111. Міжнародні канали розподілення: типові конфігурації, критерії вибору.

Міжнародні канали розподілення продукції як шляхи руху національних продуктів/послуг від виробників до іноземних споживачів через посередників або безпосередньо впливають на ефективність мм діяльності. Цілями м системи розподілу товарів/послуг є мінімізація збутових витрат або максимізація обсягу продажу/збільшення ринкової частки.

Товари народного споживання мають 4 найтиповіші конфігурації каналів розподілення: 1)виробник – роздр торг – спожив; 2)вир- оптовик- роздр торг- спожив; 3)вир- агент – роздр торг- споживач; 4)вир- агент- оптовик- роздр торг- спожив.

Для тов. виробничо-технічного призначення типовими стали 3 варіанти: 1) вир- агент- пром. користувач; 2)вир- дистриб’ютор – пром. корист.; 3)вир- агент– дистр– пром корист

Типові конфігурації призначення міжнародних каналів розподілення для послуг.

1)продавець послуги – агент – споживач 2)продав послуги – агент- агент- споживач

До найпоширеніших критеріїв вибору каналів збуту, які використ в обгрунт стратегій розподілення належать: витрати (оплата поточн діяльності власного органу збуту чи посередників); контроль фірми за реалізацією політики розподілу; охоплення ринку (можливість доведення продукції до певної кількості споживачів). У міжн практиці сукупність цих критеріїв отримала назву концепції "3С" збуту: cost (витрати), control (контроль), coverage (охоплення). Ґрунтовніший підхід до вибору КЗ дістав назву "6С". У цьому випадку до елементів 3С додаються capital – необхідні інвестиції для створ (побудови) каналу, character – хар-ер каналу, його відповідність вимогам товару фірми-продавця та ринку, continuity – стабільність, орієнтація посередника на довгострокові відносини.

Модуль 3. Міжнародна інвестиційна та виробнича діяльність

112. Споживання та заощадження: графічна інтерпретація їх залежності від доходу, схильність до споживання та заощадження.

Головними національними джерелами інвестиційних ресурсів є заощаджені кошти фізичних осіб, прибуток і амортизаційні відрахування корпорацій та державні ресурси. Створення ресурсів відбувається у процесі створення національного продукту. Заощадження фіз осіб є різницею між обсягом особ доходу фіз осіб (який врах з/п, доходи за депозитними вкладами, доходи у вигляді дивідендів і трансфертні платежі) та за видатками на особисте споживання. Функція заощ показує відношення між величиною заощаджень та використовуваним доходом. Нац функція заощадження фіз осо є зростаючою функцією, де аргументом є внпр.

Модель пропозиції заощаджених ресурсів домашніми господарствами (фізичними особами) І. Фішера відображає сутність теорії міжчасового вибору. Модель побудована на припущенні, що принцип вибору для раціональної людини буде полягати в тому, що вона прийме таке рішення відносно належних їй ресурсів, яке забезпечить найбільший рівень добробуту із можливих. При збільшенні ринкової відсоткової ставки фізична особа на одиницю сьогоднішніх заощаджень може одержати в майбутньому більше, — і це стимулює фізичну особу заощаджувати більше (діє так званий ефект заміни). Однак збільшення ринкової відсоткової ставки збільшує обсяг майбутнього споживання, що знижує його відносну цінність для фізичної особи і стимулює її знижувати обсяг заощаджень (діє так званий ефект доходу). Графічним зображенням такої залежності є крива індивідуальної пропозиції заощаджень.

Рис. 2 Крива індивідуальної пропозиції заощаджень