Вступ. Економічне мислення

1. Специфіка економічного мислення

(два тлумачення ЕМ – яка сфери застосування знань і вмінь і як певного способу мислення)

Мислення – відношення між людиною і оточуючим світом, система опосередкування реакцій людини на зовнішні умови існування через вищу нервову діяльність. Якщо „економічне мислення” – сфера застосування розумових здібностей людини, то так само як і всі інші сфери застосування розумових здібностей вона передбачає співіснування і взаємодію побутового і наукового мислення, теоретичного і емпіричного знання, стандартної і творчої праці (мислення) тощо. Надалі, наші зусилля спрямовуватимуться на формування наукової складової мислення майбутніх економістів. Більше того, не просто наукової, а теоретичної, фундаментальної, світоглядної складової мислення. Тобто ми більшою мірою будемо оперувати тлумаченням економічного мислення як певного способу мислення, як мисленні із використанням певних прийомів, процедур обробки інформації. Чому ми наважуємось відволікати Вашу увагу дисципліною, що систематизує достатньо загальні знання, знання, без яких здається можна обійтись при вирішенні поточних завдань господарської діяльності.

По-перше, ніякої теорії – це просто погана теорія. Необхідно розуміти як певна індивідуальна господарська діяльність співвідноситься із нормою. Не іншим підприємством, другом, думкою поширеною серед друзів – а необхідною з точки зору вимог об’єктивних закономірностей економічного розвитку діяльністю. Загальне бачення процесів, що відбуваються в господарській сфері суспільства – необхідна умова і основа активної участі в успішній (ефективній) економічній діяльності. Без здатності відрізняти закономірне, необхідне від суб’єктивного, випадкового жодна раціональна діяльність неможлива, в усякому разі ті, хто володіють такою здатністю краще, отримують суттєві конкурентні переваги і здатні вирішувати багато завдань краще за інших. Приклад із механіком, який бачив лише поламані автомобілі.

По-друге, кожна наша дія має як передбачувані нами, так і не передбачувані, часто ігноровані нами наслідки. Вміння розуміти невідомі нам суспільні наслідки індивідуальних рішень, індивідуального вибору, розуміння того, як наш індивідуальний вибір обмежується суспільним порядком, як стихійна, децентралізована взаємодія тисяч людей, що керуються власними цілями і планами може давати результати кращі за діяльність тисяч людей, що займаються свідомим плануванням. Приклад із дефіцитом за планової економіки і відсутністю дефіциту за стихійного ринкового саморегулювання.

По-третє, наука втілює накопичений людьми досвід ознайомлення з яким забезпечує людині можливість комунікації і взаємодії з іншими. І ви самі обираєте, з ким ви зможете обмінюватись інформацією вільно і легко – з тими, хто отримував її на зупинці автобуса, за стійкою бара в розмовах про поганий уряд чи хабарників, або з тими, хто отримував її в сфері професійної підготовки, там де формуються професіонали, знання яких дозволяють вирішувати професійні завдання з достатньо високим рівнем якості, з „суспільно необхідним рівнем якості” (приклад із спілкуванням в межах групи, сленг).

Тому надалі ми будемо говорити про специфіку економічної науки, специфіку теоретичного, а не просто економічного мислення.

Коли ми кажемо про „економічне мислення” ми кажемо про мислення людини, яка засвоїла певні принципи та моделі, відповідно, володіє науковими інструментами пізнання, роботи з інформацією, має цілісне бачення процесів і явищ економічного життя, яке відрізняється не поверховістю, сьогоденністю, популярністю, поширеністю, а комплексним, багатовимірним, досить складним і тому доступним лишу не чисельному колу професіоналів розумінням внутрішньої суті і причин економічних процесів, здатністю відрізняти сутність і форми прояву явища, закономірне випадкове, об’єктивно необхідне і суб’єктивне.

