36.Інфляція: сутність і кількісна визначеність, види та соціально-економічні наслідки.

Інфляція –це зниження вартості грошової одиниці, яке проявляється через зростання рівня цін. Визначення: Темп І=Ціна – Ціна(б)/Ціна(б)*100%

Види:За рівнем темпів І: повзуча (до 10%/рік), галопуюча (10-100%), гіперінфляція (100-10000%)

В залежності від причин: попиту (зростання грошової маси (або інфляція що викликана перевищенням попиту над пропозицією), виникає внаслідок зростання платоспроможноого попиту в порівнянні з загальною пропозиціею товарів. При цьому інфляція розвивається поступово Виникає інфляційний розрив–це різниця між сукупним попитом та пропозиціею в економіці. ) і пропозиції (виникає Дефляційний розрив – внаслідок перевищення сукупної пропозиції над попитом. При цьому зростання цін відбдувається через зростання витрат.)

Можливість передбачення: очікувана і неочікувана.

Наслідки: 1. зниження реальних доходів населення 2. знецінення фін активів з фіксованою номінальною вартістю 3. порушення відносин між дебіторами і кредиторами 4. зниження мотивації до інвестування 4. перерозподіл доходів між приватним сектором і державою.

37.Монополія та олігополія на міжнародних ринках.

Монополія – відсутність вільної, досконалої конкуренції на ринку, де вона панує, і загрози приватним цілям її з боку контрагентів, які внаслідок своєї чисельності не можуть протидіяти згуртовано і узгоджено. Раніше вважалося, що за монополії існує лише єдиний продавець в руках якого знаходиться контроль над всією галуззю. Він являється єдиним виробником в галузі і при цьому не існує галузі товара–субститута. Але в природі зараз вже не зустрічається монополія в такій трактовці, лише за допомогою регулювання держави, і зараз вкладається в поняття держ монополія та обмежена. На даному етапі розвитку конкурентного середовища та економіки Монопольним вважається таке становище підприємця, коли його частка на ринку певного товару перевищує 35% і він має змогу самостійно або разом з іншими обмежувати тут конкуренцію.

Обмежена монополія – на галузевому ринку пристуні один продавець та кілька покупців. Хоч покупців і не багато, але вони конкурують один з одним за право вступити у ринкові відносини з монополістом. Це явище ще інколи називають чистою монополією. Білатеральна монополія – наявність на ринку лише двох контрагентів: один продавець та один покупець. Олігополія –на ринку є декілька продавців, які узгоджують між собою ціни та обсяги вир-­ва. Зараз в це поняття декілька можне віднести і 10 і, навіть, 15 виробників, але при цьому кожне окремо може здійснювати вплив. При цьому продукція або подібна, або однакова. Так одна з авіакомпаній, якщо вирішить знизити ціну, то це призведе до цінових війн , результатом якої може бути зниження всіх тарифів. Продукти повинні бути стандартизовані й диференційовані, а входження в олігопольні галузі є надто складним і суперечливим процесом. Прикладом олігополії, як правило, є видобувні галузі, підприємства сфери транспорту та комунікацій.

38.Соціально-культурне середовище розвитку міжнародної економічної діяльності.

Соціально-культурне середовище МЕВ — система соціально-культурних факторів, які визначають поведінку суб’єктів МЕВ ( соціальні норми поведінки людей, їх цінності в різних країнах; норми ділової етики; звички у праці тощо).

Складові: мова (розмовна, офіційна, сленг.), релігія (повір’я, свята, табу), освіта, сім’я, робота та дозвілля референтні групи(– це група людей, яка своєю поведінкою впливає на споживацьку поведінку інших людей: бувають штучні та природні.), Цінності та ставлення (до: часу; досягнень; роботи; успіху; змін; наук-их методів; ризику; жінки, сім‘ї, дітей; здоров‘я).

Порів-ий – найбільш розповсюд-й та простий («у них – у нас»)

Ідентиф-й – можуть собі дозволити найрозвин-ші кр-ни, , напр-д США. Амер-ці ідентиф-ть власні елем-ти повед-ки та сер-ща (амер-ці одягаються для успіху, відстань при розмові, віднош-ня до запахів).

Критеріал-ий – наук-й підхід, будуються контініуми: «індив-зм – колект-зм», «інертність - екстравертність», «демократизм - авторитаризм», «обереж-ть – ризик-ть», «кор.строк-ва – дов.строк-ва орієнтація».

Типізація культур за Льюісом відбувається за критерієм ставлення до часу.:

*Моноактивні – прийнято планувати життя, складати розклади, лише одна справа в даний момент (ФРН, Швеція, Австрія, ВБ, Канада).

*Поліактивні – багато справ, не за розкладом, а за ступенем привабливості справи на даний момент, динамічні культури (Італія, Лат. Ам., Араб. кр-ни, слав-кі народ-ті, Пор.).

*Реактивні – приділяється увага вічливості і повазі, уважно слухають, основний пріоритет цих націй – пошук гармонії (Кит., Яп., Фінл., Прибал., Тур.).