79.Парламент-вру-єдиний орган законодавчої влади в Україні

Чинна Конституція України закріпила якісно нову органі-ііщію державної влади. Верховна Рада остаточно втратила ко-іишній статус найвищого органу державної влади та вперше набула всіх основних рис парламенту України — єдиного, загальнонаціонального, представницького, колегіального, виборного, однопалатного, постійно діючого органу законодавчої влади України.

Єдинність Верховної Ради України є пріоритетною рисою українського парламенту та означає його єдинність у системі органів державної влади, що зумовлено насамперед уні-ііірним характером української держави. Ця ознака закріплена у ст. 75 Конституції України, відповідно до якої єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України.

Нині в Україні не існує інших органів законодавчої влади — пі загальнонаціональних, ні місцевих.

Верховна Рада України є загальнонаціональним, представницьким органом державної влади, оскільки вона представляє весь Український народ — громадян України всіх національностей і виступає від імені всього народу. Це випливає з Преамбули Конституції України, її змісту та з назви українського парламенту — Верховна Рада України.

Колегіальний характер Верховної Ради України проявляєть-і я в її складі та порядку роботи і виражається у тому, що:

1) Верховна Рада України складається з чотирьохсот п'ятдесяти народних депутатів України (ч. 1 ст. 76 Конституції України). Хоча на Всеукраїнському референдумі, проведеному 16 квітня 2000 p., громадяни України висловилися за зменшення складу Верховної Ради України до трьохсот осіб¹;

9. Верховна Рада України є повноважною за умови обрання не менш як двох третин від її конституційного складу (тобто трьохсот народних депутатів України) (ч. 2 ст. 82 Конституції України). Це також закріплено в Рішенні Конституційного Суду України від 17.10.2002 р. № 17-рп/2002, згідно з яким Верховна Рада України правомочна приймати закони і реалізовувати інші конституційно визначені повноваження, за умов обрання не менш як двох третин від її конституційного складу і складення новообраними народними депутатами України присяги. Ця конституційна вимога є умовою повноважності Верховної Ради України протягом усього періоду скликання і не може розглядатися лише як підстава для відкриття її першого засідання першої сесії. Водночас Конституція України не передбачає постійної фізичної присутності на засіданнях Верховної Ради України такої само кількості народних депутатів України, що необхідна для набуття Верховною Радою України якості повноважного органу державної влади. Верховна Рада України правомочна приймати закони і реалізовувати інші конституційно визначені повноваження за умови присутності на її пленарних засіданнях на момент голосування не менше тієї кількості народних депутатів України, яка згідно з Конституцією України необхідна для прийняття відповідного рішення (ч. 4 ст. 89, ст. 91, ч. 4 ст. 94, частини 2, 5, 6 ст. 111, ч. 1 ст. 135, ст. 155, ч. 1 ст. 156)²;

10. рішення Верховної Ради України приймаються виключно на її пленарних засіданнях шляхом голосування (ч. 2 ст. 84 Конституції України);

Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випад- ми, передбачених Конституцією України (ст. 91 Конституції України).

Виборний характер українського парламенту проявляється у і ому, що він формується виключно шляхом виборів народних и и у татів України, засади проведення яких було розглянуто нами у Главі VI.

Однопалатність українського парламенту зумовлена насамперед тим, що відповідно до ч. 2 ст. 2 Конституції України Україна є унітарною державою. Крім того, становлення парламентаризму в Україні перебуває на початковому етапі, українське суспільство і парламент є лише відносно структуровани-ми, організація державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову утвердилася в Україні далеко не в усіх відношеннях.

Разом із тим, серед недоліків однопалатного парламенту, які мже проявилися в Україні, можна назвати:

• низькі темпи законотворчості і якості законодавчих актів;

• нівелювання законодавчої функції у системі функцій парламенту;

• проблеми щодо відносин парламенту з іншими органами державної влади, зв'язків парламентарів з виборцями, з парламентарями інших країн.

На Всеукраїнському референдумі, проведеному 16 квітня 2000 p., громадяни України висловилися проти запровадження и Україні двопалатного парламенту¹.

