- •1.Конституційне право України як публічна галузь права
- •2.Поняття,особливості та структура предмету кпу як галузі права
- •1. Відносини, які складають основоположні засади народовладдя, суверенітету народу.
- •2. Відносини, які опосередковують будівництво (будову) держави як організації влади народу і для народу.
- •3. Відносини, які опосередковують основоположні засади функціонування держави.
- •4. Відносини, що визначають характер зв'язків між державою і конкретною особою. Це:
- •2.3 Визначення предмету сучасного українського конституційного права
- •3.Поняття та специфіка методу правового регулювання кп
- •4.Місце галузі кп в системі права України
- •5.Поняття системи галузі кпу
- •6.Співвідношення системи кпу і системи конституції України
- •7.Конституційно-правові інститути:поняття,особливості та види
- •8.Конституційно-правова норма:поняття,особливості,види та структура
- •II. За роллю в механізмі правового регулювання:
- •III. За характером обов'язковості приписів, що в них міс тяться:
- •IV. За характером основного призначення приписів, що в них містяться:
- •V. За територією дії:
- •VII. За сферою застосування:
- •9.Джерела кпу
- •10.Система джерел кпу.Співвідношення нормативних актів в системі джерел кпу.
- •11.Конституція України-основне джерело кп
- •12.Міжнародні договори як форма конституційного права
- •13.Закони як джерела конституційного права
- •14.Підзаконні акти-джерела галузі кп
- •15.Рішення Конституційного Суду України як джерела галузі кпу
- •Конституційно-правові відносини: поняття і види
- •Суб'єкти конституційно-правових відносин
- •4.1. Народ України як суб’єкт кпв
- •Конституційна правосуб'єктність
- •Об'єкти конституційних правовідносин
- •Зміст конституційних правовідносин
- •Юридичні факти в конституційному праві
- •Конституційне право як наука
- •Методологія науки конституційне право
- •Система та джерела науки конституційне право
- •Конституційне право як навчальна дисципліна
- •Поняття, ознаки та види конституційно-правової відповідальності
- •Конституційний делікт як підстава кпв
- •Суб'єкти конст.- правової відповідальності
- •Конституційно-правові санкції
- •Сутність та призначення конституції, основні теорії, види
- •Юридичні властивості та структура Конституції України
- •32.Порядок внесення змін,доповнень та прийняття нової Конституції України
- •33.Поняття,суть та ознаки конституційного ладу.Місце загальних засад конституційного ладу в системі Конституції України.
- •34.Конституціоналізм:поняття та значення
- •35.Поняття суверенітету.Суверенітет народу та суверенітет країни.
- •36.Конституційні ознаки правової держави
- •37.Конституційні ознаки України як демократичної держави
- •38.Конституційні ознаки України як соціальної держави
- •39.Конституційні ознаки України як світської держави:
- •40.Принцип розподілу влад.Система стримувань і противаг.Особливості української конструкції.
- •41.Нормативні та організаційні гарантії конституційного ладу України:поняття та суть
- •42.Конституційні основи закріплення політичного,економічного та ідеологічного плюралізму.Конституційно-правовий статус політичних партій і громадських організацій
- •43.Конституційне закріплення власності,екологічної безпеки,підприємництва,соціальної спрямованості ринкової економіки:
- •44.Конституційно-правовий статус громадських організацій в Україні:
- •45.Поняття,види,конституційно-правове регулювання інформації:
- •46.Конституційно-правовий статус засобів масової інформації
- •47.Поняття,особливості правового положення особи в державі.Елементи конституційно-правового статусу людини і громадянина:
- •Основні міжнародно-правові акти в сфері прав людини
- •Принципи конст.-правового статусу людини і громадянина в Україні
- •Поняття та підстави обмеження конст. Прав і свобод
- •Поняття, зміст та ознаки громадянства
- •Конституційні принципи українського громадянства
- •Підстави набуття українського громадянства
- •Прийняття у громадянство України
- •Підстави припинення українського громадянства
- •Особливості втрати громадянства України
- •Повноваження державних органів щодо громадянства
- •Конституціно-правовий статус іноземців та осіб без громадянства
- •Основні права і обов'язки іноземців і осіб без громадянства
- •Особливості в'їзду та виїзду з України іноземців
- •Конституційно-правовий статус біженців
- •Юридична природа та зміст права на притулок
- •Імміграція в Україну
- •64.Повноваження органів,що забезпечують виконання законодавства України про імміграцію:
- •65.Поняття та загальні ознаки основних (конституційних) прав,свобод та обов’язків людини і громадянина.
