147. Європейська валютна система.

На основі “плана Делора” у 1991р. було розроблено Маастрихтський договір про Європ. союз, що передбачав поетапне форм-ня валют-екон. союза. 1-ий етап (1990-93рр.) ліквідовано усі обмеж-ня на вільне пересув кап-лів у ЄС, а також між ЄС та 3-ми країнами й прийнято програми, що визнач-ли конкр. цілі і показн антиінфляц. і бюджет. пол-ки. 2-ий етап (1994-98рр.)1) Створ-ня Європ. валют. інститута (ЄВІ) 2) Прийняття законод-ва, що забороняє підтримку діяльності держ. сектора шляхом кредит-ня ЦБ-ми його підпр-в і орг-цій в країнах-членах;3) Заборона брати на себе зобов”язання держ. сектора однієї з країн-членів другою країною-членом або ЄС в цілому; 4) Поправки у нац. законод щодо ЄЦБ. 5) Формув критеріїв конверг. 3-ій етап (1999-2002рр.) – етап переходоу до єдиної валюти. 1) З 99р. фіксуються вал курси євро до нац. валют країн-учасниць зони євро, а євро стає їх спільною вал-ю. 2) Євро замінює ЕКЮ у віднош 1:1. 3) Почала діяти Європ. система центр. Банків На цьому етапі євро було спільною грош. одиницею країн-учасниць, тоді як нац. валюта збер як паралельна грош. одиниця. 4) ЄСЦБ заохочує впровадження ЄВРО на св вал ринки. .Критерії конвергенції бюдж дефіцит не > 3 % ВВП, вал урядовий борг — 60 % ВВП, інфляція - на 1,5 п пункт у трьох країнах-чл з найн інфляцією, проці ставки за довгостр борг ЦП уряду не повинні > 2 п п такі ставки в 3 кр-членах з найнижчим рівнем інфляції, країна мусить також дотримуватися меж коливань курсів валют, установлених для ЄВС, протягом двох років перед приєднанням до вал союзу та не піддавати свою вал девальвації з власної ініціативи. Членами євродзони є Нім, Фр, Іт, Бельг, Данія, Голандія, Ісп, Ірл, Люкс, Фінл, Грец, Порт, Мальта, Кіпр, Словакія і Словенія. Не є членами єврозони : Великобританія Швеція, Данія Угрщина, Руминія, Болгарія, Польщ, Чехія, Латвія. Литва, Естонія.

148. Еволюція світової валютної системи (вс).

Паризька ВС 1867р. Принципи: 1) основа - золотомонетн. стандарт. 2) Кожна вал мала золот. вміст, відпов якого встан-ся їх золоті паритети. Валюти вільно конвертув у золото 3) Склався режим вільно плаваючих курсів валют. Якщо ринк. курс вал падав нижче паритету, то боржники віддавали перевагу розрах за міжнар. зобов”язаннями у золоті, а не в іноз. вал-х. Генуезька ВС (1922) Пр1) Основа – золото і девізи Нац кредитні гроші стали викор-сь як міжнар платіжно– резервні кошти.Фунт стерлінгів і $ США сперечалися за статус резервної валюти 2) Збережені золоті паритети. Конверсія валют у золото стала здійсн не тільки безпосередньо (США, Фр, В/б), а й через іноз валюти (Німечч і ще 30 країн ) 3) Відновл режим вільно змінних вал курсів. 4) Вал регулювання здійсн у формі активної вал політики, міжнар конфер та нарад. У 1922-28 рр. наступила відносна валют. стаб-ція. Бреттонвудська. ВС 1944: Пр: 1) заснов-й на золоті і двох резервних валютах – доларі США і фунті стерлінгів. 2) Збережені золоті паритети валют і впров-на їх фіксація в МВФ;( США прирівняли долар до золота - в 1934р 35дол. за 1тройську унцію =31,1035г.) 3) Девальвація більше 10% допускалася лише з дозволю МВФ. Встан-но режим фіксов. валют. курсів (відхил +/- 1% за Уставом МВФ і +/- 0,75% за Європ. валют. угодою). 4) створені валют.-кред. орг-ції МВФ і МБРР. 5 держави-члени МВФ могли надав. через механізм МВФ та ін шлях кредити в іноз валюті для фінансув дефіцитів платіж балансів. Ямайська ВС.Угода Принципи : 1) Введ стандарт СДР замість золото–девізного стандарту. 2) Юр-но завершена демонетизація золота: відмінені його офіц ціна, зол паритети, припин розмін $ на золото.. 3) знято обов’язковість обмежень офіц-х вал резервів 4)Країни отримали право вибору б-я режиму вал курсу. 6)Узаконювався режим плаваючих вал-х курсів замість фікс-х. 7) МВФ закликав посилити міждерж вал-е регул-ня. Проте за стандартом СДР ховається доларовий стандарт.