2.3. Система права: норми права, галузі і інститути права

Як будь-яке соціальне явище, право окрім зовнішньої форми, має внутрішню побудову. Система права – це внутрішня структура права, що складається із взаємоузгоджених норм, інститутів, підгалузей і галузей права.

Системі права властиві такі риси:

– її первинними елементами є норми права, які об’єднуються в більш великі утворення – інститути, підгалузі, галузі;

– її елементи внутрішньо узгоджені, взаємопов’язані, що надає їй цілісності;

– вона обумовлена соціально–економічними, політичними, національними, релігійними, культурними, історичними факторами;

– має об’єктивний характер, бо залежить від об’єктивно існуючих суспільних відносин і не може утворюватися за суб’єктивними уподобаннями людей.

Поняття «система права» слід відрізняти від поняття «правова система». Останнє ширше за своїм обсягом і включає в себе поруч з системою права також юридичну практику і домінуючу правову ідеологію. В світі існують романо-германська, англосаксонська та інші правові системи. І кожна з них має свою систему права. Таким чином, правова система і система права співвідносяться як ціле і її складова частина.

Первинним ланцюжком системи права є норма права – це загальнообов’язкове, формально визначене правило поведінки, що встановлюється, санкціонується і забезпечується державою для регулювання суспільних відносин.

Норма права має внутрішню структуру, яка складається з гіпотези, диспозиції і санкції.

Гіпотеза – це частина норми права, яка містить умови, обставини, з настанням яких суб'єкти права мають здійснювати свої права та обов'язки, вказані в диспозиції цієї норми.

Диспозиція – це складова частина норми права, що визначає саме правило поведінки суб'єкта при наявності вказаних у гіпотезі обставин.

Санкція – це складова частина норми права, яка передбачає юридичні наслідки невиконання правила поведінки, вказаного у диспозиції.

Таким чином, всі елементи норми права логічно випливають один з одного, утворюючи цільну упорядковану систему.

Щоб визначити місце та роль норм права в системі правового регулювання, глибще пізнати їх природу та значення, їх поділяють на види:

1. За функціональною спрямованістю норми права поділяються на:

– регулятивні (правоустановчі), що встановлюють права та обов’язки суб’єктів;

– правоохоронні, що встановлюють вид і міру відповідальності за порушення прав і невиконання обов’язків;

2. За предметом правового регулювання (за галузями права) норми права поділятьюся на: норми конституційного, адміністративного, цивільного та інших галузей права.

3. За функціями у правовому регулюванні норми права поділяються на:

– матеріальні, що встановлюють бажане правило поведінки, права та обов’язки суб’єктів;

– процесуальні, що регламентують порядок, форми і методи реалізації прав та обов’язків, встановлених в матеріальних нормах права;

4. За характером диспозиції:

– зобов’язуючі, що закріплюють обов’язки суб’єктів;

– забороняючі, що містять заборону на здійснення тих чи інших дій;

– уповноважуючі, що наділяють суб’єктів певними правами;

5. За способом виразу правила в диспозиції:

– імперативні (категоричні), що однозначно закріплюють перелік прав і обов’язків суб’єктів і не допускають жодних відхилень;

– диспозитивні, що встановлюють права і обов’язки суб’єктів, але допускають можливість вибору поведінки в межах норми.

Існують й інші підстави класифікації норм права.

Норми права, як певний ланцюжок системи права, об’єднуються в інститути і галузі права.

Основним структурним елементом системи права є галузь права.

Галузь права – це сукупність правових норм, що регулюють якісно однорідну сферу суспільних відносин своїм особливим методом.

Кожна галузь права характеризується власним предметом і методом правового регулювання.

Предмет правового регулювання – це сукупність якісно однорідних суспільних відносин, врегульованих правовими нормами. Наприклад, галузь цивільного права України регулює майнові і особисті немайнові відносини фізичних і юридичних осіб.

Метод правового регулювання – це сукупність засобів, прийомів впливу права на суспільні відносини. Метод відповідає на питання як, яким чином право здійснює свій регулятивний вплив. Для кожної галузі права характерний свій набір методів правового регулювання.

Виділяють такі методи правового регулювання:

– імперативний – метод владних приписів, заснований на заборонах, обов’язках, покараннях;

– субординаційний – заснований на владному підпорядкуванні одного суб’єкта іншому.

– диспозитивний – метод рівності суб’єктів правовідносин, координування, заснований на дозволах;

– метод заохочування за певну корисну, з точки зору права, поведінку;

– рекомендаційний метод – це порада у здійснені бажаної для суспільства і держави поведінки;

Залежно від предмету і методу правового регулювання галузі права поділяються на конституційне, адміністративне, фінансове, кримінальне, цивільне, господарське, трудове, сімейне, земельне, екологічне, адміністративно-процесуальне, цивільно-процесуальне, кримінально0процесуальне право тощо.

Залежно від характеру галузі права поділяються на матеріальні та процесуальні. Матеріальні галузі регулюють права та обов’язки суб’єктів у конкретних правовідносинах. Це конституційне, адміністративне, цивільне, трудове та інші галузі права. Процесуальні галузі – закріплюють порядок застосування матеріального права (цивільний, кримінальний, адміністративний та інші процеси).

Галузь права у свою чергу складається з інститутів права.

Інститут права – це відокремлена група взаємопов’язаних правових норм певної галузі права, що регулюють якісно однорідні суспільні відносини. Наприклад, галузь цивільного права включає такі інститути, як інститут права власності, інститут авторського права, інститут зобов’язального права та інші, галузь трудового права складається з інститутів трудового договору, робочого часу і часу відпочинку, оплати праці тощо.

Інститути права поділяються на:

– галузеві – в яких всі норми права належать до однієї галузі (інститут дарування – в цивільному праві, інститут оплати праці – в трудовому праві);

– міжгалузеві – які містять норми права, що належать до різних галузей (інститут договору – в цивільному, трудовому праві).

Декілька однорідних інститутів права, що регулюють більш вузьку групу суспільних відносин, ніж галузь права, утворюють підгалузь права.

Підгалузь права – це складова частина галузі права, яка об’єднує норми права, що регулюють суспільні відносини певного типу. Наприклад, підгалуззю цивільного права є авторське право, спадкове право, трудового права – право соціального забезпечення і соціального захисту населення.