203. Проблема народонаселення та міжнародна трудова міграція.

Останніми роками демографічна проблема у світі набуває неабиякої гостроти.

Нерівномірне зростання населення в різних регіонах супроводжується інтенсивним процесом перерозподілу світового населення між ними. Частка населення економічно розвинених регіонів неухильно знижується (33,1% 1950 p., 27% 1975 p.) і до 2009 р зменшилася до 20,5%, тоді як частка регіонів Азії, Африки та Латинської Америки, що розвиваються, відповідно зростає (1950 p. - 66,9%, 1975 p. - 72,9% і за оцінкою 2009 p. - 79,5%). Для країн третього світу характерний "демографічний вибух", а в розвинених країнах спостерігається старіння і депопуляція населення. Подолання економічної відсталості регіонів, що розвиваються, необхідне для нормальних відносин між державами і для прогресу людства в цілому.

За прогнозами експертів ООН, до 2025 року населення світу досягне 8,3 млрд. людей. На земній кулі щорічно народжується більш ніж 130 млн. людей, вмирає 50млн.; таким чином, приріст населення складає близько 80 млн. людей.

В розвинутих країнах Європи навіть спостерігається депопуляція (зменшення кількості населення), У бідних малорозвинених країнах дітей народжується забагато, населення деяких подвоюється за 20-25 років, і ці країни не можуть будувати потрібну інфраструктуру, школи, шпиталі, створювати нові місця праці. Країни залишаються бідними з низьким рівнем життя і великою кількістю безробітних.

Міграція трудових ресурсів - це переміщення людей у територіальному просторі з метою пошуку місця роботи.

Міжнародна трудова міграція - це форма МЕВ, яка полягає у переливі трудових ресурсів з одних країн інші і виражає процес переозподілу трудових ресурсів між ланками світового господарства.

Міжнародна міграція робочої сили пов’язана з формуванням, розвитком та занепадом націй і держав. Вона є результуючою функцією цілого комплексу економічних та неекономічних чинників: її обумовлюють як різниця в рівнях поточних доходів, безробіття, необхідність пошуку роботи в інших країнах та інші економічні причини, так і війни, стихійні лиха інші позаекономічні події.

Як відомо, міграційні процеси мають позитивні i негативні наслідки.Так є чимало позитивних сторін:

- завдяки можливості міграції, сім'ї мігрантів можуть отримати засоби для вирішення скрутних становищ, спричинених переходом до ринкової економіки;

- значно знижує рівень безро6іття на укр.ринку праці;

- підвищує рівень кваліфікації, освоєння нових технологій, професій, систем організації виробництва трудових мігрантів.

204. Зайнятість і безробіття: види зайнятості, визначеність безробіття та його види, втрати економіки від циклічного безробіття.

Стан зайнятості є одним з основних індикаторів національної економіки. В ньому відображається те, як в суспільстві використовуються ресурси праці, а відповідно і можливості економічного росту. Основними параметрами, що характеризують стан зайнятості, становище на ринку праці можна назвати: * економічно активне населення (робоча сила); * економічно неактивне населення (не входить в склад робочої сили).

--- Зайнятість - це сукупність економічних, правових, соціальних, національних відносин, пов'язаних із забезпеченням працездатного населення країни робочими місцями та його участю у суспільно корисній діяльності, що приносить дохід.

До складу зайнятих належать:

* наймані працівники, особи, які працюють самостійно (підприємці, фермери, творчі працівники), зайняті в органах державної влади й управління;

* особи, котрі служать в армії або отримують професійну підготовку (учні, студенти денних форм навчання);

* особи, що виконують суспільно-оплачувані роботи;

* особи, зайняті вихованням малолітніх дітей, доглядом за інвалідами чи людьми похилого віку, громадяни інших країн, які проживають в Україні, працюють у народному господарстві.

Розрізняють три основні види зайнятості: повну, раціональну й ефективну.

Розрізняють основну і спеціальні форми зайнятості.

Безробіття - це соціально-економічне явище, за якого частина працездатного населення не може знайти роботу, стає відносно надлишковою, поповнюючи резервну армію праці.

Безробітними за класифікацією Міжнародної організації праці є особи, зареєстровані на біржі праці, які активно шукають роботу. Розрізняють такі види безробіття: -- фрикційне;-- структурне;-- циклічне.

Фрикційне безробіття виникає тоді, коли частина людей добровільно змінює місце роботи, частина шукає нову роботу через звільнення, частина тимчасово втратила сезонну роботу, а частина, особливо молодь, вперше шукає роботу. Структурне безробіття є продовженням фрикційного. Воно виникає тоді, коли в результаті НТП відбуваються важливі зміни в техніці, технології та організації виробництва, які змінюють структуру попиту на робочу силу.

Фрикційне безробіття має короткостроковий характер, а структурне - довгостроковий, тому і вважається більш важким.

Циклічне безробіття виникає за циклічних спадів, коли відбувається скорочення обсягів виробництва. Внаслідок цього падає сукупний попит на робочу силу і зайнятість скорочується, а безробіття зростає.