Постійно діючий характер українського парламенту полягає у тому, що:

1. строк повноважень Верховної Ради України становить п'ять років (ч. 5 ст. 76 Конституції України);

2. народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі (ч. 1 ст. 78 Конституції України);

3. Верховна Рада України працює сесійно (ч. 1 ст. 82 Кон-і штуції України);

4. чергові сесії Верховної Ради України починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року (ч. 1 ст. 83 Конституції України);

5) Верховна Рада України збирається на першу сесію не пізніше ніж на тридцятий день після офіційного оголошення результатів виборів (ч. З ст. 82 Конституції України). Повноваження Верховної Ради України припиняються у день відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання.

Президент України має право достроково припинити повноваження Верховної Ради України, якщо:

1. протягом одного місяця у Верховній Раді України не сформовано коаліцію депутатських фракцій відповідно до ст. 83 Конституції України;

2. протягом шістдесяти днів після відставки Кабінету Міністрів України не сформовано персональний склад Кабінету Міністрів України;

3. протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися (частини 1, 2 ст. 90).

Верховна Рада України має багатогранні відносини з органами державної влади та іншими суб'єктами політичної системи (політичними партіями, іншими об'єднаними громадян).

Найбільш тісними є правові відносини парламенту з Президентом України, що виражається, зокрема, в тому, що:

3. парламент призначає вибори Президента у строки, визначені Конституцією України (п. 7 ч. 1 ст. 85 Конституції України), а Президент України призначає позачергові вибори до Верховної Ради України (ч. 2 ст. 77 Конституції України);

4. Президент України має право виступити з ініціативою скликання позачергової сесії Верховної Ради України (ч. 2 ст. 83 Конституції України);

5. Верховна Рада України заслуховує щорічні та позачергові послання Президента України про внутрішнє і зовнішнє становище України (п. 8 ч. 1 ст. 85 Конституції України);

6. Верховна Рада України здійснює оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалює рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України (п. 9 ч. 1 ст. 85 Конституції України);

відповідно до пунктів 12, 12^і ч. 1 ст. 85 Конституції України Верховна Рада України здійснює призначення та звільнення за поданням Президента України Прем'єр-міністра України, Мі ністра оборони України, Міністра закордонних справ України, Голови Служби безпеки України;

6. за поданням Президента України парламент призначає на посаду та звільняє з посади голову Національного банку України (п. 18 ч. 1 ст. 85 Конституції України), членів Центральної виборчої комісії (п. 21 ч. 1 ст. 85 Конституції України);

7. парламент надає згоду на призначення на посаду та звільнення з посади Президентом України Генерального прокурора України (п. 25 ч. 1 ст. 85 Конституції України);

8. Верховна Рада України протягом двох днів з моменту .шернення Президента України затверджує укази Президента про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, іі|ю оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації (п. 31 ч. 1 ст. 85 Конституції України);

9. Верховна Рада України надає законом згоду на обов'язковість та денонсацію міжнародних договорів України, які укладає, як правило, Президент України (п. 32 ч. 1 ст. 85 Конституції України);

10. Верховна Рада України має право прийняти рішення про направлення запиту до Президента України на вимогу на-іюдного депутата України, групи народних депутатів України чи комітету Верховної Ради України, попередньо підтриману не менш як однією третиною від конституційного складу Верховної Ради України (п. 34 ч. 1 ст. 85 Конституції України);

11. відповідно до ч. 1 ст. 87 Конституції України Верховна Рада України за пропозицією Президента України може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України;

12. Президент України має право достроково припинити повноваження Верховної Ради України з підстав, визначених ч. 2 ст. 90 Конституції України, а Верховна Рада України наділена повноваженням щодо усунення Президента України з поста в порядку особливої процедури (імпічменту), встановленому ст. 111 Конституції (п. 10 ч. 1 ст. 85 Конституції України);

13. Президент має право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України, а законопроекти, визначені ним як невідкладні, розглядаються Верховною Радою України позачергово (ст. 93 Конституції України);

14. Верховна Рада України направляє новоприйняті закони Президентові України на підпис (ст. 94 Конституції України);

15. новообраний Президент України вступає на пост, при-носячи присягу народові України на урочистому засіданні Верховної Ради України (ч. 1 ст. 104 Конституції України).