- •66.Система основних особистих(громадянських) прав і свобод:
- •67.Поняття та система основних політичних прав і свобод громадян України:
- •68.Система основних економічних,соціальних та культурних прав громадян України
- •69.Поняття,система і види гарантій реалізації та захисту конституційних прав та свобод л. І гр.
- •70.Конституційні обов’язки людини і громадянина України та гарантії їх виконання.
- •71.Безпосередня демократія в україні:поняття,інститути та форми.Вибори як приорітетна форма демократії.
- •72.Виборче право.Конституційні принципи виборчого права:
- •73.Міжнародні стандарти виборів:
- •74.Поняття та види виборчих систем:
- •75.Референдуми в Україні:конституційно-правове регулювання:
- •5) За правовими наслідками:
- •§ 8. Принципи і порядок проведення
- •76.Відповідальність за порушення виборчих прав громадян:
- •77.Органи державної влади:поняття,ознаки та види:
- •4) За особливістю повноважень:
- •78.Конституційні принципи та система органів державної влади в україні:
- •79.Парламент-вру-єдиний орган законодавчої влади в Україні
- •Поняття та елементи конст.-правового статусу вру
- •Формування вру та процедура дострокового припинення повноважень вру
- •Функції та повноваження вру
- •Конституційний склад та структура вру
- •Організаційні форми роботи вру
- •Правовий статус та повноваження Голови вру
- •Правовий статус комітетів вру
- •Правовий статус комісій
- •Кпс Рахункової палати України
- •Кпс Уповноваженого з прав людини
- •Правові форми діяльності вру
- •Депутатські об'єднання
- •Парламентські процедури. Поняття законодавчого процесу
- •Законодавчий процес
- •Природа депутатського мандату
- •Права і обов'язки нардепа
- •96.Форми діяльності народного депутата:поняття,порядок направлення та розгляду:
- •98.Підстави та порядок дострокового припинення повноважень парламентаріїв України:
- •99.Інститут глави держави.Загальна характеристика інституту президентства:
- •100.Умови,порядок заміщення посади та припинення повноважень Прежидента України:
- •101.Функції і основні повноваження Президента України:
- •102.Правові акти президента України:
- •103.Правовий статус організаційних,допоміжних та координаційних органів при Президентові України:
- •104.Інститут Представництва президента Укр.Взаємовідносини Пр. Укр,вру та кму з позицій стримувань і противаг:
- •105.Виконавча влада в Україні:поняття,принципи та функції
- •106.Кабінет Міністрів України-найвищий орган в системі органів виконавчої влади:склад,порядок формування та припинення повноважень:
- •107.Порядок формування Кабінету Міністрів України.Дострокове припинення повноважень та відставка кму.
- •108.Функції та повноваження Кабінету Міністрів України
- •109.Конституційний статус центральних органів виконавчої влади,їх функції та система:
- •110.Конституційно-правовий статус місцевих органів виконавчої влади в Україні:
- •111.Акти органів виконавчої влади:поняття,види,порядок прийняття:
- •112. Судова влада в Україні
- •113. Конституційні засади правосуддя в Україні
- •114. Судова система України. Суд як орган
- •115. Конституційно-правовий статус суддів
- •116. Кпс Вищої Ради Юстиції
- •117. Прокуратура України та її повноваження
- •118. Конституційний контроль. Правовий статус ксу за ку
- •119. Функції та повноваження ксу
- •120. Конституційне подання і звернення.
- •121. Рішення і висновки ксу
- •122. Територіальний устрій: поняття, принципи та форми
- •123. Конституційно-правовий статус арк
- •124. Представницький орган арк, його депутати, Рада Міністрів
- •125. Адміністративно-територіальний устрій України
- •126. Конституційно-правовий статус області. Столиця України
- •127. Європейська хартія місцевого самоврядування
- •128.Поняття та юридична природа місцевого самоврядування.Конституційно-правові засади місцевого самоврядування:
- •129.Місцеве самоврядування як конституційно-правовий інститут(поняття,сутність,основні теорії та сучасні моделі місцевого самоврядування).
