8.3 Інвестиції в людський ресурс.

Зростання значущості особистісного чинника для забезпечення конкурентоспроможності як окремої господарюючої одиниці, так і національних економічних систем, зміна змісту праці, оновлення ролі людини, її знань і навичок в створенні вартості зумовили розвиток теоретичних побудов щодо природи особистісного чинника і закономірностей формування доходів найманих працівників. Термін інвестиції в людський ресурс (інвестиції в людський капітал) використовується в межах теорії людського капіталу, для позначення витрат, які забезпечують ресурсні умови поліпшення здоров’я, кваліфікації і мотивації працівників, формують запас професійно значущих властивостей людини і забезпечують їй додаткові доходи протягом тривалого періоду часу. Отже розуміння інвестицій в людський ресурс (капітал) нерозривно пов’язано власне із специфічним поглядом на особистісний ресурс як на чинник виробництва, що набуває властивостей капіталу.

Коли використовують термін людський капітал мають на увазі значущі для виробництва риси людини, що за певних суспільних умов стають джерелом доходів, таким джерелом, яке найбільш подібне до капіталу, тобто дає власнику схожу позицію щодо виробництва і розподілу створеного продукту як і власнику капіталу.

Людський капітал розуміється як запас знань, здоров‘я, навичок, вмінь, виробничого досвіду, які використовуються людиною для отримання доходу від участі в економічній діяльності. Запас означає, що на відміну від робочої сили, людський капітал не споживається кожний робочий період і вимагає відшкодування (відновлення) за рахунок заробітної плати, а зберігається, забезпечуючи його власнику додаткові доходи тривалий період часу. Поширене також визначення людського капіталу як сукупності отриманих від природи і надбаних в процесі свідомого розвитку здібностей, формування яких вимагає відмови від поточного споживання і які забезпечують вищі доходи власника протягом тривалого періоду часу. О.А.Гришнова визначає людський капітал як сформований або розвинений в результаті інвестицій і накопичений людьми певний запас здоров‘я, знань, навичок, здібностей, мотивацій, який цілеспрямовано використовується в певній сфері суспільного виробництва, сприяє зростанню продуктивності праці і завдяки цьому впливає на зростання доходів (заробітків) його власника.

Чому такий запас властивостей схожий на фізичний капітал, а не на ресурс праці в його традиційному розумінні, а витрати на його формування тлумачаться як інвестиції, а не як поточні витрати на відшкодування спожитої робочої сили (ресурсу праці)?

По-перше, його формування вимагає інвестицій – здійснення довгострокових вкладень, тобто відмови від теперішнього споживання заради майбутнього приросту доходів, який виправдає (відшкодує) понесені витрати лише в майбутні періоди;

По-друге, він не споживається повністю в процесі виробництва як життєва фізична енергія робітника. а зберігається у вигляді запасу (знань не стає менше у процесі їх використання);

По-третє, може втратити свою вартість (здатність приносити доход) не у процесі фізичного зношення (щодо знань таке неможливе), а в результаті морального старіння (аналогічно моральному старінню обладнання);

По-четверте, потребує витрат для підтримання в «продуктивному, актуальному» стані (так само як витрати на утримання обладнання);

Ці риси використання людських знань і кваліфікації в процесі виробництва дозволяють класифікувати їх як капітал, а не ресурс праці, а витрати на накопичення таких здібностей тлумачити як інвестиції в людський ресурс (капітал).

Риси людини стають капіталом (тобто джерелом доходу) лише за певних суспільних умов, що дещо спрощено можна визначити так:

1. Передумови високої відносної рідкісності людського капіталу (обмеженості наявного запасу порівняно із обсягами потреби):

– тривалий період формування, високі витрати для індивіда і суспільства, рідкість особистісних рис, що дозволяють людині сформувати в себе якісний людський капітал (80 – 400 тис. євро коштує для суспільства підготовка фахівця із вищою освітою в Європі);

– висока потреба в людському капіталі з боку виробництва, зумовлена моделлю розвитку економіки, де визначальним чинником конкурентоспроможності як на мікро так і на макрорівні виступає людина, більш освічена, більш кваліфікована, більш здорова і краще мотивована;

– висока динамічність вимог до якостей людського капіталу (знання фахівця повністю оновлюються кожні 5 – 8 років);

2. Передумови високої продуктивності використання людського капіталу:

– Науково-технічна революція, що створює матеріально-технічні передумови втілення ідей та новацій в продукти і технологічні рішення;

– висока вартість робочої сили (високі стандарти продуктивності і оплати праці);

– формування механізмів високої професійної, трудової і соціальної мобільності зайнятих;