15.Рішення Конституційного Суду України як джерела галузі кпу

До джерел галузі конституційного права необхідно віднести рішення Конституційного Суду України, в яких установлюється конституційність законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, подається офіційне тлумачення Конституції та законів України, наприклад, рішення Конституційного Суду України «У справі за конституційним поданням Центральної виборчої комісії щодо офіційного тлумачення положень частин одинадцятої та тринадцятої статті 42 Закону України «Про вибори народних депутатів України» (справа про тлумачення Закону України «Про вибори народних депутатів України») (25.03.98), рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення частин другої і третьої статті 84 та частин другої і четвертої статті 94 Конституції України (справа щодо порядку голосування та повторного розгляду законів Верховною Радою України) (07.07.98) тощо. Подібні рішення Конституційного Суду України доцільно розглядати як допоміжні джерела галузі конституційного права - вони передбачають припинення дії законів, інших правових актів або їх окремих положень, що визнані неконституційним

16. Конституційно-правові відносини: поняття і види

. Конституційні-правовідносини – це врегульовані нормами конституційного права вольові суспільні відносини, що виражаються в конкретному зв’язку між правомочними та зобов’язаними суб’єктами та забезпечуються державою та органами місцевого самоврядування.

Загальними рисами конституційних правовідносин є:

• Це завжди соціальний зв’язок.

• Є ідеологічними відносинами, тобто результат свідомої діяльності.

• Вольові відносини, які проявляються в 2 аспектах: в них втілюються воля українського народу, воля держави в особі уповноважених органів, воля органів місцевого самоврядування; в них втілюється конкретна воля учасників конституційних правовідносин.

• Виникають, змінюються і припиняються на основі конституційної норми в результаті настання передбаченою нормами фактів або перебування в правовому стані. Конституційні правовідносини виступають як спосіб реалізації конституційних норм.

• Як правила мають двосторонній характер, що виражаються в взаєминах, правах, обов’язків.

• Охороняються державою. Забезпечуються заходами державного впливу.

В науці конституційного права існували дискусії з приводу суті, структури конституційно-правових відносин.

Основін дав таке визначення державних правовідносин: державно-правові відносини – це певне юридичне поняття, яке є вираженням об’єктивної реальності. Це поняття відражає взаємовідносини між суб’єктами прав і обов’язків встановлених нормою державного права. Державно-правові відносини – це реальні фактичні відносини, які виникають на основі норм; вони можуть виникати на основі державної норми в результаті її впливу; на підставі реалізації прав і обов’язків суб’єктів встановлених нормами, що передбачає нові відносини які ще не існували але передбачені використовуватися. Державно-правові відносини – це один із способів реалізації прав та юридичних обов’язків в державній нормі. Державно-правові відносини – це вольові відносини в тому значенні, що в нормі державного права передбачається їх зміст та межі. Службова роль державно-правових відносин в суспільному житті. На відміну від інших суспільних відносин, державні відносини забезпечуються державою, яка може застосовувати заходи не тільки переконання але й примусу.

Левін вважав, що державно-правові відносини – це відносини в сфері владарювання, оскільки це не тільки встановлені компетенцією органів держави, а й визначення порядку діяльності.

Кравчук визначав природу державних відносин у визначенні основних рис соціально-економічної системи та політичної організації суспільства.

Лепьошкин дав розгорнуте визначення і виділив їхні особливості. На його думку ці відносини виникають в процесі діяльності не всіх органів держави, а тільки тих які мають відношення до встановлення найважливіших принципів державного устрою до утворення органів державної влади, до закріплення принципів їх системи, структури, повноважень та організаційно-правових форм по виконанню функцій держави. Ці відносини виникають не в процесі взаємовідносин органів держави з громадянами, а лише у зв’язку з їх участю в здійснені визначених функцій. Вони мають особливо коло суб’єктів.

Специфічними особливостями конституційних відносин є: своєрідністю загальних конституційно-правових відносин є те, що вони виражають сутність конституційного лагу, його конституційні засади, визначають основні риси влади народу, опосередковують основні зв’язки між суспільством і державною; зв’язки, що виникають з встановленням державної і територіальної організації України, визначають організацію і зв’язки між ними. Характерною рисою загального характеру є властиве їм найвищий рівень.

Особливістю конкретних конституційних правовідносин є те, що вони виникають в процесі реалізації норм конституції. Їх особливість полягає у тісному взаємозв’язку з іншими нормами інших галузей права.

Високий політичний потенціал.

Базові відносини.

Особливе коло суб’єктів.

Особливі об’єкти.

Специфічний зміст.

Класифікацій конституційно-правових відносин:

За цільовим призначенням:

• Установчі (загальні).

• Правоустановчі (вказують на конкретні правовідносини).

• Правоохоронні (метою є охорона припису конституційної норми ст. 106 пн. 16).

За змістом:

• Матеріальні.

• Процесуальні.

За формою:

• Правовідносини у власному розумінні слова.

• Правові стани. Відрізняється тим, що менш визначені права і обов’язки (стан громадянства, різні цензи).

За часом дії:

• Тимчасові.

• Безстрокові.