Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Full1.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
28.09.2019
Размер:
1.29 Mб
Скачать

101. Методи визначення та стратегії зменшення політичного ризику в міжнародному маркетингу.

Політичний ризик в міжнаек д-сті – можливість, вірогідність нанесення збитків або ускладнення д-ті внаслідок ек дій уряду зарубіжної країни, обумовлених політичними цілями країни або непередбаченими політичними обставинами (революціями, страйками, війнами тощо).

Для визначення рівня політичного ризику використ такі методи: аналіз дій держави у минулому (цей метод ґрунту­ється на дослідженні стереотипів політичної поведінки уряду, які зумовлені соціально-культурними та історичними чинниками розвитку країни); аналіз міркувань експертів (у ролі експертів можуть виступати: співробітники самої фірми, професійні експерти).

Стратегія мінімізації політичного ризику в міжнародному бізнесі – сукупність заходів (дій) фірми на зарубіжному ринку з метою зменшення або елімінації дії негативних чинників політико-правового середовища приймаючої країни на міжнародну маркетингову діяльність фірми. З метою запобігання можливих втрат внаслідок дії політичних чинників фірми використовують різні стратегії зменшення політичного ризику, які доцільно поділити за критерієм часу застосування стратегії на превентивні (до інвестування/ укладання контракту) та операційні (після інвестування/ укладання контракту), а за критерієм джерела мінімізації ризику – на внутрішні та зовнішні.

До інвестування/укладання контрак

Після інвестування/ укладання контракту

Мінімізація інвестицій

Місцеве запозичення

Створення спільних підприємств

Робота за управлінським контрактом

Франчайзинг

Вертикальна інтеграція

мінімізація інвестицій та місцевої власності

* Набуття статусу VIP (very important partner)

* Маркетингова інтеграція

* Збільшення ринкової “влади”

  • Державне страхування

  • Приватне страхування

  • Гарантії приймаючої сторони

Приватне страхування

Міжн юридичні норми

102. Підходи до вибору цільового зарубіжного ринку та обґрунтування рішення щодо виходу на нього.

Вибір ринку та можливість виходу на нього — це суттєва відмінність ММ від внутрішнього. Саме тому управлінське рішення щодо виходу на певний зар. ринок може мати як позитивні так і негативні довгострокові наслідки. Залежно від глибини обґрунтування упр. рішення можна виділити три підходи до вибору зовн. ринку.

Суб'єктивний підхід грунтується па суб'єктивних відчуттях, очікуваннях, досвіді осіб, які приймають рішення щодо виходу на конкретний ринок.

Суб'єктивний підхід має тільки одну перевагу: відсутність витрат на обгрунтування рішення. Ризик при цьому максимальний, а ступінь обгрунтованості рішення відповідно мінімальна. Слід зазначити, що у «чистому вигляді» цей підхід майже не зустрічається. Найчастіше він буває пріоритетним, але доповнюється ел-тами дискретного.

Дискретний підхід грунтується на оцінці 2-3 найбільш важливих для фірми показників розв. ринку або ін.. критеріїв. Успішність використання дискретного підходу як прийому обгрунтув. вибору зар. ринку на підставі аналізу 2 — 3-х показників залежить від правильного вибору цих показників. Обрані для аналізу показники повинні: - відповідати цілям виходу фірми на зовн. ринок; -об'єктивно х-зувати стан чи особливості розвитку зар. ринку; -бути дослідженими за певний період часу.

Різновидом дискретного підходу можна назвати дискретно-матричний, в якому використовуються три критерії: -привабливість ринку, -власні конкурентні переваги, -ризик (політичний, комерційний, валютний тощо)

Комплексний підхід передб. кількісну оцінку кожного ринку за сис-мою показників або глибоке аналітичне обгрунтування.

Найбезпечнішим є комплексний підхід, який мінімізує ризик від виходу фірми на неадекватний ринок, підвищує обгрунтованість упр. рішення, але і потребує значних витрат па проведення дослідження. Тому за обмеженості фін. ресурсів фірми найчастіше застосовують дискретний підхід.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]