2. Особливості порушення кримінальних справ про вбивство. Обставини, що підлягають установленню під час розслідування вбивства

Кримінальна справа про вбивство може порушуватися з будь-якого приводу, встановленого у ст. 94 КПК України. Але частіше такими приводами стають заява очевидців вбивства, безпосереднє виявлення ознак злочину і явка з повинною.

Підставою для порушення кримінальної справи про вбивство може служити:

1) виявлення трупа (або його частин) з ознаками насильницької смерті;

2) зникнення людини в обстановці, що вказує на ймовірність його вбивства.

Вирішення питання про порушення справи при виявленні трупа (або його частин), як правило, не викликає особливих труднощів. Навіть, якщо спочатку неясно, що саме сталося (вбивство, самогубство або нещасний випадок), звісно, все ж очевидною є необхідність порушити кримінальну справу для з’ясування цих питань у процесі слідства.

У цьому випадку перевірка проводиться протягом 10 днів в порядку ст. 97 КПК України таким чином:

1. Відбираються пояснення у відповідних осіб.

2. Наводяться довідки в медичних і інших установах (морг).

3. Доручаються проведення оперативно-розшукові заходів.

4. Проводяться перевірочні заходи (в тому числі така слідча дія як огляд місця події).

Під час розслідування вбивств підлягають встановленню таке коло обставин:

1. Чи мала місце подія злочину (це вбивство, самогубство або ж нещасний випадок)?

2. Місце і час скоєння вбивства.

3. Які конкретно використовувалися способи, засоби (холодна, вогнепальна зброя тощо)?

4. Хто скоїв злочин, чи засуджувалась раніше ця особа, або ж вбивство скоєно групою злочинців?

5. Мотиви скоєння злочину.

6. Відомості, які характеризують особу злочинця.

7. Обставини, які пом’якшують та посилюють вину та відповідальність.

8. Відомості про особу потерпілого, чи не було з його сторони протиправних дій (може бути це необхідна оборона).

9. Характер і розмір заподіяного збитку.

10. Причини й умови, що сприяли скоєнню злочину.

3. Типові слідчі ситуації і версії початкового та наступного етапів розслідування вбивств

Під час розслідування вбивств можуть складатися на початковому етапі такі слідчі ситуації:

1. Є заява особи про скоєне ним вбивство (явка з повинною).

Для даної ситуації характерний наступний алгоритм дій слідчого: допит заявника; в необхідних випадках провадження огляду цієї особи та її одягу; особистий обшук і обшук за місцем проживання; огляд місця події і трупа; призначення судово-медичної експертизи трупа; допити осіб, які знають про відносини між заявником і потерпілим, очевидців того, що сталося, а також осіб, з якими заявник спілкувався після скоєння злочину; отримання оперативно-розшуковим шляхом відомостей про заявника та потерпілого, їх взаєминах; призначення криміналістичних та інших судових експертиз, спрямованих на встановлення особи, яка скоїла злочин, та інших обставин вбивства; зіставлення та аналіз показань заявника і результатів проведених слідчих дій, а також інформації, отриманої оперативно-розшуковим шляхом.

2. Труп виявлено на місці події, особу загиблого встановлено, відомостей про злочинця немає.

Алгоритм дій (крім зазначених у першій ситуації): допити родичів, близьких, сусідів та інших свідків; отримання оперативно-розшуковим шляхом даних про особу потерпілого, його зв’язки, а також про коло підозрюваних осіб.

3. Труп виявлено поза місцем скоєння вбивства, особу загиблого встановлено, відомостей про злочинця немає.

Алгоритм дій: огляд місця події, включаючи підходи до нього, сусідніх будівель тощо; огляд трупа; доручення працівникам міліції щодо встановлення свідків злочину; допит особи, що виявила труп, родичів і близьких потерпілого, а також встановлених свідків.

4. Виявлено труп невідомої особи або частини трупа.

У даній ситуації найголовнішим завданням є встановлення особи загиблого. З цією метою проводиться ототожнення трупа або його частин з безвісно відсутніми громадянами, що являє собою комплекс слідчих дій та експертних досліджень. Дактилоскопічна експертиза – один із способів встановлення особи загиблого. Отримані з рук трупа відбитки пальців можуть бути використані для ідентифікації як у тих випадках, коли потерпілий раніше піддавався дактилоскопіюванню, так і тоді, коли при огляді або обшуку за місцем проживання або роботи зниклого виявлені і вилучені предмети, які мають на собі відбитки пальців, щодо яких встановлено, що вони залишені саме цією особою. До цього комплексу також включають проведення пред’явлення для впізнання трупа, якщо ознаки зовнішності істотно не змінені; фотографічне суміщення (аплікація) черепа з прижиттєвою фотографією зниклої особи; ідентифікація за збереженим волоссям людини; судово-медична експертиза.

При порушенні кримінальної справи за фактом зникнення потерпілого версії висуваються спочатку у вигляді загальних припущень:

1. зниклий живий;

2. зниклий мертвий.

Далі ці версії конкретизуються. У першому випадку, виходячи із способу та умов життя зниклого, стану його здоров’я, обставин зникнення, висуваються розшукові версії про причини відсутності особи.

У другому випадку проводяться наступні заходи: докладний допит заявника про обставини зникнення особи, спосіб його життя, психічні і фізичні особливості, можливі причини зникнення; виявлення і допити свідків; доручення органам дізнання перевірки місць можливого знаходження зниклого; отримання інформації, фотографій, зразків почерку, виявлення і вилучення слідів пальців рук, виявлених на його особистих речах і в житлі; перевірка зниклого за обліками невпізнаних трупів і постановка його на облік зниклих без вісті; звернення до населення; огляд службового приміщення, робочого місця, документів зниклого тощо.

На подальшому етапі розслідування характер ситуації залежить від того, чи встановлена особа підозрюваного. Якщо він відомий, то з’ясовується, чи визнає він вину або ні, чи діяв він в стані необхідної оборони, афекту тощо. Якщо особа, що скоїла злочин відома, то слідчий виходить з того, які у нього є виправдання відносно скоєного.

Проводяться такі слідчі дії:

1. огляд місця події;

2. пред’явлення для впізнання трупа, предметів;

3. допит осіб, які могли скоїти цей злочин.

4. очна ставка;

5. відтворення обстановки і обставин події;

6. обшук;

7. різні експертизи.

Типові версії про особу злочинця.

Виходячи із зібраних на початку розслідування даних, слідчий, як правило, може обмежити коло осіб, серед яких слід шукати вбивцю.