193. Інтеграційні процеси у Азійсько-Тихоокеанському регіоні.

Специфіка інтеграційних процесів в АТР полягає в наступному:

• в інтеграцію включені як розвинені, так і держави, що розвиваються, що мають різний рівень економічного розвитку;

• процеси інтеграції відбуваються в основному на мікроекономічному рівні, між фірмами, корпораціями країн регіону;

• інтеграція протікає на регіональному рівні й великою мірою на рівні окремих субрегіонів;

• ступінь організаційної готовності інтеграційних процесів поки невелика;

• відсутнє чітке інституціональне оформлення даного інтеграційного угруповання.

Азіатсько-Тихоокеанський регіон включає ряд субрегіональних об'єднань: Асоціацію країн Південно-Східної Азії (АСЕАН), Організацію Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС), Шанхайська організація співробітництва ШОС Австралійсько-Новозеландську зону вільної торгівлі, Південно-Тихоокеанський форум (ПТФ), Тихоокеанська економічна рада (ТЕР).

АТЕС –, 1989, яке займає провідне місце в інтеграційних процесах Азіатсько-Тихоокеанського регіону. 1989, 19 членів Основна мета АТЕС - стимулювати взаємне співробітництво на ринку товарів і капіталів, у сфері транспорту, енергетики й ін. Кінцева мета об'єднання - утворення зони вільної торгівлі в 2020 р.

з 1967року, в Азії існує – (АСЕАН), яка створена з метою налагодження взаємних економічних, соціальних і культурних зв”язків, координації економічного розвитку країн-учасниць(Індонезія, Малайзія, Сингапур, Тайланд, Філіпіни, Бруней та ін..). Помітний вплив на країни АСЕАН має Японія, яка закуповує тут сировину для виробництва, експортує сюда готову продукцію.

194. Специфіка регіональної інтеграції арабських і африканських країн.

Яскравим прикладом інтеграційних угрупувань, що представляє арабський світ, є Ліга Арабських Держав. Одна з регіональних організацій арабських держав Південно-Західної Азії, Північної і Північно-Східної Африки. Створена в Каїрі 22 березня 1945 На разі нараховує 22 члени.

Значними і стійкими є об'єднання регіонального рівня, сформовані і проголошені наприкінці 1980-х рр.., а саме Арабська Рада Співробітництва, Союз Арабського Магрибу та Рада Співробітництва Арабських Держав Перської Затоки. В основі їх, крім

суто політичної зацікавленості один в одному, лежали, як правило, ще й економічні інтереси.

Найбільшим з африканських інтеграційних груп є Економічне співтовариство держав Західної Африки(ЕКОВАС) 1975рік, зусилля якого направлене на створення митного союзу. Існують ще інші інтеграційні угрупування в Африці, але вони менш розвинуті: Південноафриканськка конференція з координації розвитку(САДКК 1967рік), Центральноафриканський економічний союз. Голвною проблемою інтеграції африканських країн є їх бідність.

195. Європейський Союз, етапи формування та перспективи розвитку

Європе́йський Сою́з— союз держав-членів Європейських Спільнот (ЄВС, ЄОВіС, Євратом), створений згідно з Договором про Європейський Союз (Маастрихтський Трактат), підписаним в лютому 1992 року і діючим з листопада 1993 р.

Етапи формування ЄС:

1948 р. – створення митного союзу Бенілюкс 1950 – «Декларація Шумана»

1957 р. – Римський договір «Про Європейське співтовариство»

Злиття трьох співтовариств (ЄОВС, ЄЕС, Євроатому) в Єдине Європейське Співтовариство сталося 1967 р., у 1968 р. було утворено Митний союз країн ЄС

1979 p. завершується процес створення Європейської валютної системи (ЄВС), вводиться в дію ЕКЮ (замість європейської розрахункової одиниці, що використовувалась для спільних і зведених розрахунків країн Співтовариства з 1958 p.).

1991 p. підписано угоду між ЄС і ЄАВТ про створення Європейського економічного простору (ЄЕП). Цього ж року прийнято Маастрихтську угоду, суть якої характеризує новий якісний етап в еволюції ЄС. Передбачалося створення Економічного і валютного союзу (ЄВС).

Амстердамський договір набрав чинності 1 травня 1999 р. після ратифікації в усіх державах-членах згідно з національними конституційними вимогами.

З юридичного погляду вносить поправки у деякі положення Договору про ЄС, Договору про створення Європейської Спільноти та інших відповідних актів

Ніццький договір— змінює окремі положення Договору про Європейський Союз, Договору про заснування Європейської Спільноти та деяких пов'язаних з ними законодавчих актів. Ухвалили в грудні 2000 року

2007 році- підписаний Лісабонський договір, що вступив в силу в грудні 2009 році