2. Поняття, класифікація техніко-криміналістичних засобів, прийомів, методів; правова регламентація і значення їх застосування в кримінальному судочинстві

Техніко-криміналістичний (криміналістичний) засіб – це будь-які прилади, інструменти, матеріали, речовини, використовувані для збирання і дослідження доказів: фотоапарат, електронно-оптичний перетворювач, штангенциркуль, слідокопіювальна стрічка, магнітний порошок тощо. Сукупність цих засобів становить криміналістичну техніку у вузькому розумінні терміна.

Техніко-криміналістичний прийом слід розуміти як найбільш доцільний, раціональний, ефективний спосіб роботи з техніко-криміналістичними засобами під час збирання, дослідження доказів. Прикладом слугують прийоми виявлення, фіксації, вилучення, забезпечення схоронності слідів тощо. Техніко-криміналістичні прийоми, зазвичай, поєднуються з тактичними прийомами слідчих дій.

Техніко-криміналістичний метод – це підхід до пізнання обставин розслідуваного злочину з використанням теоретичних положень криміналістичної техніки, техніко-криміналістичних засобів і прийомів. Застосовуються техніко-криміналістичні методи під час збирання і дослідження доказів, завдяки чому й пізнаються обставини розслідуваного злочину. Вони нерідко певним чином впливають на обрання тактики слідчих дій, а тому також здебільшого поєднуються з відповідними тактичними прийомами. До техніко-криміналістичних належать методи лабораторного дослідження речових доказів, фотографічні, фіксації ознак зовнішнього вигляду людини (наприклад, суб’єктивного портрета) тощо.

Техніко-криміналістичні засоби, прийоми, методи класифікують за різними підставами (в криміналістичній літературі переважно йдеться про поділ засобів).

За джерелом походження або за виникненням розрізняють такі групи техніко-криміналістичних засобів і методів: 1) розроблені в інших галузях науки й техніки і запозичені криміналістикою для використання без жодних змін: наприклад, оптичні засоби, фото-, відеоапаратура, хімічний метод; 2) розроблені в інших галузях науки й техніки і запозичені криміналістикою, але піддані певним змінам для використання в криміналістиці: наприклад, спеціалізовані фотоапарати, вимірювальні лупи, методи дослідження речових доказів із застосуванням невидимих променів спектра; 3) розроблені в криміналістиці спеціально для збирання і дослідження доказів: наприклад, порівнювальні мікроскопи, магнітні щіточки (пензлі), кулеуловлювачі, метод суб’єктивного портрета.

За призначенням (метою використання) виділяють техніко-криміналістичні засоби, прийоми і методи, призначені для: 1) збирання, попереднього вивчення доказів, фіксації перебігу слідчих дій: наприклад, засоби для роботи зі слідами пальців рук, лупи, фотоапарати, компас; 2) дослідження в лабораторних умовах речових доказів під час криміналістичних експертиз (також доекспертних (попередніх) досліджень): наприклад, мікроскопи, метод і апаратура для оптичної розгортки та фотографування поверхні кулі; 3) ведення криміналістичних обліків (накопичення, обробки, видачі інформації, що має значення для розкриття і розслідування злочинів) – зокрема автоматизовані пошуково-інформаційні системи, створені із застосуванням кібернетичних методів на базі електронно-обчислювальних машин (ЕОМ); 4) профілактики злочинів та створення умов, що сприяють їх розкриттю (засоби охоронної сигналізації, відеокамери для спостереження, хімічні й інші “пастки”, що залишають на злочинцеві додаткові сліди).

Переважно за вказаним критерієм виділяють як основні перші дві групи, одну з яких нерідко називають слідчою технікою, інколи «польовою криміналістикою» (Р.С. Бєлкін), а другу експертною, чи лабораторною, технікою. Аналогічним є розподіл на пошукову та експертну техніку (Л.Я. Драпкін, В.М. Карагодін), – відповідно технічні засоби поділяють на вузькоспеціалізовані та багатопрофільні.

Суб’єктами застосування техніко-криміналістичних засобів, прийомів і методів є особи, уповноважені на це: слідчий, дізнавач, спеціаліст, експерт, склад суду, інші.

