8.Конституційно-правова норма:поняття,особливості,види та структура

Конституційно-правова норма — це формально визначене, встановлене чи санкціоноване Українським народом або державою чи суб'єктами місцевого самоврядування правило поведінки, що регулює суспільні відносини, які є предметом конституційного права, і забезпечується всіма засобами впливу, що передбачені чинним законодавством³.

Конституційно-правові норми характеризуються загальними рисами, притаманними всім видам правових норм, зокрема:

• вони виступають регулятором суспільних відносин;

• встановлюють загальнообов'язкові правила поведінки;

• мають формально визначений, державно-владний, загальнообов’язковий характер;

• мають двосторонній характер(встановлюють права і обов’язки)

• передбачають наявність механізму реалізації, елементами якого є матеріальні, психологічні, правові чинники.

• Мають ситуаційний характер;

• Визначають можливість багатоваріантної поведінки;

• Є цілеспрямованими і гарантованими;

• мають письмову, документальну форму, містяться в нормативно-правових актах;

• їх виконання забезпечується примусовою силою держави.

Водночас, конституційно-правовим нормам властиві й деякі специфічні риси. Так, від інших правових норм вони відрізняються:

1. змістом, оскільки регулюють особливе коло суспільних відносин, що становлять предмет КПУ

2. установчим характером приписів, що містяться в цих нормах,- вони визначають систему органів державної влади, встановлюють форму правових актів (закони, укази, постанови, розпорядження), порядок їх прийняття і оприлюднення тощо;

3. джерелами, в яких вони виражені,- найважливіші норми закріплені в Конституції України і мають найвищу юридичну силу;

4. особливостями структури, оскільки для них не є характерною класична тричленна структура (гіпотеза, диспозиція і санкція).

5. особливостями кола суб'єктів, відносини між якими вони регулюють;

6. ступенем визначеності приписів - значна частина конституційно-правових норм має загальнорегулятивний характер (нор-ми-принципи, норми-декларації, норми-дефініції, норми-програми, норми-роз'яснення, норми-довідки тощо). Зокрема, багато норм загальнорегулятивного характеру міститься в Преамбулі та розділі І Конституції України: «Україна є унітарною державою» (ст. 2); «В Україні існує єдине громадянство» (ст. 4); «В Україні визнається і діє принцип верховенства права» (ст. 8). Подібні норми характеризуються також особливим механізмом реалізації - внаслідок їх реалізації виникають не конкретні, а загальні правові відносини або правові стани (стан громадянства, статус Автономної Республіки Крим у складі України).

7. Особлива вага і значення в системі нац.. права

8. Норми КП виконують інтеграційні функції в ПС країни.

9. Особлива юр. природа, зміст, найвища юр. сила, найбільша стабільність, підвищений рівень охорони з боку держави, прямий х-р їх дії.

10. Політичний характер

Маючи загальні ознаки норм права, норми конституційного права характеризуються низкою особливостей.

1) Особливості структури. В юридичній літературі прийнято вважати, що правові норми включають три елементи: гіпотезу

(визначення умов, за яких правова норма підлягає застосуванню), диспозицію (власне правило поведінки) та санкцію (вказівка на наслідки, які настають у випадку невиконання або неналежного виконання приписів, що містяться у правовій нормі). Аналіз конституційно-правових норм дає можливість стверджувати, що більшість із них не містить гіпотезу (наприклад, у ст. 1 Конституції України зазначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою). Для більшості конституційно-правових норм характерна наявність диспозиції. Однак значна їх кількість не містить чітких вказівок на права та обов'язки учасників правовідносин, тобто в них відсутня диспозиція в тому сенсі, в якому її зазвичай розуміють (наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 148 Конституції України Конституційний Суд України складається з вісімнадцяти суддів Конституційного Суду України).

Елементи норм конституційного права України дуже важко виокремити в конкретно об'єктивованій нормі права, в багатьох нормах гіпотеза та диспозиція переплітаються і «зливаються» в єдине ціле¹. Як правило, конституційно-правова норма не містить санкції.

Така специфіка конституційно-правових норм зумовлена предметом конституційного права, однак це не впливає на правовий характер цих норм.

2) Особливості змісту, які полягають у тому, що не всі норми конституційного права встановлюють конкретні права та обов'язки учасників суспільних відносин. Багато норм конституційного права є нормами-принципами, дефініціями тощо (наприклад, ч. 2 ст. 2 Конституції України встановлює, що Україна є унітарною державою), але це жодною мірою не впливає на ступінь їх обов'язковості для виконання.

Різноманітність конституційно-правових норм зумовлює необхідність їх класифікації. В основу такої класифікації покладаються ті сфери суспільних відносин, що регулюються конституційно-правовими нормами, а також підстави, які би найбільше відображали суттєві властивості конституційно-правових норм.

Конституційно-правові норми класифікують за кількома ознаками:

I. За об'єктом правового регулювання:

1. норми, що визначають основи конституційного ладу;

2. норми, пов'язані з приналежністю до держави, що регулюють відносини з приводу громадянства;

3. норми, що визначають загальні принципи статусу особи;

4. норми, що визначають форму правління та територіальний устрій держави;

5. норми, що визначають основні принципи системи органів державної влади;

6. норми, що визначають основні засади, принципи організації місцевого самоврядування, гарантії та форми здійснення місцевого самоврядування, його місце в системі народовладдя;