюється на вимоги про порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом;на вимоги вкладника до банку або іншої фінансової установи про повернення вкладу; на вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим пошкодженням здоров’я, або смертю; на вимоги про визнання незаконним правового акта органу державної влади або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності чи інше речове право.