6.4. Час відпочинку, види відпустки, класифікація і порядок надання

Час відпочинку – це частина календарного періоду, коли працівник звільняється від виконання трудових обов’язків. Законодавством України встановлені: перерви протягом робочого дня, щоденний відпочинок (міжзмінна перерва, вихідні дні, тижневий відпочинок), святкові і неробочі дні, відпустки. Перерва для відпочинку і харчування надається як правило через 4 години після початку роботи, але не більше, ніж на 2 години. Час її початку і закінчення обирається згідно з внутрішнім трудовим розпорядком. Якщо за умовами виробництва перерву встановити неможливо, працівникам надаються умови для прийому їжі під час робочого часу. Перерва для відпочинку і прийому їжі не включається до робочого часу і не оплачується. При роботі на відкритому повітрі в холодний час за рішенням власника і профкому встановлюються перерви і місця для обігріву. Вони включаються до робочого часу.

Щотижневий безперервний відпочинок (вихідні дні). При 5-тиденному робочому тижні надаються два вихідних дні на тиждень, як правило поспіль (субота, неділя). При 6-тиденному робочому тижні – один вихідний день. Загальний вихідний день – неділя. На безперервно діючих підприємствах, де робота не може бути перервана в загальний вихідний день, а також у зв’язку з необхідністю обслуговування населення (магазини, театри, музеї, кінотеатри, ресторани), вихідні встановлюються місцевими радами. Робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні можливе за згодою профкому в виключних випадках. Виконання роботи у вихідні дні оформляється наказом власника. Вона компенсується оплатою в подвійному розмірі або наданням дня відпочинку. Правило про неможливість залучення до роботи в дні щотижневого відпочинку не застосовується до працівників безперервно діючих підприємств, організацій, що працюють у дні відпочинку (магазини, музеї, театри, кінотеатри).

Відпустка – час відпочинку, обчислюється в календарних днях, надається працівникам із збереженням місця роботи і зарплати. Право на відпустку мають усі громадяни, які знаходяться в трудових відносинах з власником незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої приналежності, а також особи, що працюють по трудовому договору у фізичних осіб. Право на відпустку мають іноземні громадяни, що працюють в Україні. Законодавство України передбачає наступні види відпусток:

– щорічна (основна); оплачувана відпустка;

– додаткова за роботу в шкідливих, важких умовах праці;

– відпустка у зв’язку з навчанням без відриву від виробництва;

– творчі (закінчення дисертації);

– соціальні у зв’язку з вагітністю та родами; по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років; додаткові відпустки матерям, що мають двох дітей до чотирнадцяти років;

– без збереження зарплати.

Щорічна основна відпустка. Її тривалість не менше 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік. Вона обчисляється від дня укладання трудового договору. Святкові та неробочі дні не враховуються при визначенні тривалості відпусток. Неповнолітнім працівникам (до 18 років) відпустка надається тривалістю в 31 день. Сезонним і тимчасовим працівникам відпустка надається пропорційно відпрацьованого часу.

Додаткові відпустки за роботу в шкідливих і тяжких умовах праці до 35 календарних днів встановлюються колективними договорами залежно від атестації робочих місць. Додаткова відпустка тривалістю до 7 календарних днів надається працівникам з ненормованим робочим днем згідно з переліком посад, робот, професій, визначених колективним договором або колективною угодою. До стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховується час фактичної роботи, у т.ч. на умовах неповного робочого часу, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і зарплата (повністю або частково). Перша відпустка надається після 6-ти місяців роботи на першому робочому місці, а відпустки в наступні роки (відповідно до черги) – за відпрацьований працівником рік. За бажанням працівника в зручний для нього час відпустки надаються:

– неповнолітнім (до 18 років);

– жінкам перед відпусткою у зв’язку з вагітністю і родами;

– жінкам, що мають двох або більше дітей у віці до 5 років або дитину-інваліда, самотнім матері або батьку, що виховує дитину.

Черговість наданням відпусток визначається графіками, що затверджуються профкомом і власником. Він доводиться до всіх працівників не пізніше, ніж за 2 тижні до встановленої графіком відпустки. На вимогу працівника відпустка переноситься на інший період: якщо власник порушив строк повідомлення про час щорічної відпустки; у зв’язку з тим, що працівник знаходиться на лікарняному листку і при співпаданні щорічної відпустки з учбовою відпусткою; якщо він несвоєчасно виплатив зарплату за час щорічної відпустки. За письмової згоди працівника і з узгодженням з профкомом щорічна відпустка може бути перенесена як виняток у зв’язку з тим, що використання відпустки за графіком може несприятливо позначитись на роботі підприємства. Забороняється ненадання щорічної відпустки повної тривалості протягом двох років поспіль, а також ненадання її протягом робочого року неповнолітнім (до 18 років) і працівникам, що мають додаткові відпустки за роботу у важких і шкідливих умовах. На прохання працівника щорічна відпустка може бути розділена на частини за умови, що основна безперервна частина буде становити не менше 14 календарних днів. Зарплата працівника за час відпустки виплачується не пізніше, ніж за 3 дні до її початку. Відкликання із щорічної відпустки можливе для запобігання стихійному лиху, нещасним випадкам на виробництві за умови, що основна частина відпустки становитиме не менше 14 календарних днів.

Відпустки без збереження зарплати надаються в певних випадках і обов’язковому порядку. З родинних обставин та інших причин може бути надана відпустка без збереження зарплати на строк за згодою сторін, але не більше 15 календарних днів на рік.

Додаткові оплачувані відпустки у зв’язку з навчанням надаються працівникам, що успішно навчаються без відриву від виробництва на період установчих занять, виконання лабораторних робіт, здачі заліків та іспитів для студентів 1-2 курсу незалежно від рівня акредитації в розмірі 30 календарних днів щорічно, для студентів 3-4 курсів – 40 днів щорічно. На період здачі державних іспитів відпустка надається в розмірі 30 календарних днів. Для підготовки та захисту дипломного проекту студентом вузів 3 і 4 рівня акредитації надається відпустка 4 місяці.