Тема 22. Методика розслідування привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем

План лекції

1. Криміналістична характеристика привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.

2. Обставини, що підлягають установленню під час розслідування привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.

3. Типові дослідчі ситуації та програми перевірки заяв (повідомлень) про злочин на стадії порушення кримінальної справи.

4. Типові слідчі ситуації та програми розслідування початкового й наступного етапів.

5. Особливості тактики окремих слідчих дій під час розслідування привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.

1. Криміналістична характеристика привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем

Такий склад злочину передбачено ст. 191 розділу VI «Злочини проти власності» Кримінального кодексу України. Це, по суті, так звані «службові розкрадання», тобто навмисне, протиправне безоплатні звернення чужого майна на свою користь або на користь інших осіб, особою, якій таке майно було ввірено.

Головними елементами криміналістичної характеристики привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем є предмет злочинного посягання, спосіб учинення злочину, характеристика особи злочинця, типова слідова картина злочину та обставини вчинення розкрадання.

Предмет злочинного посягання. Предметом злочинів проти власності завжди є “майно”. Майно – це речі матеріального світу, яким притаманні специфічні ознаки фізичного (матеріальне тіло), економічного (має вартість) та юридичного характеру (є власник).

У випадку вчинення таких розкрадань предметами посягання постають: грошові кошти у готівковій або безготівковій формі, матеріальні цінності. З числа матеріальних цінностей частіше за все розкрадається майно, збут якого або використання за призначенням не є для розкрадачів особливо складним: великі партії виробів, сировина, напівфабрикати, техніка, готова продукція, котру злочинці можуть застосовувати для своїх потреб, наприклад засоби зв’язку, відеоапаратура, транспортні засоби або запчастини до них. Ураховуючи специфіку економічної сфери здійснення привласнення або розкрадання предметом також можуть бути цінні папери, зокрема облігації, акції, сертифікати, векселі.

Спосіб вчинення злочину. Службові розкрадання в загальному вигляді мають три форми: 1) привласнення; 2) розтрата; 3) заволодіння чужим майном шляхом зловживання особою службовим становищем. Кожна з цих форм злочинної діяльності має свою специфіку способу вчинення злочину залежно від цілої низки обставин, зокрема: загальний стан економіки та окремих її галузей; безпосередньої сфери господарської діяльності (у сфері підприємництва, торгівлі, сільського господарства, будівництва, вугільній галузі, банківського кредитування тощо).

До універсальних способів підготовки до розкрадання можна віднести: 1) ознайомлення з певним видом діяльності, сферою виробництва та обрання предмета посягання; 2) формування складу злочинної групи (якщо створюється організована група, здійснюється розподіл ролей між членами групи); 3) моделювання можливих способів створення резерву для розкрадання (наприклад, у виробничій сфері резерви створюються шляхом омани постачальника, завищення обсягу платежів за куплений товар, виготовлення продукції з неврахованої сировини або за зміненою технологією – зниження жирності, збільшення вологості, – списання сировини на зіпсування, відходи, здійснення підлогу в документах тощо; в підприємницькій сфері реєстрація підприємства відбувається тільки для здійснення однієї або декількох операцій із розкрадання грошових коштів і матеріальних цінностей, виготовлення фальшивих засновницьких документів підприємства, включення в дійсний статут підприємства певних видів діяльності, що вимагають значних капітальних вкладень, отримання банківських кредитів під приводом розвитку виробництва або освоєння нових технологій, включення умов обов’язкової передоплати в договори підряду, постачання, купівлі-продажу тощо); 4) обрання каналу сбуту та реалізації викраденого майна або способів отримання викрадених безготівкових коштів; 5) визначення способів приховування злочину тощо.

До розряду універсальних способів безпосереднього заволодіння можна віднести такі: а) отримання грошових коштів із каси підприємства на підставі фіктивних документів (підроблених кошторисів, звітів про відрядження, представницьких витрат тощо); б) виписка безтоварних накладних із подальшою реалізацією товару постачальником за домовленістю про це з отримувачем; в) оплата фактично не виконаних робіт чи не наданих послуг; г) винесення або вивезення майна з території без документів або за підробленими документами; д) розтрата грошових коштів, отриманих під звіт на потреби підприємства; е) включення до відомостей на оплату праці «мертвих душ»; ж) незаконна виплата службовим особам премій, допомоги, інших виплат, на що такі особи не мали права.

Приховування результатів заволодіння майном здійснюється такими способами: а) інсценування крадіжки або інших злочинів; б) внесення в документи неправдивої інформації, складання повністю підроблених документів; в) складання актів на списання майна; г) створення умов для знищення або зіпсування товарів, внесення змін до електронних баз даних, у засоби вимірювання; д) фіктивне банкрутство підприємства – коли для кредиторів і наглядових організацій створюється видимість фінансового краху тощо.

Способи вчинення злочину зумовлюють певні характеристики особи злочинця та певну слідову картину розкрадання.

Характеристика особи злочинця. Дані про особу розкрадачів містять відомості про їх посадовий стан, рольові функції в механізмі розкрадання, характер відносин із іншими співучасниками, вікові, психологічні та ділові якості. Особа такого злочинця – це завжди матеріально-відповідальна або службова особа, якій делеговані повноваження відносно певних матеріальних цінностей, що закріплено в матеріальному вигляді (наказ власника підприємства, посадові інструкції, статут, нормативні акти тощо).

Типова слідова картина. Як елемент криміналістичної характеристики типова слідова картина службових розкрадань найчастіше не зовсім асоціюється з традиційними слідами в криміналістиці, адже носіями доказової інформації (зміст або сліди підроблення) в таких злочинах є документи. Відповідно до ст. 27 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 р., документ – це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом її фіксації на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носії.

При цьому особливого значення для методики розслідування привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем набуває класифікація документів на види залежно від характеру й призначення інформації, що міститься в них. Так, виділяють групи документів, що підлягають вилученню та дослідженню під час розслідування злочинів у сфері підприємницької діяльності: 1) документи, які визначають економічну структуру і організаційно-правовий статус підприємства, а також стан фінансового контролю; 2) документи, що посвідчують провадження певного виду діяльності; 3) документи бухгалтерського обліку і звітності; 4) документи статистичного обліку; 5) документи оперативного обліку та звітності; 6) документи автоматизованого робочого місця (АРМ) бухгалтера, економіста, плановика, аналітика; 7) банківські документи; 8) касові документи; 9) підроблені (фальсифіковані) документи; 10) робочі записи посадових осіб та службовців, зміст яких має значення для кримінальної справи: доповідні записки, робочі зошити, календарі, записники тощо; 11) магнітні носії інформації: диктофонний запис наради, зборів тощо; фото-, кіно-, відеодокументи, що відбивають певні факти діяльності підприємства; 12) електронні копії письмових документів та інша електронна інформація.

Щодо традиційних слідів учинення розкрадань слід зазначити, що можливе існування матеріальних слідів-відображень (слідів пальців рук, слідів транспортних засобів тощо) та ідеальних слідів, отримуваних під час допитів осіб, що відносяться до вчинення злочину безпосередньо або взагалі є працівниками підприємства чи у сфері, де трапилося певне розкрадання.