Тема 6. Економічний розвиток Лекція 1.

1. Економічний розвиток, його сутність, цілі та принципи його дослідження

2. Динаміка економічного розвитку та його фактори

3. Економічне зростання, його критерії та показники

4. Ресурси економічного зростання

Лекція 2.

1. Типи та моделі економічного розвитку

2. Сталий економічний розвиток

3. Цивілізаційний вимір економічного розвитку

Економічний розвиток, його сутність, цілі та принципи його дослідження

Для визначення економічного розвитку будемо виходити з трьох аспектів змін, що відбуваються в економічній діяльності суспільства.

По-перше,

можна акцентувати увагу на взаємодії людини і природи, що виявляється в рівні розвитку продуктивних сил. Якщо ми акцентуємо увагу на характеристиках матеріально-речових елементів продуктивних сил, то ми досліджуємо технологічний аспект економічного розвитку – процес вдосконалення техніки і технологій, які підвищують продуктивну силу праці, процес формування оптимальних пропорцій розподілу ресурсів між осередками використання. Тоді проблематика дослідження розвитку – яка структура виробництва благ дозволяє максимізувати задоволення суспільства (є найбільш відповідною структурі потреб), як змінюються обсяги виробництва благ за насичення виробництва капіталом чи працею, в яких пропорціях і в яких секторах економіки слід поєднувати ресурси для отримання максимального ефекту, які пропорції розподілу ресурсів між секторами і галузями економіки дозволяють отримати найвищу ефективність суспільного виробництва. Тоді розвиток оцінюється за здатністю суспільства виробляти більше благ на душу населення. Інструментами вивчення такого аспекту економічного розвитку є виробнича функція, макроекономічні моделі економічного зростання, моделі загальної економічної рівноваги

Етапізація економічного розвитку виглядає тоді наступним чином:

а) від аграрного технологічного способу виробництва до індустріального й від індустріального до постіндустріального;

б) від інструментально-ручного способу виробництва до машинного і автоматизованого;

в) від етапу екстенсивного розвитку (коли виробництво зростало приблизно тими самими темпами, що й населення) і доходи на душу населення майже не змінювались до етапу інтенсивного розвитку, коли обсяги виробництва почали зростати значно швидше за чисельність населення, відповідно, стрімко зростали доходи на душу населення. Період, коли екстенсивний розвиток заміщається інтенсивним визначається як «перехідний момент».

По-друге,

можна акцентувати увагу на відносинах між людьми, на соціально-економічних відносинах, тих ролях, що виконують люди в суспільному виробництві (розподілі, споживанні) залежно від їх місця в системі відносин власності.

Тоді проблематика дослідження розвитку: які відносини складаються між суспільними групами в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання обмежених благ; які ролі (соціальні статуси) пропонуються учасникам економічної діяльності; які суперечності виникають в системі класових (групових) економічних інтересів, в яких формах вони можуть розв‘язуватись і наскільки ці форми розв‘язку суперечностей дозволяють мотивувати суб‘єктів до моделей поведінки відповідних потреба розвитку суспільства; інтереси якої суспільної групи найближчі до інтересів всього суспільства; що зумовлює спільність і відмінності (суперечності) в системі економічних інтересів; яка структура форм власності дозволяє створити оптимальні стимули і мотиви для діяльності різних суспільних груп; нарешті, наскільки система економічних відносин між людьми відповідає вимогам рівня розвитку продуктивних сил.

Тоді оцінюється розвиток за тим, наскільки повно система економічних відносин дозволяє реалізувати суспільству його виробничий потенціал, наскільки гармонійно узгоджуються економічні інтереси різних соціальних груп і верств, якою мірою приріст обсягів суспільного продукту перетворюється на приріст добробуту населення (зростання функції суспільного добробуту).

