2. Закони і категорії економічної науки

Закони економічної теорії  безпосередній результат виконання останньою пізнавальної функції. “Економічний закон являє об‘єктивний суттєвий необхідний сталий причинно-наслідковий зв‘язок між певними явищами господарського життя або між сторонами всередині таких явищ” (Бутук);

Об‘єктивність  незалежність від волі окремої людини або особистості дослідника (неоднозначність цієї риси, пропозиція вважати, що форми прояву – залежать, а закон – ні);

Суттєвість  рівень залежності результату від причини. Приклад із математичними коефіцієнтами варіації, коефіцієнтом Фішера тощо  на скільки варіація залежної величини визначається варіацією факторної величини, суттєвість  визначальний вплив причини на наслідки, факторних процесів на параметри залежних процесів;

Необхідність  іманентна, внутрішня зумовленість залежності сутністю процесу або явища, роль залежності для забезпечення внутрішньої цілісності, органічності відтворення явища або процесу.

Сталість (відносна), але динамічніше змінюються не самі причинно-наслідкові зв‘язки між явищами господарського життя, а форми прояву законів зі збереженням їхнього внутрішнього змісту та зміна змісту законів.

Економікс  економічні принципи це узагальнення. Узагальнення яке має вірогіднісний характер і форми прояву економічних законів в кожному окремому випадку мають певну випадкову складову (відхилення від ідеального, або теоретичного значення) через те, що в у кожному окремому випадку діє більш складна система чинників ніж та, що врахована законом. Проте, оскільки законом врахована найбільш загальні, значущі, властиві всім елементам досліджуваної сукупності чинники, то всі відхилення групуються навколо теоретичного (передбаченого законом) значення.

Звідси, по-перше, для кількісної характеристики прояву економічних законів використовуються середні показники, по-друге  припущення “за інших рівних умов”.

1. Закони природи незмінні, а економічні лише відносно сталі;

2. Закони природи не вимагають діяльності людей для прояву свої дії, а економічні закони проявляються через діяльність людей;

3. Закони природи строго виконуються в кожному окремому випадку, а закони економіки не можна беззастережно розповсюджувати на всі окремі (індивідуальні випадки). Приклад з теоремою Піфагора і законом спадного характеру зв‘язку між попитом і ціною (не на кожному конкретному ринку не для кожного конкретного товару і не для кожного моменту часу)

Система економічних законів

Звернути увагу на те, що в межах певної суспільно-економічної формації, в межах певного історичного періоду діють завжди поєднані в певну систему економічні закони, що утворюють певну взаємоузгоджену єдність (Загальні, особливі, специфічні);

Категорії

Категорія  “абстрактне узагальнене поняття про певні сторони явищ а також про самі ці явища.” (Бутук). Форма відображення фактів та процесів економічного життя в уяві людини. Важлива ознака категорій  наявність тих самих властивостей, що і у закону  вона відбиває лише ті властивості сукупності окремих одиниць, що утворюють об‘єкт дослідження, які властиві всім одиницям, відбивають основу їх ідентичності, виокремлення від інших явищ і процесів.

Приклади  категорії праці, заробітної плати, доходів, витрат, основних засобів і т.п.

З Бутука: “Політекономія викриває загальне у поведінці господарюючих суб‘єктів, абстрагуючись від багатьох індивідуальних ознак конкретних процесів”.

К  абстрактне, узагальнююче поняття про певні сторони економічних явищ та процесів, про самі таки явища, про їх зміст та структуру;

Звернути увагу, що категорія втілює в собі лише ті риси явища, процесу чи відносин економічного життя, що властиві будь якому індивідуальному явищу, факту, чи певним індивідуальним відносинам, що слугує підставою для їх відокремлення від всіх інших і класифікації саме до цієї категорії. Категорія «праця» втілює те загальне, що властиве всім видам праці, незважаючи на їхню індивідуальну різноманітність. Справді, є фізична є розумова праця, є праця теслі, зварювальника, інженера, програміста тощо. Що їх поєднує, що дозволяє називати всі ці види діяльності працею. Саме витрати фізичної або розумової енергії, використання фізичних чи розумових здібностей, докладання, використання потенціалу людини  саме ці ознаки і стали основою визначення категорії праці.