Застосування засобів, прийомів і методів криміналістичної техніки як види діяльності належать до галузей певних спеціальних знань. Відповідно до сучасної юридичної доктрини, спеціальні знання – це незагальновідомі знання у галузях науки, техніки, ремесла і мистецтва, які не мають масового поширення і якими володіє обмежене коло фахівців. У широкому сенсі фахівець – це особа, яка має спеціальні знання і може набувати різного процесуального статусу, тобто може брати участь у кримінальному процесі як спеціаліст, і як експерт.

Застосування техніко-криміналістичних засобів, а отже пов’язаних із ними прийомів, методів, для розв’язання завдань кримінального судочинства регламентовано КПК України (передбачено прямо чи випливає з його норм) та іншими законами. Існують також відомчі нормативно-правові акти, якими регульовано порядок застосування техніко-криміналістичних засобів. Відповідні приписи слугують правовими підставами для використання криміналістичної техніки. Зокрема, застосування техніко-криміналістичних засобів, прийомів і методів: у стадії досудового розслідування під час слідчих дій передбачене ст. ст. 79, 82, 85, 85¹, 85², 114 КПК України та іншими, що регулюють процесуальний порядок провадження конкретних слідчих дій; у стадії судового розгляду відбувається на основі норм КПК України, якими регламентоване провадження під час судового слідства судових дій, спрямованих на дослідження доказів і одержання нових фактичних даних (гл. 26 КПК України), та передбачене ст. 87¹ КПК України; у перебігу експертних досліджень – зі ст. 75 КПК України; під час оперативно-розшукових заходів випливає зі ст.ст. 66, 103 КПК України та передбачене Законами України «Про оперативно-розшукову діяльність» (ст. 8 п. 9, 11), «Про міліцію» (ст. 11 п. 10, 12); для ведення криміналістичних обліків, профілактики злочинів передбачено зазначеними Законами (відповідно до ст. 8 п. 17 і ст. 11 п. 11, 13, 12). Застосування техніко-криміналістичних засобів, прийомів, методів згідно з вимогами КПК України, визнається процесуально-правовою формою.

Застосування техніко-криміналістичних засобів, прийомів і методів має відповідати певним умовам (принципам). Такими в криміналістичній літературі переважно вважають: 1) законність; 2) етичність, тобто відповідність нормам суспільної моралі; 3) науковість (наукову обґрунтованість, достовірність, відтворюваність, точність і надійність отриманих результатів); 4) безпечність (що стосується як безпосередньо засобів і методів, розміщення апаратури, так і кваліфікації суб’єктів застосування, насамперед слідчих, дізнавачів, оперативних працівників, прокурорів, спеціалістів, експертів); 5) забезпечення цілісності, незмінюваності досліджуваних об’єктів, використання передусім, таких засобів, прийомів, методів, які не спричинять їх руйнування (за винятком експерта); 6) ефективність – досягнення найефективніших результатів у якомога більш стислий термін.

Застосування техніко-криміналістичних засобів, прийомів, методів забезпечує збирання і дослідження доказів (доказової інформації). Отримані дані використовуються для побудови версій, планування розслідування злочинів; вони уможливлюють швидке і повне розкриття злочинних діянь, доведення винуватості осіб, які їх учинили, встановлення інших обставин, що становлять предмет доказування в кримінальній справі (ст. ст. 64, 23 КПК України), а відтак якісне виконання завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК України. У цьому полягає значення криміналістичної техніки для розслідування злочинів, судового розгляду кримінальних справ, установлення в них істини. Завдяки застосуванню криміналістичної техніки загалом підвищується ефективність боротьби зі злочинністю.

До того ж положення цього розділу науки криміналістики можуть використовуватися і використовуються ініціативно або на підставі нормативно-правових актів у інших сферах юридичної діяльності. Зокрема, в цивільному, господарському судочинстві під час роботи з доказами можуть застосовуватися техніко-криміналістичні засоби. Згідно зі ст. 6 Закону України «Про адвокатуру», адвокат у процесі здійснення професійної діяльності має право застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного законодавства. Інколи виникає необхідність у використанні нескладних техніко-криміналістичних засобів (наприклад, збільшувальних) нотаріусами, юрисконсультами. Безперечно, це сприяє більш ефективній професійній діяльності правознавців.