117. Мікромотивація прямих заруб інвестицій.

Зовн (заруб) інвестиції - вкладення в об’єкти інвестування, розміщені за територіальними межами даної країни.

Головними мотивами використання ПІІ як стратегії входження у заруб ринок є:

• вир.чо-ек: зниження капітальних витрат та ризику при створенні нових потужностей; придбання джерел сировини або нової вир.чої бази; розширення діючих вир.чих потужностей; реалізація переваг дешевих чинників вир.ва; можливість уникнення циклічності або сезонної нестабільності вир.ва; пристосування до процесу скорочення обсягів діял.ті, життєвого циклу продукції;

• маркетингова: підвищення ефективності функціонуючого маркетингу; придбання нових каналів торгівлі; можливість проникнення на конкретний географ. ринок; вивчення потреб; набуття управлінського досвіду на нових ринках тощо; пристосування до країни, яка приймає капітал.

Не слід ігнорувати й інші, як правило, недекларовані та рідко досліджувані мотиви: пропагандистські і престижні; характерні як для діял.ті за кордоном великих корпорацій, так і для міжн бізнесу в окремих сферах (туризм, сервіс тощо); персональні, коли під.ва з іноз інвест створюються засновниками однієї національності або на родинних засадах; екологічні, коли розв'язуються завдання виведення за межі розвинутих країн екологічно брудних вир.в.118. Теорія ринкових імперфекцій та теорія інтернаціоналізації.

Розвиток МТ супроводжується зростанням масштабів МРК, насамперед для її обслуговування (експортні та імпортні міжн кредити). На певному етапі ек розвитку рух капіталу набуває власної інвестиційної мотивації.

Теорії ринк імперфекцій передумала теорія руху капіталу, яка грунтується на уявленнях про чисту конк-цію і передбачає: 1)вир-во однорідних продуктів багатьма фірмами; 2)відсутність бар’єрів входу і виходу з бізнесу; 3)вільний доступ до ринк інф-ції; 4)абсолютну мобільність всіх факторів вир-ва. Згідно з цією теорією ПЗІ пояснюються з позиції диференціації прибутку або %-них ставок у різних країнах. Інш. словами, ця теорія стверджує, що фірма долає нац. кордони з метою отримання більшого доходу в заруб країні порівняно з очікуваним від д-сті на внутр ринку.

Теорія ринк імперфекцій домінуючою стала у 1960-ті рр. У 1960 році С. Хаймер і дещо пізніше Ч. Кіндлебергер довели неадекватність припущень про чисту конк-цію проблемам аналізу ПЗІ. Вони показали, що для здійснення ПЗІ фірма повинна мати певні переваги над місц. підприємницькими стр-рами (переваги в технолог. рівні, упр-ні, інноваційному потенціалі, розвиненість фін. інфрастр-ри). Іншими словами, повинні існувати певні імперфекції ринку. Ці переваги повинні, з одного боку, мати міжн мобільність, а з іншого, повинні бути вищими, ніж затрати при переході на заруб. ринок.

Теорія ринк. імперфекцій є актуальною і на сьогодн. день.

В умовах динамічного розвитку ТНК з 1960-70-х рр з’являються теорії, які пояснюють це явище. Серед них - теорія інтерналізації, згідно з якою рух капіталу пояснюється перевагами створення внутрішньокорпоративного за орг-цією та міжн за хар-ром ринку (інтернального ринку). Кожна фірма переслідує мету мінімізації трансакційних витрат (витрат на укладання угод). Зі зменшенням трансакційних витрат операції фірм починають набирати “внутрішнього характеру”, тобто відбувається інтерналізація ринків. Мета мінімізації транскацій залишається основним мотивом переведення діял.ті за кордон.