10.Система джерел кпу.Співвідношення нормативних актів в системі джерел кпу.

Система джерел КП-це органічна система НПА,розташованих в певній ієрархії.

Джерела конституційного права України у сукупності утворюють систему джерел конституційного права України. У науці про конституційне право висловлюється думка про те, що для точного визначення всіх елементів цієї системи доцільним є ухвалення закону про нормативні правові акти України¹.

Проблемним питанням джерел конституційного права України є судова нормотворчість. З юридичної точки зору Конститу ційний Суд України та суди загальної юрисдикції не мають права створювати нові конституційно-правові норми, але фактично вони це здійснюють. Головною причиною такого стану речей є відсутність нормативного регулювання відповідних відносин на рівні актів тих органів, до компетенції яких належить те або інше питання.

Дискусійним є питання про звичай як про джерело конституційного права. Особливістю звичаю є те, що правила, які становлять його зміст, не закріплюються рішенням суб'єктів правотворчості, а виникають у процесі суспільної практики та існують у вигляді соціальних норм, що не мають юридичного значення. Такі норми не можуть слугувати джерелами конституційного права. Коли ж звичай встановлюється або санкціонується суб'єктом правотворчості, він починає бути звичаєвою правовою нормою, яка стає джерелом права взагалі і конституційного зокрема. Але в цьому випадку дана норма припиняє бути звичаєм і зобов'язана йому лише своїм походженням. Однак, у тому випадку, коли застосування звичаю у конкретних правовідносинах санкціонується суб'єктом правотворчості, він стає правовим і є джерелом конституційного нрава¹. Наприклад, відповідно до ст. 132 Конституції України територіальний устрій України грунтується на засадах, що передбачають урахування цілої низки традицій. Носіями таких традицій і є звичаї.

Система джерел характеризується:

-провідною роллю КУ

-багатоманітгістю та видовим різноманіттям конституційного регулювання елементів,які зумовлюються зростаючою роллю конституційного регулювання,великою кількість суб’єктів конституційної правотворчості.

-характерним приорітетом закону,тобто кон.-правове регулювання забезпечується законом.

-вона є динамічною

-інтегративність,тобто всі елементи пов’язані між собою

-оптимізація співвідношення міжнародного і національного законодавства

Системність джерел права первісно закладена в самій їхній природі  та в їхньому  характері  як  правових феноменів, що існують і функціонують не окремо, а тим більше не ізольовано один від одного, а в тісному взаємозв’язку та взаємодії один з одним. У зарубіжній юридичній літературі визнається факт їхньої взаємодії у процесі функціонування основних правових систем сучасності. Пояснюючи цю тезу, французький правознавець Ж.-Л. Бержель стверджує, що «немає такого юридичного порядку, який віддавав би перевагу виключно одному із джерел і нехтував усіма іншими, але існують системи, де одне із джерел панує над іншими. Право створюється тільки у процесі своєї реалізації. Усі джерела  права мають схожу природу, бо виконують одну й ту саму функцію» [1, с. 1]. На думку авторитетних вітчизняних правознавців, правова система – поняття складне й багатопланове, що містить цілий комплекс компонентів, справляє нормативно-організаційний вплив на суспільні відносини. Елементи правової системи об’єднані спільною метою, завданнями, виконують деякі загальні функції, що, між іншим, не свідчить про однорідність та ідентичність останніх 

Система джерел КП:

1)КУ

2)Закони

3)Підзаконні нпа

4)нормативно-правові договори,міжнародні договори.

5)Декларації

6)Правові звичаї

7)судова практика