- •130.Поняття,принципи та система місцевого самоврядування в Україні:
- •131.Конституційно-правовий статус органів місцевого самоврядування та їх повноваження:
- •132.Конституційно-правові гарантії місцевого самоврядування.Відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування:
- •1)Загальні гарантії:
35.Поняття суверенітету.Суверенітет народу та суверенітет країни.
Слово “суверенітет” походить від латинського “suveranus”, що в перекладі буквально означає “правитель”, “володар”, “Той, що є носієм верховної влади”, “Той, що має в руках найвищу владу”. Як таке, поняття “Суверенітет” з’явилося в період становлення націй”, в епоху буржуазних революцій. Вперше “суверенітет” як наукове поняття і політико-правовий принцип використав у другій половині ХVІ століття відомий французький суспільно-політичний діяч і юрист Жан Боден (1530-1596) для обґрунтування верховенства і повновладдя національної централізованої держави. Його концепція згодом одержала свій розвиток у працях Т.Гобса (1588-1679), Дж. Локка (1632-1704), Жан-Жака Руссо (1712-1778) та ін.
Слід розрізняти поняття “національний суверенітет” і “Державний суверенітет”.
Суверенітет держави значною мірою відрізняється від суверенітету нації, народу. Якщо суверенітет нації (національний) суверенітет характеризує властивості нації, її політичну свободу, територіальну, культурну, мовну самостійність, повноправність у самовизначенні та формуванні своєї державності, то державний суверенітет (суверенітет держави) характеризує властивості державної влади – верховенство і незалежність та виявляється в практичній діяльності держави, її органів.
Верховенство – суверенна властивість державної влади. Верховенством підкреслюється визначальне становище державної влади стосовно будь-яких владних відносин, які можуть виникати у процесі діяльності державних і громадсько-політичних організацій.
Верховенство проявляється у властивості державної влади встановлювати у суспільстві загальний правопорядок, правоздатність громадських організації, політичних партій, посадових осіб, громадян, а також подавати їм конкретні права та обов’язки.
Такі суверенні властивості, як єдність, повновладдя, необмеженість, самостійність також суттєво характеризують природу державної влади від будь-якої іншої влади в середині держави, що своєю чергою можливе лише при такому її стані, коли вона є єдиною.
Самостійність державної влади означає, що вона незалежно визначає засоби і форми здійснення своєї діяльності, коло повноважень органів держави.
Верховенство державної влади передбачає її незалежність в середині держави. Проте в галузі зовнішніх зносин властивість незалежності набуває самостійного значення. Оскільки тут уже не можна говорити про верховенство державної влади, тут мова йде про незалежність державної влади від влади інших держав.
В основі державного суверенітету лежить національний і народний суверенітет, тобто в умовах демократичних країн в основі державної влади лежить повновладдя нації (національний суверенітет) повновладдя народу (народний суверенітет), а тому можна говорити про зв’язки, з одного боку, державного суверенітету, а з другого – суверенітету нації, народного суверенітету.
Суверенітет України
Верховна Рада Української РСР 16 липня 1990 р., виражаючи волю української нації, всього народу України проголосила державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зв’язках. У прийнятній Декларації про державний суверенітет України зазначається, що Україна як суверенна національна держава розвивається в існуючих кодонах на основі здійснення українською нацією свого невід’ємного права на самовизначення. Україна здійснює захист і охорону національної державності українського народу. Будь-які насильницькі дії проти національної державності України з боку політичних партій, громадських організацій, інших угрупувань чи окремих осіб переслідуються за законом.
З серпня 1990 р. Верховна Рада Української РСР як вищий представницький орган суверенної держави прийняла закон “Про економічну самостійність України”. Цей закон на основі Декларації про державний суверенітет України визначає зміст, мету і основні принципи економічної самостійності України як суверенної держави, а також механізм господарювання. Регулювання економіки і соціальної сфери, організації фінансово-бюджетної, кредитної та грошової системи України.
Який же зміст економічної самостійності України?
