7.3. Припинення шлюбу

Припинення шлюбу – це припинення між жінкою та чоловіком відносин, що виникли на підставі реєстрації шлюбу, у випадках смерті, оголошення померлим одного з них або розірвання шлюбу. Отже, підставами припинення шлюбу є такі юридичні факти як смерть, оголошення одного з подружжя померлим, розірвання шлюбу.

У разі з'явлення особи, оголошеної померлою, а відповідне рішення суду скасоване, її шлюб з іншою особою поновлюється за умови, що ніхто з них не уклав повторного шлюбу. Розірвання шлюбу відбувається за заявою одного з них або спільною. Розгляд таких заяв віднесено законом до компетенції державних органів: місцевого суду та органу реєстрації актів цивільного стану.

Державний орган реєстрації актів цивільного стану розриває шлюб між подружжям за їх спільною заявою, за умови відсутності у них неповнолітніх дітей. Спільна заява подружжя передбачає їх взаємну згоду на розірвання, яка підтверджується особистою присутністю кожного з них або письмово.

В такому ж порядку шлюб розривається за заявою одного з подружжя, якщо другий визнаний судом безвісно відсутнім або визнаний недієздатним під час шлюбу, або засуджений до позбавлення волі на строк не менш, як на три роки. Державний орган реєстрації актів цивільного стану виносить постанову про розірвання шлюбу після закінчення місячного строку з дня подання заяви, реєструє даний юридичний факт і видає відповідне свідоцтво. З дня винесення такої постанови шлюб вважається припиненим, в паспортах роблять відмітки про розірвання шлюбу. Такий порядок називають спрощеним. Майнові спори між подружжям не є перешкодою для його застооування, вони вирішуються у суді.

Якщо є взаємна згода осіб на припинення подружніх відносин між ними, але вони мають спільних дитей, то відповідну заяву вони можуть подати лише до суду. Питання розподілу обов'язків щодо подальшого виховання дітей, визначення місця їх проживання батьки зобов'язані вирішити шляхом укладення договору і представити його в суд. В такий же спосіб допускається врегулювання розміру аліментів на утримання дитини, однак, щодо такої домовленості Сімейний кодекс вимагає письмову форму з нотаріальним посвідченням. Після проходження місячного строку з дня подання заяви суд постановляє рішення.

В разі незгоди одного із подружжя на припинення шлюбу інший має право звернутися із позовом до суду, керуючись відповідними положеннями Цивільного процесуального кодексу України. Чоловік та жінка позбавлені такого права, а суд повинен відмовити їм у прийнятті позовної заяви в період вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини. Однак, це правило не застосовується, якщо один із подружжя вчинив злочин щодо другого з подружжя або дитини або якщо батьківство зачатої, ще не народженої дитини визнане іншою особою, або батьком дитини визнано іншу особу (ст.110 СКУ).

На суд покладається обов'язок вжити заходів до примирення подружжя. З цією метою суд може відкласти розгляд справи на строк не більше шести місяців. Під час судового розгляду встановлюються також причини розлучення, переліку яких Сімейний кодекс не містить, для кожного випадку вони індивідуальні.

Найбільш поширені причини розлучення:негідна поведінка одного з подружжя; фізіологічні причини (наприклад, безплідність); втручання батьків; невідповідність поглядів на релігійні питання, інші.

Шлюб розривається, якщо подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (п.2 ст.112 СКУ).

Шлюб, розірваний у судовому порядку, припиняється з дня набрання чинності відповідним рішенням суду, але цей юридичний факт теж підлягає державній реєстрації в державному органі реєстрації актів цивільного стану. В паспортах ставлять відмітки про розірвання шлюбу.

Правові наслідки припинення шлюбу полягають у припиненні прав та обов'язків подружжя. Основним наслідком особистого немайнового характеру є право на залишення прізвища, набутого в шлюбі, або повернення дошлюбного прізвища, а майнового характеру – це припинення дії принципу спільності щодо майна, яке колишнє подружжя набуватимуть у майбутньому.

Інститут припинення шлюбу в Сімейному кодексі теж містить важливі нововедення, зокрема, щодо можливості поновлення шлюбу після його розірвання за умови, що колишні подружжя не укладали повторних шлюбів з іншими особами, а також щодо можливості встановлення сепарації – режиму окремого проживання подружжя. Сепарація, відома світовій практиці як передумова виваженості рішення подружжя розлучатися чи ні, є, по своїй суті, фактичним прпиненням шлюбних відносин, засвідченим актом державного органу. Встановлюється і скасовується такий режим тільки за рішенням суду. Правові наслідки сепарації чітко окреслені законом, а саме:

– майно, набуте в цей період, не вважається спільним;

– після спливу десяти місяців з дня встановлення сепарації перестає діяти презумпція батьківства;

– на усиновлення дитини одним із подружжя не вимагається згоди іншого.