9. Питання міжн економіки у теоріях ек розвитку.

Міжнародна економіка- це частина теорії ринкової економіки, що вивчає закономірність взаємодії суб´єктів різних держав у міжнародному обміні товарами, русі факторів виробництва та формуванні міжнародної економічної політики держав.

Базою міжнародної економіки є теорія ринкової економіки, мікро- і макроекономіка. Поєднання їх з прикладними економічними дисциплінами, такими як міжнародний маркетинг, фінанси, облік тощо, дало змогу створити універсальну теорію міжнародної відкритої економіки, яка стала третьою складовою сучасної економічної теорії і застосовується у більшості країн світу та у сфері їх економічної взаємодії.

Виділення міжнародної економіки у самостійну науку викликано переходом світового господарства у другій половині XX ст. на якісно новий ступінь розвитку.

Предметом теорії міжнародної економіки є:

-закономірності функціонування і розвитку в міжнародному масштабі ринкової системи організації господарського життя;

-закономірності формування сукупних попиту і пропозиції на товари та фактори виробництва, що перебувають у міжнародному обігу;

-інструменти аналізу і програмування відкритої національної економіки, зокрема її реального, бюджетного, грошового і зовнішнього секторів в умовах їх взаємодії з економікою інших країн;

-тенденція розвитку міжнародних фінансових ринків і механізмів, які обслуговують функціонування міжнародної економіки;

-інституційна структура регулювання міжнародної економіки, принципи її формування, тенденції розвитку та методи удосконалення.

Ключовими поняттями теорії міжнародної економіки є: товар; міжнародна макро- та мікроекономіка; міжнародна кооперація праці; міжнародна торгівля; міжнародний поділ праці; міжнародний поділ факторів виробництва; світове господарство; тощо.

10. Наукве значення ек теорії марксизму.

Виник у 40-х рр. XIX ст. Засновники К. Маркс та Ф. Енгельс.

Марксизм поєднував методи дослідження класичної політекономі з новим підходом — ви­знанням ек процесів як фази соц- ек розв-ку, ек сили котрого визначаються мотиваціями та боротьбою протилежних, конфліктуючих інтересів. Сус-во розглядається з погляду боротьби класів.

Не наполягає на абсолютизації відносних показників, вказується, що вони відображають тенденцію, котра є об'єктивною і спричиняє обов'язкові наслідки на макро та мікро рівнях економіки.

Маркс визначив природу криз у капіталістичному суспільстві та довів їх невипадковість та закономірну періодичність.

Схеми реалізації суспільного продукту, в яких відображено рух усіх частин вартості створеного продукту, є значним внеском у до­слідження проблеми пропорційності, тобто рівноваги суспільного виробництва. Його висновки узяли на озброєння не лише ортодоксальні марксисти,ці положення є вихідними для багатьох су­часних (особливо кейнсіанських) теорій.

У межах теорії розширеного відтворення капіталу Маркс зробив ряд ви­сновків стосовно нагромадження капіталу, його визначальної ролі та факто­рів, висновків, що є актуальними і сьогодні, коли йдеться про проб­леми економічного зростання і його джерел.

Висновки з теорії будови капіталу, що розглядала зростання органічної будови капіталу як наслідок наук-техн прогре­су й розв-ку прод сил, повторюються в суч неокла­сичних та кейнс теоріях ек зростання.

Багатьма аспектами концепції, запропонованої Марксом, науковці корис­туються й досі, адже ця концепція є логічною, побудованою з допом методу, який базувався на принципах діалектичності та істори­чності, поєднання теорії та практики, зіставлення та порівняння, використання стат-ки та моделювання.