Що ж це за принципи, тобто власне в чому специфіка економічного мислення:

1. Людина існує лише як соціальна істота, тобто кожна її дія, обумовлена не лише її внутрішніми мотивами і рушійними силами діяльності, а й її взаємодією з іншими людьми. Така взаємодія має певним чином організовуватись і регламентуватись, кожен має виконувати певні ролі, інакше діяльність не може досягати результатів а ні індивідуальних а ні спільних. Отже, доки ми розглядаємо людину ізольовано – значна частка закономірностей, які регулюють її поведінку зникає, ми поринаємо в царство суб’єктивності, випадковості, індивідуалізму, де будь яке узагальнення безпідставно, якщо воно не ґрунтується на самих законах фізичного світу. Але коли ми розглядаємо людину, яка взаємодіє з іншими, ми стикаємось із об’єктивними залежностями, із необхідністю певних ролей, їх не випадковістю, закономірністю. Саме виділення ролей, які ми виконуємо в процесі суспільної взаємодії створює основу економічного мислення. Приклад із Робін Гудом.

2. Ми виходимо із раціонального вибору людиною способу використання обмежених ресурсів для задоволення своїх безмежних потреб. Звідси перша модель, яка відображає аксіому економічного мислення – обмеженість ресурсів. Модель ТВМ. Приклад із задачею про написання і оформлення листів – виграш від спеціалізації й взаємодії.

Принцип раціональності, тобто здатності обирати кращий для нас варіант і володіння необхідною для цього інформацією та процедурами вибору.

Принцип егоїстичність мотивів (не плутати із спрощенням системи мотивів) – кожен індивід керується досить визначеними ВЛАСНИМИ цілями економічної діяльності.

Стимули до розвитку – до зсуву межі виробничих можливостей в наших потребах, які завжди зростають швидше ніж наші виробничі можливості.

3. Всі форми взаємодії між людьми можна розглядати як обмін діяльністю та її результатами. Необхідність такого обміну випливає з наведеного прикладу – виграш від спеціалізації й кооперації. В суспільстві система такої кооперації незрівнянно складніша, ніж наведена нами в прикладі, але вона може приносити плоди, дозволяє підвищувати ефективність, заміщує хаос організацією стихійно, навіть за відсутності єдиного координаційного центру. Іноді це називають нашою здатністю до „співробітництва завдяки взаємному пристосуванню”). Приклад із використанням наявного потенціалу шляхів сполучення для автомобільного руху в місті.

4. Економісти враховують вплив „правил гри”, тих правил поведінки, які легітимні в межах суспільства чи організації і за порушення яких наступає покарання. Змінюючи правила, можна змінювати поведінку, але не її загальні закономірності, прояви, але не закони раціонального вибору. Приклад із правилом про резервуванням місць в чергах для соціально вразливих верств. (закономірність – певне співвідношення витрат і результатів, час стояння в черзі у співвідношенні із певним обсягом винагороди за нього – константа і правила гри її не змінюють). Вибір із виграшу від дотримання правил і недотримання правил – важливий приклад економічного мислення, яке протиставляється неекономічному мисленню, згідно якого закон завжди виконується (приклад із резервуванням місць для інвалідів).

5. Економіст не володіє готовими для застосування істинами щодо кожного окремого випадку, він володіє інструментами, застосування яких для вирішення прикладних завдань іноді більше мистецтво ніж наука. Приклад із лікарем, який пристосовує пацієнта до свого методу лікування, а не навпаки.

Специфіка економічного наукового мислення зумовлена, зокрема і досить складними зв’язками із господарською практикою. Економічна наука вивчає не природничі чи технічні, а суспільні процеси, звідси випливають такі важливі специфічні її ознаки:

Вплив знання суб’єктів досліджуваних процесів на параметри їх перебігу (приклад із передбаченням кризи і змінами поведінки, що стають елементом розкручування кризи)

Неможливість виконання економічних законів в кожному окремому випадку (приклад із гарматою та магнітами)

Неможливість експерименту (заміна на „за інших рівних умов”)