На паритетних засадах з Президентом України та іншими органами Верховна Рада України здійснює: призначення на посади та звільнення з посад третини складу Конституційного Суду України (п. 26 ч. 1 ст. 85 Конституції України), призначення на посади та звільнення з посад половини складу Ради Національного банку України (п. 19 ч. 1 ст. 85 Конституції України), призначення на посади та звільнення з посад половини складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (п. 20 ч. 1 ст. 85 Конституції України).

Різнобічними є також правовідносини Верховної Ради України з Кабінетом Міністрів України, органами судової влади тощо.

Зважаючи на зміну в Україні (внаслідок прийняття Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 08.12.2004 р.) форми правління з президеитсько-парламентсь-кої на парламентсько-президентську, правовідносини Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України набули особливої важливості. Так, відповідно до частин 6,8 ст. 83 Конституції України у Верховній Раді України за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій формується коаліція депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України. Коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України відповідно до Конституції України вносить пропозиції Президенту України щодо кандидатури Прем'єр-міністра України, а також щодо кандидатур до складу Кабінету Міністрів України. Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 85 Конституції України Верховна Рада України здійснює розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України. Також Верховна Рада України здійснює контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України відповідно до Конституції України та закону, що передбачено п. 13 ч. 1 ст. 85 Конституції України. Згідно з ч. 1 ст. 87 Конституції України Верховна Рада України за пропозицією Президента України або не менш як

однієї третини народних депутатів України від конституційно-іп складу Верховної Ради України може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та прийняти резолюцію недовіри Кабінету Міністрів України більшістю від миіституційного складу Верховної Ради України. Однією із підстав, передбачених п. 2 ч. 2 ст. 90 Конституції України, для дострокового припинення Президентом України повноважень Верховної Ради України є несформування останньою протягом шістдесяти днів після відставки Кабінету Міністрів України персонального складу Кабінету Міністрів України.

Організація і діяльність органів виконавчої влади (у тому числі й Кабінету Міністрів України) мають визначатися виключно законами України (п. 12 ч. 1 ст. 92 Конституції України).

Кабінет Міністрів України відповідно до ч. 1 ст. 93 Конституції України є одним із суб'єктів права законодавчої ініціативи. Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного року подає до Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет України на наступний рік. Разом із ним подається доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного року. Кабінет Міністрів України відповідно до закону подає до Верховної Ради України, звіт про виконання Державного бюджету України (статті 96, 97 Конституції України).

Відповідно до ч. 5 ст. 83 Конституції України порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України, а згідно з п. 21 ч. 1 ст. 92 Конституції України організація і порядок діяльності Верховної Ради України мають визначатися виключно законами України. Таким чином, Конституція України передбачає необхідність прийняття двох актів щодо порядку організації і діяльності Верховної Ради України — відповідного закону та Регламенту, що затверджується постановою Верховної Ради України. Очевидно, що їх співвідношення має визначатися як співвідношення актів, що містять матеріальні норми (закон) та Процесуальні норми (Регламент).

До прийняття Закону України «Про внесення змін до Конституції України» у Конституції України містилася норма про те, що порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Конституцією України та законом про регламент Верховної Ради України (ч. 5 ст. 82). За своєю суттю регламент є внутрішнім актом, що регулює діяльність певного органу. Однак затвердження регламенту законом здійснюється у випадку, коли регламент регулює відносини позапарламентських органів і посадових осіб, яких не можна зобов'язувати до чого-небудь внутрішнім актом парламенту. З іншого боку, законодавча форма регламенту порушує парламентську автономію, бо набрання чинності законом залежить у цьому випадку певною мірою від глави держави (через існування процедури підписання закону главою держави). Крім того, позапарламентські суб'єкти, що мають право законодавчої ініціативи, можуть звертати її і на положення регламенту. Тому у світовій практиці законодавча форма регламенту — явище досить рідкісне².