105. Міжнародні маркетингові дослідження: типи, особливості, стадії проведення.

Міжнародне маркетингове дослідження – система збору, обробки, аналізу та прогнозування даних, необхідних для прийняття рішень в міжнародній маркетинговій діяльності.

Метою будь-якого є зменшення ризику від рішень стосовно міжнародної активності фірми.

Особливостями є: велике поле дослідження (цікавити повинно все!), технічні труднощі збору інформації (повна відсутність інформації, ненадійна статистична інформація, обмеження на доступ до інформації, мовні труднощі (переклад, діалекти)), поведінка респондентів, висока вартість досліджень, особливо збору первинної інформації, труднощі порівнянь та пояснень, проблеми розробки рекомендацій.

Існують наступні типи маркетингових досліджень:

1. за характером інф, що використовується: кабінетні; польові; змішані.

2. за характером інф, що надається:

• синдиковані – однакові для всіх фірм панелі (масиви) споживачів, продавців, і т.д.; однакові за ціною та висилаються за підпискою

• стандартні – виконані тільки для певного замовника, але за стандартною схемою опитування

• індивідуальні – найдорожчі, для яких створюється окрема методика, встановлюється мета дослідження та збирається інформація

3. за метою дослідження: У практиці дослідження зарубіжних ринків виділилося чотири основних типи досліджень за глибиною дослідження проблеми:

– попереднє, – поглиблене, – спеціальне, – тест.

Попереднє маркетингове дослід-ження зарубіжного ринку дає варіанти можливого прибутку фірми залежно від місткості ринку, можливого обсягу продажу товарів і т.д.

Поглиблене маркетингове дослід-ження дає змогу зрозуміти механізми та особливості функціонування зарубіжного ринку.

Спеціальні дослідження мають на меті з’ясування вузьких технічних, технологічних, законодавчих та інших питань, які необхідні для обгрунтування окремих аспектів інвестиційних форм міжнародного бізнесу.

Тест (випробування) — це перевірка одного чи декількох елементів міжнародного маркетингового комплексу і вироблення на цій основі прогнозу вірогідної реакції ринку.

106. Стратегії (моделі) виходу фірми на зовнішній ринок: порівняльна характеристика, чинники вибору.

Під моделлю виходу фірми на зовнішній ринок розуміється організаційно-правова форма, що забезпечує проникнення товарів, технологій, людських ресурсів, управлінського досвіду та інших ресурсів фірми в зарубіжну країну.

Міжнародна бізнесова практика виділяє три основні стратегії виходу на зовнішній ринок: експорт, спільне підприємництво, пряме інвестування.

При моделі експортування виробництво залишається на національній території, що має свої недоліки та переваги. Спільне підприємництво та пряме інвестування потребують уже організації виробництва за кордоном. При цьому деякі форми спільного підприємництва реалізуються на основі укладання контрактів, без додаткових інвестицій, а спільне володіння та пряме інвестування передбачають інвестиції, тобто довгострокові вкладення капіталу в підприємства, соціально-економічні програми, підприємницькі та інноваційні проекти. Це обумовлює виділення контрактних та інвестиційних моделей виходу на зовнішній ринок.

Моделі виходу фірми на зовн ринок: Прямий експ, Ліцензування, Франчайзинг, Управління за контрактом, Технічна допомо­га, Угода «під ключ», Підрядне виробництво, Спільне виробни­цтво, Пряме інвесту­вання.

Кожна з моделей виходу фірми на зовнішній ринок має свої недоліки та безумовні переваги, які треба розглядати в контексті, насамперед, особливостей товару. Разом з тим, доцільно співставити стратегії за такими критеріями: контроль ринку; гнучкість; ресурсні вимоги; ризик; причетність до міжнародного маркетингу (необхідність та ступінь використання концепції міжнародного маркетингу в організації діяльності фірми)