Насамперед, зазначимо, що економічна самостійність є необхідною умовою державного суверенітету України.
Україна як економічно самостійна держава сама визначає економічний статус і стратегію соціально-економічного розвитку в інтересах народу України; здійснює управління економічними процесами з метою відродження і всебічного розвитку соціальної та культурної сфери, задоволення потреб громадян України у матеріальних, соціальних та духовних благах, охорони навколишнього середовища; визначає структуру народного господарства, пріоритетні напрями господарської діяльності, форми і методи господарювання та управління суспільним виробництвом.
Здійснює фінансово-бюджетну, грошово-кредитну, цінову, інвестиційну, науково-технічну і зовнішньоекономічну політику. Усі розташовані на території України підприємства, установи та організації становлять її народногосподарський комплекс.
Економічна самостійність України покликана забезпечити:
умови життя народу України, гідно сучасної цивілізації, задоволення його соціальних і культурних запитів;
підпорядкування суспільного виробництва потребам та інтересам людини, створення умов для вільної творчої праці і самоствердження особи;
соціальну захищеність кожного громадянина України;
зростання національного багатства;
розвиток науки, досягнення передового технологічного рівня виробництва;
рівні можливості вільного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку всіх громадян, які проживають на території України;
досягнення економічної безпеки, створення здорових і безпечних умов житті і праці.
Основними принципами економічної самостійності України є:
власність народу республіки на її національне багатство та національний дохід;
різноманітність і рівноправність форм власності та її державний захист;
децентралізація власності і роздержавлення економіки;
повна господарська самостійність і свобода підприємництва усіх юридичних і фізичних осіб у рамках законів України;
самостійність регулювання грошового обігу;
захищеність внутрішнього ринку.
Наступник кроком на шляху утвердження суверенітету українського народу було проголошення Верховною Радою УРСР 24 серпня 1991 р. незалежності України і створення самостійної української держави України. Отже, 24 серпня та 1 грудня 1991 р. увійшли в історію України як дати, коли питання української державності було вирішено остаточно.
Україна стала суверенною державою.
28 червня 1996 р. Верховною Радою України була прийнята Конституція України, яка в ряді статей і положень знову ж таки затвердила суверенітет України.
Поняття «народний суверенітет» утвердилося після написання праці «Суспільний договір» Жан Жака Руссо (1762), яку називали «Євангеліє французької революції». В ній він обґрунтовує, що тільки народ є єдиним джерелом влади і лише делегує її державцям. Таким чином, поняття суверенітет може застосовуватись як для характеристики держави, так і для характеристики повноти народовладдя в цій державі. Саме в цих двох значеннях зустрічається поняття суверенності в Конституції України. У ст. 1 зазначається, що Україна є суверенною державою, а в ст. 2, що суверенітет нашої держави поширюється на всю її територію. В цьому ж «державному» розумінні суверенітет згадується в ст. 17, ст. 37 та деяких інших. У ст. 5 проголошується, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади є народ. Тут поняття «суверенітет» пов'язане з іншими двома йому подібними, які склались історично раніше, відповідно в Афінах і Римі: це поняття демократія (народовладдя) і республіка (всенародна справа). У цій же статті розкриваються способи здійснення народовладдя: безпосередньо і через органи державної вклади. Важливою пересторогою від порушення народовладдя є твердження, що право визначати і змінювати конституційний лад належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами (ст. 5). З конституційних норм, визначених у розділі II «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина», багато норм стосуються, прямо чи опосередковано, реалізації народного суверенітету. Особливо у статтях, що визначають політичні права (ст. 36-40). Народний суверенітет здійснюється в таких формах: 1) через недержавну владу, таким видом влади є місцеве самоврядування; 2) через державну владу, державна влада реалізується народом безпосередньо (вибори, референдум) і через представницькі органи державної влади. Демократія — давньогрецьке слово, що перекладається як «правління народу». Таким чином, «демократія» і «народний суверенітет» схожі, практично рівнозначні поняття. У сучасному розумінні слова демократія — це одночасно система і процес колективного управління суспільством. Розрізняють безпосередню і представницьку демократію. Безпосередня демократія – це пряма (без будь – яких органів – посередників) участь громадян в управлінні суспільними і державними справами.