Тоді етапізація розвитку передбачає виокремлення:

а) економічних формацій (способів виробництва), які відрізняються системою відносин власності, способами поєднання робочої сили із засобами виробництва, відповідно, мотивами економічної діяльності і способами узгодження економічних інтересів, типовою безпосередньою метою здійснення виробництва. Тоді виокремлюють первіснообщинний лад, феодальне суспільство, капіталістичне суспільство і мабуть, щоб дещо розбавити марксистську термінологію – процеси соціально-економічної трансформації капіталізму;

б) В тлумаченні сучасних західних дослідників – різні поєднання приватної і суспільної власності, саморегулювання і ринкового регулювання (від первісно суспільних форм власності і поєднання економічних і позаекономічних мотивів економічної діяльності до домінування приватної власності та економічних стимулів і до поєднання приватної та суспільних форм власності та економічних і позаекономічних мотивів господарської діяльності);

в) За термінологією інституціоналістів – від переважання управлінських трансакцій (феодальна примусова економіка) до переважання ринкових трансакцій (капіталістична економіка вільної конкуренції) і до гармонійного поєднання ринкових, управлінських і раціонуючих трансакцій в сучасній змішаній економіці.

По-третє, розглядаючи економічний розвиток ми можемо акцентувати увагу на такому його важливому аспекті як розвиток людини, вдосконалення її знань, способів і процедур прийняття рішень, структури потреб і цінностей, моделей господарської поведінки, формальних і неформальних способів регламентації економічної взаємодії.

Тоді проблематика дослідження економічного розвитку виглядатиме як: які мотиви, який специфічний життєвий досвід зумовлюють поширення певних типів господарської поведінки і за яких суспільних умов вони можуть поширюватись і ставати домінуючими, а за яких витіснятимуться іншими моделями економічної поведінки; які принципи і процедури прийняття рішень в господарській сфері дозволяють досягнути найбільшої ефективності, як національні особливості, культурні, політичні процеси впливають на перебіг господарської діяльності, як позначається минулий досвід економічного розвитку на виборі майбутніх шляхів розвитку суспільства, як організовувати суспільну взаємодію, щоб отримати сінергічний ефект від взаємної підтримки соціального, культурного, політичного і економічного розвитку.

Тоді оцінюється розвиток за здатністю зводити до мінімуму трансакційні витрати, за сприятливістю суспільних умов для реалізації особистісного потенціалу представників всіх суспільних груп, за наявністю можливостей для розвитку і реалізації особистості, за гармонійністю, конструктивністю способів взаємодії різних моделей господарської поведінки, за здатністю суспільства перетворювати різноманітність своїх представників на рушійну силу розвитку.

Етапізація розвитку:

а) за цивілізаціями – аграрна (традиційна, або цивілізація де домінує взаємодія людини із природою), індустріальна (де домінує взаємодія людини із штучним середовищем) до постіндустріальної (домінує взаємодія між людьми за допомогою передавання інформації);

б) за класифікацією Ростоу (традиційне суспільство, формування передумов для стрибка продуктивності й доходів, стрибок до кумулятивного зростання, перехід до технологічної зрілості, стадія масового споживання);

в) за класифікацією Іноземцева від доекономічного суспільства (інкстинтивна діяльність), до економічного суспільства (праця) і до постекономічного суспільства (творчість).

Економічний розвиток – поєднання в індивідуальних для кожного суспільства формах процесів економічного зростання, вдосконалення соціально-економічних відносин і форм господарювання, еволюції суспільних інститутів, що виявляється у поліпшенні забезпеченості суспільства економічними благами.

Комплексність цілей економічного розвитку, їх суперечливість та необхідність компромісу на засадах визначення пріоритетів суспільства

Цілі – забезпеченість економічними благами, соціальна гармонія в сфері економічної діяльності, повна вільно обрана і продуктивна зайнятість, вирішення проблеми непрацездатних, мінімізація негативних впливів циклічних коливань, формування економічних передумов розвитку гуманітарної сфери (культура, політика,