8.8 Соціалізація економіки

Соціалізація може тлумачитись по різному. На мікрорівні – як процес засвоєння людиною знань, норм, правил і опанування моделей поведінки і комунікації з оточуючими, що забезпечують конструктивну взаємодію на засадах компромісу, взаємоповаги та сприяння спільному розвитку. На рівні всієї економіки – як процес наповнення приватнокапіталістичної економіки якісно новими механізмами узгодження суспільних і приватних інтересів на засадах солідарності й соціального партнерства, поєднання процесів стихійної еволюції і свідомого реформування в напрямі перетворення економіки на засіб забезпечення суспільного добробуту.

Для розкриття змісту цього явища поширено використовують різні способи його структуризації: виділення складових, окремих аспектів і тенденцій, узагальнення яких власне і утворює зміст терміну соціалізація економіки».

Зокрема виділяють такі складові соціалізації.

Соціалізація власності. Вона тлумачиться здебільшого, як трансформація приватнокапіталістичної власності в синтетичні колективно-приватні і суспільно-приватні форми. Форми прояву цієї тенденції поширення акціонерної власності, колективних підприємств, діяльність пенсійних фондів, яка перетворює значну частку активів національної економіки на власність широких верств населення, відповідно, забезпечує спрямування значної частки доходів від такої власності на забезпечення їхнього добробуту.

Соціалізація праці. Її тлумачать як перетворення праці на потребу, спосіб самореалізації, а не засіб задоволення потреб. Форми прояву цієї тенденції вважають зміну стилю управління і розподілу функцій між адміністрацією і трудовими колективами підприємств, гуманізацію праці, вивільнення творчого потенціалу людини. Серед наслідків цього процесу – зміна ролі людини у виробництві і способів взаємодії між його учасниками, визначальне місце людини в системі чинників конкурентоспроможності підприємств, більш повна реалізація потенціалу всіх працівників щодо інноваційного розвитку виробництва. Рушійними силами поширення цієї тенденції вважають зростання динамічності й інформаційної ємності виробництва.

Соціалізація результатів (продуктів) виробництва Зміст цієї тенденції – трансформація пропорцій розподілу суспільного продукту, перетворення додаткового продукту на джерело задоволення потреб всього суспільства, а не лише потреб власників засобів виробництва, гармонізація розподільчих відносин. Форми її прояву – участь найманих працівників, широких верств населення в розподілі додаткового продукту (прибутку) через акціонерну власність, розвиток фондового ринку, систему кредитування і державне оподаткування і суспільні фонди споживання. До її наслідків відносять підвищення якості життя, кваліфікації та громадянської свідомості населення, формування суспільства загального добробуту, в якому кількісні зміни (накопичення певної критичної маси заможного населення) зумовлює якісні зміни – оновлення механізмів взаємодії, всіх суспільних інститутів, що регламентують доступ до ресурсів і можливостей, необхідних для повноцінного становлення, розвитку і самореалізації особистості.