Модуль 1. Міжнародна економічна система

1.1.Національні економіки у сучасному світі

1.Національні економіки та їх систематизація.

Нац економіка - це сукупність домогосподарств, фірм, ринків, держ установ,тощо в межах державної території. Нац економіка – це економічно й організаційно єдина система взаємопов’язаних галузей і сфер діяльності людей, яким властива відповідна пропорційність, взаємообумовлене розміщення на території, обмеженій державними кордонами.

За методикою ООН :

За величиною ВВП на душу нас-ня країни класифікуються на:-найменш розвинуті країни;-країни, що розвиваються;

-розвинуті країни.

Для цілей економічного аналізу ООН поділяє країни на:

-розвинуті країни (держави з ринковою економікою);

-країни з перехідною економікою (у минулому соціалістичні  країни або країни з централізованим плануванням);

-країни, що розвиваються. 

Методика СБ:1. за рівнем доходів -з низьким рівнем доходів; - з рівнем доходів нижче середнього; -з рівнем доходів вище за середній; -з високим рівнем доходів.

2. за рівнем зовнішнього боргу

держави з високим рівнем зовнішньої заборгованості; відношення поточної вартості обслуговування зовнішнього боргу до ВВП більше 80%; відношення поточної вартості обслуговування боргу до обсягу експорту перевищує 220%.

держави із середньою величиною зовнішнього боргу;обидва показники перевищують 60%, але не досягають критичних величин.

держави з найменшою зовнішньою заборгованістю.  

3.за ступенем відкритості світовому ринку

країни з відносно закритою економікою з часткою експорту у ВВП менше 10%. Лат Америка –   Бразилія, Аргентина, Перу,

країни з відносно відкритою економікою з часткою експорту у ВВП більше 35% Наприклад Панама, Коста-Ріка, Гондурас, Гайана;  Мавританія, Туніс,

2.Країни-лідери світової економіки та їх сучасна роль.

Країнами з розвинутою економікою вважаються такі держави, для яких характерна наявність ринкових відносин в економіці, високий рівень прав і цивільних свобод у суспільному і політичному житті. Рівень ВВП на душу населення  практично в усіх розвинутих країнах не нижче 15 тис. доларів на рік, на досить високому рівні гарантований державою рівень соціального захисту,тривалість життя, якість освіти і медичного обслуговування, розвиток культури. Зараз ці країни перебувають у стадії постіндустріалізму, для якого характерні провідна роль у національному господарстві сфери нематеріального виробництва, що створює від 60% до 80% ВВП, ефективне виробництво товарів і послуг, високий споживчий попит, постійний прогрес у науці і техніці, посилення соціальної політики держави.

До групи країн з розвинутою економікою МВФ відносить насамперед провідні капіталістичні країни, так звану Велику сімку (G7), куди входять США, Японія, Німеччина, Великобританія, Франція, Італія і Канада, також відносно невеликі в порівнянні з потенціалом G7, але високорозвинені в економічному і науково-технічному відношенні країни Західної Європи, Австралія і Нова Зеландія, Південна Корея, Гонконг, Сінгапур, Тайвань і Ізраїль

ООН включає до числа розвинутих країн ПАР, а ОЕСР  відносить до їх числа Туреччину і Мексику.

Розвинуті країни є головною групою країн у світовому господарстві. На країни «Сімки» припадає 47% світового ВВП, у тому числі на США – 21%, на Японію – 7%, на Німеччину – 5%. Більшість розвинутих країн входить в інтеграційні об'єднання, з яких найбільш могутніми є Європейський союз – ЄС (20% світового ВВП) – і Північноамериканська угода про вільну торгівлю – НАФТА (24%).